ua
ru
de
Startseite
Impressum
Дурс Ґрюнбайн: Портрет митця замолоду
Дорогою до мови Гайдеґґера
Райнгард Їрґль: Собачі ночі
Тоні Неґрі: «Будувати іншу сучасність»
Переклад Андрія Рєпи
(Mittwoch, 18. März 2009)
Сьогодні вже важко уявити сучасну неоліберальну глобалізацію та спротив цій глобалізації (міжнародний рух альтерглобалізму) без філософських праць Тоні (Антоніо) Неґрі «Імперія» (2000) та «Множинність» (2004), що були написані ним у співавторстві з американцем Майклом Гартом. На початку нового тисячоліття ці книги стали інтелектуальною подією не тільки для академічної спільноти, але насамперед вони надихнули так зване «покоління Сіетла», антисистемний і антикапіталістичний рух активістів, що підняли гасло «Світ не на продаж - інший світ можливий». (...)
Мертві чорні жучки серед штучних ворсинок килимового покриття
Христина Назаркевич
(Dienstag, 17. März 2009)
На днях задекларувала на Львівській презентації «Просторів» свою готовність повідомляти про цікаві мені перекладацькі публікації, тож вирішила надто не відкладати. Хотіла б звернути увагу поціновувачів красного письменства на новинку видавництва «Кальварія» - на жаль, після двох років відлежування рукопису готового перекладу - тоненьку і майже непомітну на полиці книгарні блідо-зелену книжечку «Парасолька на цей день». Її автор Вільгельм Ґенацино - один із найшанованіших і (...)
Comments (5)
Жак Гербер: 8 марта 2009, как наброшенный на женские плечи шелковый шарф
Перевод Наталии Чермалых
(Sonntag, 08. März 2009)
Она стоит у окна и смотрит, как идет снег. Ей кажется, что снег - это армия, стройными рядами спускающаяся с высокого холма. В долине ее ожидает враг. В глубине белой долины, в самом низу, состоится большая битва. Армия белых солдат спускается с холма. Они всё идут и идут. Его же не посещают столь воинственные мысли. Он хотел бы написать текст по случаю Международного женского дня, приходящегося на 8-ое марта. Сказано - сделано. Накануне, он листал красивый каталог давно прошедшей выставки, посвященной Эдуарду Мане.
Comments (7)
Катарина Раабе: «Тут не было восемьдесят девятого»
Евгения Белорусец
(Donnerstag, 26. Februar 2009)
Причина скорее в том, что общественные отношения в Украине начали меняться только недавно. Тут просто не было культурной революции восемьдесят девятого, которая состоялась в Польше и Венгрии. Режим Кучмы был чем-то иным. Насколько я вообще могу судить, настоящие перемены тут начались только зимой 2004-го. Постепенно в Украине формируется свободное гражданское общество. Возникла свобода медиа, репрессий стало меньше. Это влияет на литературу. Мне так кажется. Или я неправа? (...)
Comments (14)
Славой Жижек: Американська імперія з людським обличчям
Переклад Андрія Рєпи
(Dienstag, 24. Februar 2009)
Можна часто чути, буцімто перемога Барака Обами - це здійснення мрії Мартіна Лютера Кінга про повне звільнення чорношкірих: те, що відомому пастору тільки мріялося, сьогодні стало реальністю. Та чи справді це так? Навесні 2008 року, під час вшанування трагічної смерті Мартіна Лютера Кінга, Генрі Луїс Тейлор з гіркотою в голосі прорік: «Одне ми добре знаємо - у цього чоловіка була мрія. Але якою вона була? Нам невідомо». Ця історична забудькуватість стосується якраз періоду після походу на Вашингтон (...)
Comments (4)
Жак Гербер: Красота, облаченная в огонь
Перевод Наталии Чермалых
(Freitag, 13. Februar 2009)
Мы публикуем поздравления Жака Гербера и предлагаем тем, кто побывал 12 февраля на обсуждении газеты №1 «Смерть переводчика», оставить под этой статьёй комментарии, замечания или пожелания, связанные с обсуждением.
Последние двадцать с лишком лет французский писатель Жак Гербер посылает свои новогодние пожелания друзьям в форме коротких новелл, в которых из года в год встречается один назойливый персонаж - Поль.
Вот текст, который он адресовал нашей газете, в начале нового 2009 года.
Comments (17)
Ален Бадью. Анабазис
Переклад Андрія Рєпи
(Mittwoch, 11. Februar 2009)
Завданням цього, формально присвяченого двом поетам (Сен-Жон Персові і Паулю Целану), тексту, як власне всієї книги, що намагається артикулювати неоднорідну «суб'єктивність» ХХ століття, є застосувати щодо ХХ століття своєрідний
іманентний метод.
Йому ми маємо слідувати і залишатися вірними від початку до кінця: не нав'язувати своє бачення і розуміння того, чим було століття, бундючно влаштовуючи рукозаламувальні «трибунали історії», зверхньо підносячись над ним із позицій нинішнього моменту (а живемо ми нині, за твердженням Бадью, (...)
Comments (10)
Газета сайта ПРОSTORY №1: Смерть переводчика
Евгения Белорусец
(Montag, 09. Februar 2009)
«Смерть переводчика»? Печальная весть. Умер, мол, переводчик, смерть ему пришла, ну и поминай, как звали, мне-то что. Вернее, грустно это, но сегодня ещё и не такое случается. Так что я на похороны не приду. Или можно возмутиться: нет, скажите пожалуйста, автора лет 40 назад прикончили, но на этом не успокаиваются, норовят и переводчика. Да. Хмуро получается. Безысходность... Нехорошо. Но тут мне впору возразить: остановитесь! Откуда эта мнительность? Что за склонность к поспешным выводам?
Comments (38)
«
Start
Zurück
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
Weiter
Ende
»
Das Design Alexander Kanarskiy © 2007. Alle Rechte sind geschützt.
Unter Anwendung von den Materialien ist die Verbannung auf prostory.net.ua obligatorisch.
Сьогодні вже важко уявити сучасну неоліберальну глобалізацію та спротив цій глобалізації (міжнародний рух альтерглобалізму) без філософських праць Тоні (Антоніо) Неґрі «Імперія» (2000) та «Множинність» (2004), що були написані ним у співавторстві з американцем Майклом Гартом. На початку нового тисячоліття ці книги стали інтелектуальною подією не тільки для академічної спільноти, але насамперед вони надихнули так зване «покоління Сіетла», антисистемний і антикапіталістичний рух активістів, що підняли гасло «Світ не на продаж - інший світ можливий». (...)
На днях задекларувала на Львівській презентації «Просторів» свою готовність повідомляти про цікаві мені перекладацькі публікації, тож вирішила надто не відкладати. Хотіла б звернути увагу поціновувачів красного письменства на новинку видавництва «Кальварія» - на жаль, після двох років відлежування рукопису готового перекладу - тоненьку і майже непомітну на полиці книгарні блідо-зелену книжечку «Парасолька на цей день». Її автор Вільгельм Ґенацино - один із найшанованіших і (...)
Она стоит у окна и смотрит, как идет снег. Ей кажется, что снег - это армия, стройными рядами спускающаяся с высокого холма. В долине ее ожидает враг. В глубине белой долины, в самом низу, состоится большая битва. Армия белых солдат спускается с холма. Они всё идут и идут. Его же не посещают столь воинственные мысли. Он хотел бы написать текст по случаю Международного женского дня, приходящегося на 8-ое марта. Сказано - сделано. Накануне, он листал красивый каталог давно прошедшей выставки, посвященной Эдуарду Мане.
Причина скорее в том, что общественные отношения в Украине начали меняться только недавно. Тут просто не было культурной революции восемьдесят девятого, которая состоялась в Польше и Венгрии. Режим Кучмы был чем-то иным. Насколько я вообще могу судить, настоящие перемены тут начались только зимой 2004-го. Постепенно в Украине формируется свободное гражданское общество. Возникла свобода медиа, репрессий стало меньше. Это влияет на литературу. Мне так кажется. Или я неправа? (...)
Можна часто чути, буцімто перемога Барака Обами - це здійснення мрії Мартіна Лютера Кінга про повне звільнення чорношкірих: те, що відомому пастору тільки мріялося, сьогодні стало реальністю. Та чи справді це так? Навесні 2008 року, під час вшанування трагічної смерті Мартіна Лютера Кінга, Генрі Луїс Тейлор з гіркотою в голосі прорік: «Одне ми добре знаємо - у цього чоловіка була мрія. Але якою вона була? Нам невідомо». Ця історична забудькуватість стосується якраз періоду після походу на Вашингтон (...)
Мы публикуем поздравления Жака Гербера и предлагаем тем, кто побывал 12 февраля на обсуждении газеты №1 «Смерть переводчика», оставить под этой статьёй комментарии, замечания или пожелания, связанные с обсуждением.
Последние двадцать с лишком лет французский писатель Жак Гербер посылает свои новогодние пожелания друзьям в форме коротких новелл, в которых из года в год встречается один назойливый персонаж - Поль. Вот текст, который он адресовал нашей газете, в начале нового 2009 года.
Завданням цього, формально присвяченого двом поетам (Сен-Жон Персові і Паулю Целану), тексту, як власне всієї книги, що намагається артикулювати неоднорідну «суб'єктивність» ХХ століття, є застосувати щодо ХХ століття своєрідний іманентний метод. Йому ми маємо слідувати і залишатися вірними від початку до кінця: не нав'язувати своє бачення і розуміння того, чим було століття, бундючно влаштовуючи рукозаламувальні «трибунали історії», зверхньо підносячись над ним із позицій нинішнього моменту (а живемо ми нині, за твердженням Бадью, (...)
«Смерть переводчика»? Печальная весть. Умер, мол, переводчик, смерть ему пришла, ну и поминай, как звали, мне-то что. Вернее, грустно это, но сегодня ещё и не такое случается.
Так что я на похороны не приду. Или можно возмутиться: нет, скажите пожалуйста, автора лет 40 назад прикончили, но на этом не успокаиваются, норовят и переводчика.
Да. Хмуро получается. Безысходность... Нехорошо. Но тут мне впору возразить: остановитесь! Откуда эта мнительность? Что за склонность к поспешным выводам?
