ГоловнаСтаттіТекстиПерекладНовини
ТемаАкціїМистецтвоЛінкиГазетаРедакція
Європа як супермаркет - ПРОSTORY - український літературний журнал Європа як супермаркет Мы – Хароны - ПРОSTORY - український літературний журнал Мы – Хароны Письмо Арно Шмидта, переводчика - ПРОSTORY - український літературний журнал Письмо Арно Шмидта, переводчика
Друкувати

Сара Кейн: Кохання Федри

 Сара Кейн (1971-1999) – представниця британської драматургії, одна із провідних постатей так званого театру-вам-в-обличчя – напрямку в британському театрі 1990-их років, позначеного відмовою від конвенцій натуралістичного театру і увагою до тем сексуальності, насильства, болю, смерті. П’єси Кейн вирізняються лаконічністю мови, поетичним звучанням, шокуючим показом тілесності та жорстокості. «Кохання Федри» – її друга драма, сучасна переробка давньогрецького міфу, написана на замовлення театру «Ґейт» і визначена самою авторкою як «комедія».

Я вдячна Вінсенту О’Конелу, Мел Кеньйон, Новим Драматургам (Нью Йорк) – без їхньої підтримки я не змогла б написати цю п’єсу.

Саймонові, Джо та Елані  
з любов’ю.

П’єса «Кохання Федри» була вперше поставлена театром «Ґейт»  у  Лондоні 15 травня 1996 року.
Режисерка – Сара Кейн.

Дійові особи:

Гіполіт
Лікар
Федра
Строфа
Священик
Тезей

Люди з натовпу:

Перший чоловік
Перша жінка
Дитина
Друга жінка
Другий чоловік
Перший поліцейський
Другий поліцейський
Примітка авторки

Пунктуація у тексті вказує на те, як він промовляється, а тому не завжди відповідає граматичним правилам.
Слова в дужках [ ] не слід вимовляти; вони  задля зрозумілості.
Ремарки стосовно поведінки персонажів під час їхнього діалогу з іншими дійовими особами  подано в дужках ( ).

Сцена перша

Королівський палац.

Гіполіт сидить у затемненій кімнаті  й дивиться телевізор. Він розлігся на дивані; навколо розкидані дорогі електронні іграшки, пакети з-під чіпсів та цукерок, брудні шкарпетки та білизна.

Він їсть гамбургер, невідривно спостерігаючи за мерехтінням голлівудського фільму.
Голосно втягує повітря.
Відчуває, що зараз чхне, потирає ніс, щоб цього уникнути.
Проте бажання чхнути досі його дратує.
Він роззирається по кімнаті й піднімає шкарпетку.
Уважно її розглядає, тоді сякається в неї.
Жбурляє її назад на підлогу і продовжує їсти гамбургер.
Фільм стає особливо жорстоким.

Гіполіт байдуже спостерігає.
Він піднімає іншу шкарпетку, розглядає її, відкидає.
Піднімає ще одну, розглядає, вирішує, що вона підійде.
Натягає шкарпетку на свій член, мастурбує, кінчає, без найменшої ознаки задоволення.
Знімає шкарпетку, кидає її на підлогу.
Бере наступний гамбургер.

Сцена друга

Лікар. Він пригнічений.

Федра. Знаю.

Лікар. Йому треба інакше харчуватися. Не можна жити на самих гамбургерах та арахісовому маслі.

Федра. Знаю.

Лікар. І одяг йому слід час від часу прати. Від нього тхне.

Федра. Знаю. Я сама вам про це сказала.

Лікар. Що він робить цілий день?

Федра. Спить.

Лікар. А коли прокидається?

Федра. Дивиться фільми. Займається сексом.

Лікар. Він виходить з палацу?

Федра. Ні. Телефонує людям. Вони приходять сюди. Займаються з ним сексом і йдуть геть.

Лікар. Жінки?

Федра. Геєм його аж ніяк не назвеш.

Лікар. Йому слід прибрати в кімнаті й більше рухатися.

Федра. Таке порадила б і моя мати. Я думала, ви можете допомогти.

Лікар. Він має допомогти собі сам.

Федра. Скільки ми вам платимо?

Лікар. З погляду медицини, з ним усе гаразд. Звісно, якщо спати до четвертої пополудні, почуватимешся недобре. Йому потрібне хобі.

Федра. У нього є хобі.

Лікар. Він займається сексом з вами?

Федра. Перепрошую?

Лікар. Він займається сексом з вами?

Федра. Я – його мачуха. Ми – королівська родина.

Лікар. Не хочу здатися неввічливим, але хто ті люди, з якими він спить? Він їм платить?

Федра. Не знаю, справді.

Лікар. Мабуть, платить.

Федра. Він дуже популярний.

Лікар. Чому?

Федра. Він дотепний.

Лікар. Ви закохані в нього?

Федра. Я одружена з його батьком.

Лікар. У нього є друзі?

Федра. Він – принц.

Лікар. Так, але чи є у нього друзі?

Федра. Чому б вам не запитати його?

Лікар. Я питав. Зараз я звертаюся до вас. У нього є друзі?

Федра. Звісно.

Лікар. І хто вони?

Федра. Ви з ним взагалі говорили?

Лікар. Він був небагатослівний.

Федра. Я його друг. Він розмовляє зі мною.

Лікар. Про що?

Федра. Про все.

Лікар. (Дивиться на неї.)

Федра. Ми дуже близькі.

Лікар. Зрозуміло. І що ви думаєте про все це?

Федра. Я думаю, що мій син хворий і ви мусите йому допомогти. І мені здається, що після шести років навчання і тридцяти років практики королівський лікар має спромогтися на щось більше, ніж порада схуднути.

Лікар. Хто наглядає за всім, поки вашого чоловіка немає?

Федра.  Я. Моя дочка.

Лікар. Коли він повернеться?

Федра. Уявлення не маю.

Лікар. Ви досі кохаєте його?

Федра. Звичайно. Я не бачила його відтоді, як ми побралися.

Лікар. Напевно, ви  дуже самотні.

Федра. У мене є мої діти.

Лікар. Можливо, ваш син сумує за батьком.

Федра. Сумніваюся.

Лікар. Можливо, він сумує за своєю справжньою матір’ю.

Федра. (Дивиться на нього.)

Лікар. Не хочу критикувати вас як матір, проте між вами, все ж таки, немає кровного зв’язку. Звісно, я просто розмірковую.

Федра. Атож.

Лікар. Хоча він уже надто дорослий, щоб почуватися сиротою.

Федра. Я не просила вас розмірковувати. Я просила поставити діагноз. І призначити лікування.

Лікар.  Не дивно, що він почувається пригніченим, сьогодні день його народження.

Федра. Це триває вже довго.

Лікар. Із медичної точки зору, з ним все гаразд.

Федра. Із медичної точки зору?

Лікар. Він просто дуже неприємний. А тому невиліковний. Мені прикро.

Федра. Не знаю, що мені робити.

Лікар. Викиньте його з голови.

Сцена третя

Строфа працює.
З’являється Федра.

Строфа. Мамо.

Федра. Забирайся з'їбися на хуй не чіпай мене не говори до мене залишися зі мною.

Строфа. Що сталося?

Федра. Нічого. Нічогісінько.

Строфа. Я бачу.

Федра. Чи думала ти коли-небудь, чи думала, що твоє серце розіб’ється?

Строфа. Ні.

Федра. Хотіла розітнути собі груди й вирвати його, щоб зупинити біль?

Строфа. Це убило б тебе.

Федра. Біль вбиває мене зараз.

Строфа. Ні. Тобі просто здається.

Федра. Наче спис у моєму тілі, пекучий біль.

Строфа. Гіполіт.

Федра. (Кричить.)

Строфа. Ти закохана в нього.

Федра (істерично сміється). Про що ти?

Строфа. До нестями.

Федра. Ні.

Строфа. (Дивиться на неї.)

Федра. Це так впадає в око?

Строфа. Я твоя донька.

Федра. Він привабливий, по-твоєму?

Строфа. Колись я так думала.

Федра. І що змінилося?

Строфа. Я познайомилася з ним ближче.

Федра. Він тобі не подобається?

Строфа. Не дуже.

Федра. Він усім подобається.

Строфа. Я живу поряд із ним.

Федра. У великому будинку.

Строфа. Він великий чоловік.

Федра. Ви нерідко проводили час разом.

Строфа. Він мене втомив.

Федра. Тобі набрид Гіполіт?

Строфа. Мені з ним нудно.

Федра. Нудно?

Строфа. Пиздець як нудно.

Федра. Чому? Він усім подобається.

Строфа. Знаю.

Федра. Я знаю, в якій він кімнаті.

Строфа. Він нікуди з неї й не виходить.

Федра. Бачу його крізь стіни. Відчуваю його. За милю чую биття його серця.

Строфа. Чому б тобі не завести роман? Ти б менше про нього думала.

Федра. Між нами щось є, щось збіса прекрасне, ти відчуваєш? Воно палає. Судилося. Нам судилося.

Строфа. Ні.

Федра. Бути разом.

Строфа. Він на двадцять років молодший за тебе.

Федра. Я хочу заповзти до нього всередину зрозуміти його.

Строфа. Це збочення.

Федра. Він мені не син.

Строфа. Ти одружена з його батьком.

Федра. Він не повернеться; занадто заклопотаний тим, що нічого не робить.

Cтрофа. Мамо. Якщо хтось дізнається.

Федра. Такому почуттю не можна опиратися.

Строфа. Він погано поводиться з людьми після того, як переспав з ними. Я бачила.

Федра. Може, тоді мені буде легше викинути його з голови.

Строфа. Ставиться до них, як до лайна.

Федра. Я не можу це спинити. Не можу задушити. Не можу. Прокидаюся, і це почуття палить мене. Іноді думаю, що розчахнуся навпіл, так сильно я його хочу. Я розмовляю з ним. Він розмовляє зі мною, ти знаєш, ми, ми дійсно добре одне одного знаємо, він розповідає мені, ми дуже близькі. Розповідає мені про секс, і як це його пригнічує, і я знаю –

Строфа. Не думай, що тобі вдасться його вилікувати.

Федра. Знаю: якщо ти із тим, хто любить, справді любить тебе –

Строфа. Він  отруйний.

Федра. Кохає так, що аж згорає від цього –

Строфа. Його люблять. Усі люблять його. Він зневажає їх за це. З тобою було б так само.

Федра. Ти відчув би таку насолоду.

Строфа. Мамо. Це я. Строфа, твоя донька. Подивися на мене. Будь ласка. Забудь про це. Заради мене.

Федра. Заради тебе?

Строфа. Ти тільки про це тепер і говориш. Ти не працюєш. Усе, про що ти думаєш, – це він, але ти не бачиш, який він насправді.

Федра. Я не так часто про нього говорю.

Строфа. Ні. Більшість часу ти з ним. І коли ти не з ним, ти все одно з ним. Іноді ти згадуєш, що народила мене, а не його,  але й тоді ти розповідаєш мені, який він хворий.

Федра. Я хвилююся за нього.

Строфа. Ти казала. Сходи до лікаря.

Федра. Він  –

Строфа. Заради себе, не заради нього.

Федра. Зі мною все гаразд. Я не знаю, що мені робити.

Строфа. Тримайся від нього подалі, поїдь до Тезея, трахни когось, хоч би як це тобі було важко.

Федра. Не можу.

Строфа. Ти можеш мати будь-якого чоловіка. Кого заманеться.

Федра. Я хочу його.

Строфа. Окрім нього.

Федра. Будь-якого чоловіка, окрім того, кого я хочу.

Строфа. Ти спала з чоловіками більше одного разу?

Федра. Це інше.

Строфа. Мамо, ця родина.

Федра. Так, я знаю.

Строфа. Якби хтось дізнався.

Федра. Знаю, знаю.

Строфа. Це привід, якого всі вони шукають. Нас би роздерли на вулиці.

Федра. Так, так, ні, твоя правда, так.

Строфа. Подумай про Тезея. Чому ти вийшла за нього заміж.

Федра. Не пам’ятаю.

Строфа. То подумай про мого батька.

Федра. Я знаю.

Строфа. Що б він сказав?

Федра. Він би –

Строфа. Саме так. Ти не маєш цього робити. Не маєш про це навіть думати.

Федра. Ні.

Строфа. Він  – зона сексуального лиха.

Федра. Так, я –

Строфа. Ніхто не повинен знати. Ніхто не повинен знати.

Федра. Ти маєш рацію, я –

Строфа. Навіть Гіполіт.

Федра. Ні.

Строфа. Що ти збираєшся робити?

Федра. Викинути його з голови.

Сцена четверта

Гіполіт дивиться телевізор; звук дуже тихий.
Він управляє іграшковою машинкою за допомогою пульту.
Вона  зумкотить, ганяючи по кімнаті.
Гіполіт зиркає то на машинку, то на телевізор; помітно, що ні те, ні інше не приносить йому задоволення.
Він їсть цукерки із великого пакунку, який тримає на колінах.
Входить Федра; вона несе багато загорнутих подарунків.
Кілька секунд стоїть, спостерігаючи  за ним.
Гіполіт на неї не дивиться.
Федра проходить углиб кімнати.
Кладе подарунки на підлогу і починає прибирати: піднімає шкарпетки й білизну, шукає місце, куди їх можна покласти.  Не знайшовши, кладе акуратну купку білизни назад на підлогу. Піднімає порожні упаковки з-під чіпсів і цукерок, викидає їх у смітник.

Гіполіт увесь цей час дивиться телевізор.

Федра вмикає світло.

Гіполіт. Коли ти востаннє трахалася?

Федра. Про таке не питають у власної мачухи.

Гіполіт. Значить, то було не з Тезеєм. Думаю, він теж собі не відмовляє.

Федра. Я хочу, щоб ти називав його батьком.

Гіполіт. Усі хочуть королівський член. Кому, як не мені, це знати.

Федра. Що ти дивишся?

Гіполіт. Чи королівську пизду, якщо тобі так більше подобається.

Федра. (Не відповідає.)

Гіполіт. Новини. Ще одне зґвалтування. Убито дитину. Десь там війна. Кілька тисяч втратили роботу. Але все це нічого не важить, бо ж сьогодні день народження члена королівської родини.

Федра. Чому ти не бунтуєш, як усі?

Гіполіт. Мені начхати.

Тиша. Гіполіт грається машинкою.

Гіполіт. Це подарунки для мене? Блядь, ясно, що для мене.

Федра. Люди принесли їх до воріт. Гадаю, хотіли вручити тобі особисто. Сфотографувати тебе.

Гіполіт. Вони бідні.

Федра. Так, хіба це не зворушливо?

Гіполіт. Це огидно. (Розгортає подарунок.) Якого чорта я робитиму із настільним більярдом? Що це таке? (Струшує подарунок.) Бомба в конверті. Подінь кудись цю фігню, віддай комітету порятунку дітей Африки від голоду, мені воно не треба.

Федра. Це вияв їхньої пошани.

Гіполіт. Менше, ніж минулого року.

Федра. У тебе був гарний день народження?

Гіполіт. Якщо не рахувати тієї суки, що подряпала мою машину.

Федра. Ти не їздиш на машині.

Гіполіт. Тепер і не можу, вона подряпана. Вияв їхньої зневаги.

Тиша. Гіполіт грається машинкою.

Федра. Хто тобі її подарував?

Гіполіт. Я сам. Тільки так можна гарантувати, що отримаєш бажане. Загорнув її, і таке інше.

Тиша, окрім звуків телевізора і машинки.

Федра. Ну, а ти?

Гіполіт. Що я? Хочеш цукерку?

Федра. Я –
Ні, спасибі.
Коли ти в останній раз –
Те, про що ти мене питав.

Гіполіт. Трахався.

Федра. Так.

Гіполіт. Не знаю. Востаннє, коли виходив з палацу. Коли то було?

Федра. Кілька місяців тому.

Гіполіт. Справді? Ні. Хтось приходив. Товста така. Дивно пахла. І ще я виїбав чоловіка в саду.

Федра. Чоловіка?

Гіполіт. Думаю, так. Виглядав як чоловік, хоча ніколи не можна знати напевне.

Тиша.

Гіполіт. Тепер ти мене ненавидиш?

Федра. Ні, звичайно.

Гіполіт. Ну, то де мій подарунок?

Федра. Я відклала його на потім.

Гіполіт. На наступний рік?

Федра. Ні. Віддам тобі його пізніше.

Гіполіт. Коли?

Федра. Скоро.

Гіполіт. Чому не зараз?

Федра. Скоро. Обіцяю, скоро.

Вони мовчки дивляться одне на одного.

Гіполіт відводить погляд.
Голосно втягує  носом повітря.
Піднімає і розглядає шкарпетку.
Нюхає її.

Федра. Це огидно.

Гіполіт. Що огидно?

Федра. Сякатися у шкарпетку.

Гіполіт. Тільки перевіривши, що не витирав нею сперму. І мені їх перуть. Перед тим, як я їх одягаю.

Тиша. Гіполіт скеровує машинку в стіну.

Гіполіт. Що з тобою не так?

Федра. Що ти маєш на увазі?

Гіполіт. Я народився в цьому гівні, а ти обрала його, коли вийшла заміж. Він що, був такий гарний йобар? Блядь, мабуть, що  так. Всі чоловіки в країні облизуються на твою пизду, а ти вибираєш Тезея, народного улюбленця, мудака.

Федра. Ти розмовляєш зі мною тільки про секс.

Гіполіт. Він мене найбільше цікавить.

Федра. Я думала, ти ненавидиш секс.

Гіполіт. Я ненавиджу людей.

Федра. А вони тебе – ні.

Гіполіт. Ні. Вони дарують мені настільні більярди.

Федра. Я мала на увазі –

Гіполіт. Я знаю, що ти мала на увазі. Твоя правда. Жінкам я набагато більше подобаюся відтоді, як погладшав. Вони думають, що в мені є таємниця.
Він сякається у шкарпетку і жбурляє  її  геть.
Я товстий. Огидний. Нікчемний. Але у мене вдосталь сексу. Отже…?

Федра. (Не відповідає.)

Гіполіт. Ну ж бо, мамо, поміркуй.

Федра. Не називай мене так.

Гіполіт. Отже, у мене це має добре виходити. Так?

Федра. (Не відповідає.)

Гіполіт. Чому б мені не називати тебе мамою, мамо? Я думав, саме цього від мене й чекають. Одна велика щаслива сім’я. Єдині популярні монархи усіх часів.  Це змушує тебе почуватися старою?

Федра. (Не відповідає.)

Гіполіт. Ненавидиш мене тепер?

Федра. Чому ти хочеш, щоб я тебе ненавиділа?

Гіполіт. Я не хочу. Але ти будеш ненавидіти. Врешті-решт.

Федра. Ніколи.

Гіполіт. Всі, зрештою, ненавидять.

Федра. Я не буду.

Вони дивляться одне на одного. Гіполіт відводить погляд.

Гіполіт. Чому б тобі не піти до Строфи й не поговорити з нею, вона ж твоя дитина, а не я. Звідки вся ця турбота про мене?

Федра. Я кохаю тебе.

Тиша.

Гіполіт. Чому?

Федра. З тобою важко. Ти похмурий, цинічний, нещасний, товстий, зіпсований, розпещений. Ти вилежуєшся увесь день і всю ніч дивишся телевізор; тиняєшся будинком зі сном в очах і без жодної думки про інших в голові. Ти страждаєш. Я тебе обожнюю.

Гіполіт. Не дуже логічно.

Федра. Любов  нелогічна.

Гіполіт і Федра мовчки  дивляться одне на одного. Він повертається до телевізора і машинки.

Федра. Ти ніколи не хотів зайнятися зі мною сексом?

Гіполіт. Я  хочу займатися сексом із кожним.

Федра. Це зробило б тебе щасливим?

Гіполіт. Це не зовсім те слово.

Федра. Ні, але –
Тобі було б добре?

Гіполіт. Ні. Ніколи не буває.

Федра. Тоді чому ти це робиш?

Гіполіт. Життя надто довге.

Федра. Думаю, тобі сподобалось би. Зі мною.

Гіполіт. Гадаю, деякі люди відчувають задоволення. Насолоджуються сексом. Живуть.

Федра. Ти також живеш.

Гіполіт. Ні. Заповнюю час. Чекаю.

Федра. На що?

Гіполіт. Не знаю. На якусь подію.

Федра. Подія відбувається зараз.

Гіполіт. Ні. Вона ніколи не відбувається.

Федра. Зараз.

Гіполіт. Доки ця мить настане, я заповнюю час фігнею. Дрібничками, мотлохом. Зводжу кінці з кінцями, чорт забирай.

Федра. Заповни час мною.

Гіполіт. Деяким людям це дано. Вони не гають час в очікуванні, а живуть. Щасливі. Мають коханців. Ненавиджу їх.

Федра. Чому?

Гіполіт. Сутеніє слава Богу день майже закінчився.

Тривале мовчання.

Гіполіт. Якщо ми переспимо, то більше ніколи не будемо розмовляти.

Федра. Я не така.

Гіполіт. Я такий.

Федра. Я не така.

Гіполіт. Звісно, що така.

Вони дивляться одне на одного.

Федра. Я кохаю тебе.

Гіполіт. Чому?

Федра. Ти мене захоплюєш.

Тиша.

Федра. Хочеш зараз отримати свій подарунок?

Гіполіт. (Дивиться на неї. Тоді знову повертається обличчям до телевізора.)

Тиша.

Федра. Не знаю, що мені робити.

Гіполіт. Іди геть, що ж тобі ще робити.

Обоє втуплюються в екран телевізора.
Врешті Федра підходить до Гіполіта.
Він не дивиться на неї.
Вона розстібає на ньому штани,  робить йому мінет.
Поки це триває, він не зводить погляду з телевізора та їсть цукерки.
За мить до того, як Гіполіт кінчає, у нього виривається звук.
Федра починає відсуватися від нього, він тримає її й кінчає їй у рот, не відриваючись від  телевізора.
Тоді відпускає її голову.
Федра випрямляється і дивиться в бік телевізора.
Довга тиша, чутно лише шарудіння Гіполітового пакунку з цукерками.

Федра плаче.

Гіполіт. Ну от. Таємниці більше немає.

Тиша.

Федра. Ти будеш ревнувати?

Гіполіт. Ти про що?

Федра. Коли повернеться твій батько.

Гіполіт. До чого тут я?

Федра. Я ніколи раніше йому не зраджувала.

Гіполіт. Це було помітно.

Федра. Мені шкода.

Гіполіт. Нічого, у мене бував і гірший секс.

Федра. Я зробила це, бо кохаю тебе.

Гіполіт. То перестань. Мені це не подобається.

Федра. Я хочу, щоб це сталося ще раз.

Гіполіт. Ні, не хочеш.

Федра. Хочу.

Гіполіт. Заради чого?

Федра. Задоволення?

Гіполіт. Ти його відчула?

Федра. Я хочу бути з тобою.

Гіполіт. Але чи відчула ти задоволення?

Федра. (Мовчить.)

Гіполіт. Ні. Ти ненавидиш це так само, як і я, зізнайся.

Федра. Я хотіла побачити твоє обличчя, коли  ти кінчав.

Гіполіт. Чому?

Федра. Хотіла би побачити тебе в ту мить, коли ти втрачаєш над собою контроль.

Гіполіт. Це не дуже приємне видовище.

Федра. Чому? Як ти тоді виглядаєш?

Гіполіт. Як будь-який  мудак, коли їбеться.

Федра. Я кохаю тебе.

Гіполіт. Ні.

Федра. Так сильно.

Гіполіт. Ти мене навіть не знаєш.

Федра. Я хочу, щоб ти довів мене до оргазму.

Гіполіт. Ненавиджу ці розмови після сексу. Завжди ні про що говорити.

Федра. Я хочу тебе –

Гіполіт. Я тут ні до чого.

Федра. Хочу.

Гіполіт. Трахни когось іншого уяви що це я. Це буде неважко, всі виглядають однаково, коли кінчають.

Федра. Ні, якщо через них ти палаєш.

Гіполіт. Я ні через кого не палаю.

Федра. А та жінка?

Тиша. Гіполіт дивиться на неї.

Гіполіт. Що?

Федра. Лена, хіба ти не –

Гіполіт (хапає Федру за горло).
Ніколи більше не згадуй її.
Не кажи мені це ім’я, не говори про неї, навіть не думай про неї, ясно?
Ясно?

Федра. (Киває.)

Гіполіт.  Я ні через кого не палаю, мене ніхто не обходить. Тож не намагайся.
Він відпускає її.

Тиша.

Федра. Чому ти займаєшся сексом, якщо так його ненавидиш?

Гіполіт. Мені нудно.

Федра. Я думала, у тебе це має добре виходити.  Інші так само розчаровуються?

Гіполіт. Ні, якщо я докладаю зусиль.

Федра. І коли ти це робиш?

Гіполіт. Більше не роблю.

Федра. Чому?

Гіполіт. Це нудно.

Федра. Ти достоту як твій батько.

Гіполіт. Те саме сказала твоя донька.

Пауза, тоді Федра з усієї сили дає йому ляпаса.

Гіполіт. Вона менш пристрасна, зате більш досвідчена. Я завжди віддаю перевагу вправності.

Федра. Ти довів її до оргазму?

Гіполіт. Так.

Федра. (Відкриває рота, щоб заговорити. Не може сказати ані слова.)

Гіполіт. Усе скінчено. Визнай. Це не може трапитися ще раз.

Федра. Чому?

Гіполіт. Це не матиме зі мною нічого спільного. Ніколи не мало.

Федра. Ти не можеш змусити мене перестати тебе кохати.

Гіполіт. Можу.

Федра. Ні. Ти живий.

Гіполіт. Прокинься.

Федра. Палаю через тебе.

Гіполіт. Я у тебе вже був, переспи з кимось іншим.

Тиша.

Федра. Я ще побачу тебе?

Гіполіт. Ти знаєш, де я.

Тиша.

Гіполіт. Можна тепер мій подарунок?

Федра. (Відкриває рота, але їй тут же бракне слів. Згодом.)
Ти безсердечний виродок.

Гіполіт. Саме так.

Федра повертається, щоб іти.

Гіполіт. Федро.

Федра. (Дивиться на нього)

Гіполіт. Сходи до лікаря. В мене гонорея.

Федра. (Відкриває рота. Жодного звуку.)

Гіполіт. Тепер ненавидиш мене?

Федра (намагається заговорити. Довга тиша. Нарешті).
Ні. Чому ти мене ненавидиш?

Гіполіт. Бо ти ненавидиш себе.

Федра виходить.

Сцена п’ята

Гіполіт стоїть перед дзеркалом, висунувши язика.
Заходить Строфа.

Строфа. Ховайся.

Гіполіт. Зелений язик.

Строфа. Ховайся, ідіоте.

Гіполіт повертається до неї і показує язика.

Гіполіт. Ідіотський мох. Дюйм плеврококу  на язиці. Виглядає, наче верхівка муру.

Строфа. Гіполіте.

Гіполіт. Показував його чуваку в туалеті, він все одно захотів зі мною трахнутися.

Строфа. Ти дивився у вікно?

Гіполіт. Страшенно тхне з рота.

Строфа. Подивися.

Гіполіт. Сто років тебе не бачив, як ти?

Строфа. Палаю.

Гіполіт. Хто б міг подумати, що ми живемо в одному будинку.

Строфа. Ховайся, нахуй.

Гіполіт. Чому, що я накоїв?

Строфа. Моя мати звинувачує тебе у зґвалтуванні.

Гіполіт. Справді? Як цікаво.

Строфа. Це не жарт.

Гіполіт. Я не сумніваюся.

Строфа. Ти це зробив?

Гіполіт. Що?

Строфа. Ти зґвалтував її?

Гіполіт. Не знаю. Що це значить?

Строфа. Ти займався з нею сексом?

Гіполіт. А, ось ти про що. Це має значення?

Строфа. Чи має це значення?

Гіполіт. Чи має це значення.

Строфа. Так.

Гіполіт. Чому?

Строфа. Чому?

Гіполіт. Так, чому, і перестань повторювати все, що я кажу, чому?

Строфа. Вона моя мати.

Гіполіт. І?

Строфа. Моя мати каже, що її було зґвалтовано.
Вона каже, що ти її зґвалтував.
Я хочу знати, чи ти займався з нею сексом.

Гіполіт. Бо вона твоя мати чи через те, що скажуть люди?

Строфа. Бо вона моя мати.

Гіполіт. Тому, що ти досі мене хочеш? Тому, що  тобі цікаво, чи вона була кращою за тебе?

Строфа. Бо вона моя мати.

Гіполіт. Бо вона твоя мати.

Строфа. Ти займався з нею сексом?

Гіполіт. Не думаю.

Строфа. Чи був якийсь сексуальний контакт між тобою і моєю матір’ю?

Гіполіт. Сексуальний контакт?

Строфа. Ти знаєш, про що я говорю.

Гіполіт. Не дратуйся, Строфо.

Строфа. Вона цього хотіла?

Гіполіт. Тобі треба було стати юристом.

Строфа. Ти її змусив?

Гіполіт. Такий талант пропадає, поки ти корчиш із себе принцесу.

Строфа. Ти силував її?

Гіполіт. Тебе я силував?

Строфа. Те, що ти зробив зі мною, не можна описати словами.

Гіполіт. Тоді, можливо, ґвалтівник – найкраще слово, яке вона змогла підібрати. Я. Ґвалтівник. Життя поліпшується.

Строфа. Гіполіте.

Гіполіт. Принаймні, це не нудно.

Строфа. Вони лінчують тебе за це.

Гіполіт. Ти  так вважаєш?

Строфа. Якщо ти зробив це, я їм допоможу

Гіполіт. Звісно. Зрештою, ти мені не сестра. Одна з моїх жертв.

Строфа. Якщо ти цього не робив, я захищатиму тебе.

Гіполіт. Ґвалтівника?

Строфа. Згорю разом з тобою.

Гіполіт. Чому?

Строфа. Заради сім’ї.

Гіполіт. Он воно як.

Строфа. Ти мій брат.

Гіполіт. Ні.

Строфа. Для мене – так.

Гіполіт. Дивно. Єдина людина в сім’ї, яка не має нічого спільного з її історією, настільки їй віддана, що аж верне. Бідна родичка хоче стати тим, чим ніколи не стане.

Строфа. Я готова померти за цю родину.

Гіполіт. І, мабуть, таки помреш. Я розказав їй про нас.

Строфа. Що?

Гіполіт. Так. І також про те, що ти спала з її чоловіком.

Строфа. Ні.

Гіполіт. Я не сказав, що ти їбалася з ним у їхню шлюбну ніч,  але оскільки він поїхав геть наступного дня –

Строфа. Мама.

Гіполіт. Ґвалтівник. Це краще, ніж товстий трахальник.

Строфа. Ти посміхаєшся.

Гіполіт. Так.

Строфа. Знаєш, хто ти? Ти безсердечний виродок.

Гіполіт. Таке вже казали.

Строфа. Це твоя провина.

Гіполіт. Звісно.

Строфа. Вона була моєю матір’ю, Гіполіте, моєю матір’ю. Що ти з нею зробив?

Гіполіт. (Дивиться на неї.)

Строфа. Вона мертва, сучий ти сину.

Гіполіт. Не верзи дурниць.

Строфа. Мертва. Що ти з нею зробив, блядь,  що ти зробив?

Строфа б’є його по голові.

Гіполіт перехоплює її руки і тримає так, щоб вона не могла його вдарити.

Строфа схлипує, тоді не витримує і плаче, згодом бурхливо ридає.

Строфа. Що я накоїла? Що я накоїла?

Рух Гіполіта перетворюється на обійми.

Гіполіт. Ти тут ні до чого, Строфо, це не твоя провина.

Строфа. Ніколи навіть не казала їй, що люблю її.

Гіполіт. Вона знала.

Строфа. Ні.

Гіполіт. Вона була твоєю матір’ю.

Строфа. Вона –

Гіполіт. Вона знала, знала, вона любила тебе.
Тобі ні в чому себе звинувачувати.

Строфа. Ти розповів їй про нас.

Гіполіт. То звинувачуй мене.

Строфа. Ти розповів їй про Тезея.

Гіполіт. Так. Звинувачуй мене.

Строфа. Ти –

Гіполіт. Мене. Звинувачуй мене.

Довга тиша. Гіполіт і Строфа тримають одне одного в обіймах.

Гіполіт. Що сталося?

Строфа. Повісилась.

Тиша.

Строфа. Записка про те, що ти її зґвалтував.

Довга тиша.

Гіполіт. Не слід було їй так серйозно це сприймати.

Строфа. Вона кохала тебе.

Гіполіт (дивиться на неї). Справді?

Строфа. Скажи мені, що ти її не ґвалтував.

Гіполіт. Кохала мене?

Строфа. Скажи мені, що ти цього не робив.

Гіполіт. Вона каже, що я це зробив, і вона мертва. Вір їй. Так легше з кожного погляду.

Строфа. Що з тобою?

Гіполіт. Це її подарунок мені.

Строфа. Що?

Гіполіт. Небагатьом людям випадає такий шанс. Це не фігня. Не дрібничка.

Строфа. Заперечуй. Піднято бунт.

Гіполіт. Нарешті життя.

Строфа. Підпалили палац. Ти мусиш усе спростувати.

Гіполіт. Ти з глузду з’їхала?  Вона померла, щоб зробити це для мене. Я приречений.

Строфа. Спростуй усе.

Гіполіт. Приречений, нахуй.

Строфа. Заради мене. Спростуй це.

Гіполіт. Ні.

Строфа. Ти не ґвалтівник. Я не можу в це повірити.

Гіполіт. Я теж.

Строфа. Прошу тебе.

Гіполіт. Я пропав. Мені кінець.

Cтрофа. Я допоможу тобі сховатися.

Гіполіт. Вона справді мене кохала.

Строфа. Ти цього не робив.

Гіполіт. Благослови її боже.

Cтрофа. Правда ж?

Гіполіт. Ні. Не робив.

Він повертається, щоб іти.

Строфа. Куди ти йдеш?

Гіполіт. Здаватися.

Він іде.

Строфа кілька хвилин сидить сама, в задумі.
Встає і рушає слід за ним.

Сцена шоста

Камера у в’язниці.

Гіполіт сидить сам-один.
Входить Священик.

Священик. Сину мій.

Гіполіт.  Кепські справи. Завжди підозрював, що світ не пахне свіжою фарбою і квітами.

Священик. Можливо, я здатний тобі допомогти.

Гіполіт. Тхне сечею і людським потом. Огидно.

Священик. Сину.

Гіполіт. Ти мені не батько. Він сюди не прийде.

Священик. Тобі щось потрібно?

Гіполіт. У мене одиночна камера.

Священик. Я можу тобі допомогти.

Гіполіт. Навіщо мені ця фігня?

Священик. Допомогти духовно.

Гіполіт. Це не для мене.

Священик. Спасіння – для всіх.

Гіполіт. Мені немає в чому сповідатися.

Священик. Твоя сестра розповіла нам.

Гіполіт. Нам?

Священик. Вона пояснила мені ситуацію.

Гіполіт. Вона мені не сестра.
Я готовий зізнатися. Але не сповідатися.
Я зізнаюся у зґвалтуванні. Я це вчинив.

Священик. Ти відчуваєш каяття?

Гіполіт. Ти будеш свідчити?

Священик. Можливо.

Гіполіт. Ні. Ніякого каяття. Радість, насправді.

Священик. З приводу смерті матері?

Гіполіт. Це самогубство, а не смерть. І вона не була мені матір’ю.

Священик. Ти відчуваєш радість через самогубство мачухи?

Гіполіт. Ні, адже вона була людиною.

Священик. То звідки ж береться твоя радість?

Гіполіт. Вона всередині.

Священик. Мені важко в це повірити.

Гіполіт. Звісно, що важко. По-твоєму, життя безглузде, якщо у ньому немає іншої істоти, яка нас мучить.

Священик. Мене ніхто не мучить.

Гіполіт. У тебе найгірший із коханців. Він не лише вважає себе досконалим, він дійсно досконалий. Мене цілком влаштовує моя самотність.

Священик. Вдоволеність собою – логічна суперечність.

Гіполіт. Я можу покластися на себе. Я ніколи себе не підводжу.

Священик. Справжнє вдоволення  нам  приносить любов.

Гіполіт. А якщо любов помирає?  Будильник продзвенів, час прокидатися, що тоді?

Священик. Любов не помирає. Вона перетворюється.

Гіполіт. Ти небезпечний.

Священик. У повагу. Турботу. Ти подумав про свою родину?

Гіполіт. Що ти маєш на увазі?

Священик. Це не звичайна родина.

Гіполіт. Так. Ніхто з нас не доводиться ріднею іншим.

Священик. Бути членом королівської родини означає бути обраним. Ти у привілейованому становищі порівняно з іншими, тож на тобі  відповідальність. Бог –

Гіполіт. Бога нема. Його немає.

Священик. Можливо, ти виявиш, що Бог є. І що ти робитимеш тоді? Покаятися можна лише на цьому світі.

Гіполіт. І що ж ти пропонуєш, передсмертне навернення  про всяк випадок? Померти так, наче Бог існує, знаючи, що його немає? Ні. Якщо Бог є, я хочу постати перед ним, знаючи, що помер так, як і жив. У свідомому гріху.

Священик. Гіполіте.

Гіполіт. Я впевнений: Господь надто розумний, щоб повірити, наче в останній момент я покаявся.

Священик. Ти знаєш, що таке смертний гріх?

Гіполіт. Звичайно.

Священик. Ти ризикуєш його скоїти. В небезпеці не лише твоя душа, а й майбутнє твоєї сім’ї –

Гіполіт. А.

Священик. Твоєї країни.

Гіполіт. Чому я постійно про це забуваю?

Священик. Твої сексуальні ескапади нікому не цікаві. Але непохитність моралі усього народу – це важлива річ. Ти – захисник його моральних принципів і будеш відповідати перед Господом за крах країни, на чолі якої стоїш ти й твоя родина.

Гіполіт. Я не несу за це відповідальності.

Священик. Тоді спростуй зґвалтування. І зізнайся у цьому  гріху. Зараз.

Гіполіт. Перед тим, як його вчинити?

Священик. Потім буде пізно.

Гіполіт. Так. Природа гріха унеможливлює покаяння. Я не міг би сповідатися у ньому, навіть якби захтів. А я не хочу. У цьому і полягає гріх. Вірно?

Священик. Ще є час.

Гіполіт. Це правда.

Священик. Господь милосердний. Він обрав тебе.

Гіполіт. Він зробив поганий вибір.

Священик. Помолися зі мною. Врятуй себе. І свою країну. Не чини цього гріха.

Гіполіт. Що тебе більше непокоїть, загибель моєї душі чи моєї родини? Я не ризикую скоїти смертний гріх. Я вже його скоїв.

Священик. Не кажи так.

Гіполіт. На хуй Бога. На хуй монархію.

Священик. Боже, зглянься над цим чоловіком, Твоїм обранцем,  прости його гріх, породжений даним йому Тобою розумом.

Гіполіт. Я не можу грішити проти Бога, в якого не вірю.

Довга тиша.

Священик. Ні.

Гіполіт. Бог, якого немає, не може пробачати.

Священик. Ні. Ти маєш сам собі пробачити.

Гіполіт. Я жив чесно, дай мені чесно померти.

Священик. Якщо правда для тебе – найвища цінність, ти помреш. Якщо найвища цінність  для тебе –  це життя  –

Гіполіт. Я вибрав свій шлях. Я приречений, йоб твою мать.

Священик. Ні.

Гіполіт. Дай мені померти.

Священик. Ні. Пробач собі.

Гіполіт (напружено думає).

Не можу.

Священик. Чому?

Гіполіт. Ти віриш у Бога?

Священик. (Дивиться на нього.)

Гіполіт. Я знаю, хто я. І ким завжди буду. Але ти – ти грішиш, знаючи, що покаєшся. Тобі відпускають гріхи. І ти починаєш усе спочатку. Як у тебе вистачає духу насміхатися із такого могутнього Бога? Хіба що ти насправді у нього не віриш.

Священик. Це твоя сповідь, а не моя.

Гіполіт. Тоді чому ти на колінах? Бог справді милосердний. Якби я був ним, я зневажав би тебе. Я стер би тебе з лиця землі за твою нечесність.

Священик. Ти не Бог.

Гіполіт. Ні. Принц. Бог на землі. Але не Господь Бог. Всім причетним безумовно пощастило. Я не дозволив би тобі грішити, знаючи, що ти покаєшся і тобі все минеться.

Священик. Небо спорожніло б.

Гіполіт. Царство чесних людей, які чесно грішать. І смерть тим, хто намагається прикрити свій зад.

Священик. Чим, по-твоєму, є прощення?

Гіполіт. Якщо тебе воно і влаштовує, то я не збираюся рятувати свою дупу. Я вбив жінку і буду покараний за це лицемірами, яких заберу з собою. Нам палати у пеклі разом. Господь, може, і всемогутній, але дещо йому не під силу.

Священик. У тобі є якась чистота.

Гіполіт. Він нездатний зробити мене добрим.

Священик. Ні.

Гіполіт. Остання лінія захисту чесної людини. Свобода волі – ось що відрізняє нас від тварин.
(Він розстібає штани.)
І я не збираюся поводитись, як йобана тварина.

Священик. (Робить Гіполіту мінет.)

Гіполіт. У тебе це краще виходить.
(Він кінчає.
Кладе руку Священику на голову.)
Іди.
Кайся.
Поки  ти ще не гориш.

Сцена сьома

Накрите тіло Федри лежить на погребальному вогнищі.
Входить Тезей.
Він наближається до вогнища.
Піднімає покривало і дивиться на обличчя Федри.
Опускає покривало.
Стає навколішки перед тілом Федри.
Він рве на собі одяг, згодом шкіру, а  тоді й  волосся, все більш і більш несамовито, аж поки не виснажується.
Проте не плаче.
Він встає і підпалює погребальне вогнище. Тіло Федри спалахує.

Тезей. Я вб’ю його.

Сцена восьма

Надворі перед судом.
Зібрався натовп чоловіків, жінок і дітей, серед яких присутні Тезей і Строфа, обоє перевдягнуті.

Тезей. Ви здалеку?

Перший чоловік. Із Ньюкасла.

Перша жінка. Взяли з собою дітей.

Дитина. І решітку [для барбекю].

Перший чоловік. Його слід повісити.

Друга жінка. Погань.

Перший чоловік. І всю їхню мерзенну зграю.

Перша жінка. Щоб це було пересторогою.

Перший чоловік. За кого вони нас мають?

Перша жінка. Паразити.

Другий чоловік. Наші гроші йдуть виродку і ґвалтівнику.

Перший чоловік. Досить із нас.

Другий чоловік. Вони нічим не виняткові.

Перша жінка. Зґвалтував власну матір.

Друга жінка. Покидьок.

Другий чоловік. Вона була єдина нормальна серед них.

Тезей. Його відпустять.

Другий чоловік. Я чекатиму біля воріт.

Перший чоловік. Не лише ти.

Перша жінка. Він зізнався у зґвалтуванні.

Строфа. Це нічого не значить.

Друга жінка. Виродок.

Тезей. Усе може обернутися на його користь. Пробачте, Ваша честь, щодня читаю Біблію, більше так не робитиму, справу закрито. Вони не посадять принца. Що б він там не накоїв.

Другий чоловік. Саме так.

Перший чоловік. Правосуддя не існує.

Тезей. Член королівської родини. Піднімати руку на свого? Вони не дурні.

Перший чоловік. Купа лайна, от хто вони всі.

Другий чоловік. Вона була непоганою людиною.

Перший чоловік. Вона мертва.

Тезей. Без клепки в голові вони не змогли б століттями утримувати корону.

Другий чоловік. Саме так.

Тезей. Показовий процес. Провести над ним суд, пожертвувати репутацією другорядного принца, вигнати його із сім’ї.

Другий чоловік. Саме так, саме так.

Тезей. Сказати, що позбулися зіпсутого елемента. Але монархія вціліла.

Перший чоловік. Що нам робити?

Другий чоловік. Правосуддя для всіх.

Перша жінка. Він мусить померти.

Другий чоловік. Повинен померти.

Перший чоловік. Заради нашого блага.

Другий чоловік. І заради неї.

Перша жінка. Він не заслуговує на те, щоб жити. У мене діти.

Перший чоловік. У нас діти.

Перша жінка. У тебе є діти?

Тезей. Вже немає.

Друга жінка. Бідний хлоп.

Другий чоловік. Ну, то він нас розуміє.

Перший чоловік. Такі виблядки мають померти.

Перша жінка. Он він іде.

Друга жінка. Виродок.

Гіполіта ведуть повз натовп, люди вигукують образи на його адресу та жбурляють у нього каміння.

Друга жінка. Виродок!

Перший чоловік. Смерть тобі, покидьку!

Перша жінка. Гний у пеклі, паскудо!

Другий чоловік. Королівський виплодок, ґвалтівник!

Гіполіт виривається від поліцейських і кидається у натовп. Він потрапляє у руки Тезея.

Перший чоловік. Убити його. Убити цю королівську мерзоту.

Гіполіт дивиться у Тезеєве обличчя.

Гіполіт. Ти.

Тезей вагається, тоді цілує його в губи і штовхає в руки  Другого чоловіка.

Тезей. Вбийте його.

Другий чоловік тримає Гіполіта. Перший чоловік знімає з шиї дитини краватку і затягує її навколо Гіполітового горла. Він душить Гіполіта до напівнепритомного стану; жінки у цей час бють Гіполіта ногами.

Друга жінка дістає ножа.

Строфа. Ні! Ні! Не чіпайте! Не вбивайте його!

Другий чоловік. Тільки-но послухай її.

Перший чоловік. Захищає кровозмісного виродка.

Перша жінка. Що ти за жінка?

Тезей. Захищаєш ґвалтівника.

Тезей відтягує Строфу від Другої жінки, до якої вона кинулася.
Він ґвалтує її.
Натовп спостерігає, підбадьорюючи  його.
Закінчивши, Тезей перерізає Строфі горло.

Строфа. Тезей. Гіполіт.
Невинний.
Мамо.
О, мамо.
Вона помирає.

Перший чоловік стягує з Гіполіта штани.
Друга жінка відрізає його геніталії.
Їх кидають на решітку для барбекю.
Діти голосно радіють.
Дитина бере їх з решітки й кидає іншій; та скрикує і тікає геть.
Загальний сміх.
Хтось піднімає геніталії, їх кидають собаці.
Тезей бере ножа.
Він розтинає Гіполіта від паху до грудей.
Гіполітові нутрощі виривають і кидають на решітку.
Його б’ють,  закидають камінням, обпльовують.
Гіполіт дивиться на тіло Строфи.

Гіполіт. Строфа.

Тезей. Строфа.

Тезей придивляється до зґвалтованої і вбитої ним жінки. Він із жахом впізнає її.

Коли Гіполіт уже не рухається, поліцейські, які  до цього спостерігали, змішуються  з натовпом, навмання роздаючи удари.
Юрба розходиться, за винятком Тезея.
Двоє Поліцейських стоять і дивляться на Гіполіта.

Перший поліцейський. Бідний сучий син.

Другий поліцейський. Ти це серйозно?
(Він сильно штовхає  Гіполіта.)
У мене дві доньки.

Перший поліцейський. Слід прибрати його.

Другий поліцейський. Нехай гниє.

Другий поліцейський плює на Гіполіта. Вони йдуть геть.
Гіполіт лежить нерухомо.
Тезей сидить біля тіла Строфи.

Тезей. Гіполіте.
Сину.
Я ніколи тебе не любив.
(До Строфи.)
Пробач.
Я не знав, що це ти.
Не знав, Господи прости.
Якби я знав, що це ти, я б нізащо –
(До Гіполіта.)
Ти чуєш, я не знав.

Тезей перерізає собі горло і спливає кров’ю. Три тіла лежать абсолютно нерухомо.
Зрештою, Гіполіт відкриває очі й дивиться на небо.

Гіполіт. Стерв’ятники.
(Спромагається на посмішку.)
Якби було більше таких митей, як ця.

Гіполіт помирає.

Стерв’ятник спускається і починає дзьобати його тіло.

 

Додайте Ваш коментар

Ваше ім'я (псевдонім):
Коментар:

eurozine
 


Головна  Статті  Тексти  Переклад  Новини  Тема  Акції  Мистецтво  Лінки  Газета  Редакція  


Дизайн Олександр Канарський ©2007.
При використаннi матерiалiв сайту бажаним є посилання на prostory.net.ua