з французької переклав Андрій Рєпа
(Субота, 25 Грудня 2010) /
Статті
з французької переклав Андрій Рєпа
(Субота, 25 Грудня 2010) /
Газета
 Мені йдеться про повернення раси, а не різних рас [1]. Інакше кажучи, мене цікавлять не так «конкретні» групи (або ті, що позначаються як «раси», за визначенням фізичної та культурної антропології ХІХ ст.), а ідея, за якою вимальовується структура. Безперечно, все не так просто, як може здатися при такому розрізненні. Складно уявити родову «расу», яка б не матеріалізувалася в опозиціях та ієрархіях груп. Але тут треба наголосити, що порівняно з тим, чого ще донедавна (...)
|
з німецкої переклала Світлана Саюк
(Субота, 25 Грудня 2010) /
Зоологія політичного
Неля Ваховська
(П'ятниця, 24 Грудня 2010) /
Зоологія політичного
З німецької переклала Олександра Григоренко
(Вівторок, 21 Грудня 2010) /
Зоологія політичного
 земля, хтось каже, справа в незаконному статусі, кому що належить, спершу власність, тоді порядок, потім добробут, а інші говорять, вся справа в нас, і гірше вже не буде, тож єднаймося, слухаймо ваших порад і все одно почуваймося так, наче нас придушили подушкою і даваймо себе придушити, бо совість у нас нечиста, в нас а не у вас, бо ми роками терпіли й стрімляли ножа у спину, й не брали участі у революції свічок, бородатих священиків та молоді, а нині, як покарання, нам дозволили ще раз (...)
|
Неля Ваховська
(Вівторок, 21 Грудня 2010) /
Зоологія політичного
з німецької переклала Олександра Григоренко
(Субота, 18 Грудня 2010) /
Зоологія політичного
з німецької переклала Олександра Григоренко
(Вівторок, 14 Грудня 2010) /
Зоологія політичного
Неля Ваховська
(Вівторок, 14 Грудня 2010) /
Зоологія політичного
Неля Ваховська
(Вівторок, 14 Грудня 2010) /
Зоологія політичного
|
|
|
|
|
Ти написав передмову до останньої перекладеної французькою книжки Карла Шмітта (*). Чим автор, зв’язки якого з нацизмом добре відомі, може зацікавити ліву думку? - Карл Шмітт – чи не найблискучіший, а отже, найнебезпечніший серед мислителів крайньої правої. За нинішніх умов для правих і крайніх правих течій існує реальна можливість знову стати впливовими, навіть гегемонними, незалежно від окремих випадків, коли Ле Пен проходить у другий тур президентських перегонів (...)
Водії трабантів ніколи не розглядали своє маленьке авто як засіб прискорення, лише як засіб пересування. Ніщо в ньому жодним чином не могло бути пов’язане з поняттям «раптово». Ніхто не міг раптово купити свого трабанта: як відомо, після подання заяви люди роками чекали на маленького чотириколісного друга; можливо, навіть довше, ніж якийсь нафтовий шейх чекає на свого виготовленого за спеціальним замовленням ролс-ройса із подвійним сталевим бронюванням, вбудованим офісом і подушкою (...)
Труднощі самоідентифікації об’єднаної Німеччини призвели до ревізії минулого Заходу та Сходу, по-новому актуалізованого в контексті Повороту. В колективному уявному країни об’єднання конотувалося з часами Ваймарської республіки – добою, що передувала націонал-соціалістській диктатурі та ІІ Світовій і Холодній війнам як її наслідкам, які були по-новому «зняті» в жесті об’єднання. Відповідно, на рівні естетичного опрацювання ситуації актуальними стали теми й прийоми німецького модерну І пол. ХХ ст. (...)
«Як досягнути єдності, нівелюючи відмінності? Вирішення цієї проблеми, принаймні у глобалізованому світі, полягає в тому, щоб ці відмінності розглядати не як недоліки, а як шанс. Але для цього ці відмінності треба спочатку з’ясувати,» – зазначав Є. Шпаршу 2004 року. Однією з перших та чи не найвагоміших для колективного уявного спроб диференціації національних стереотипів і структурування шокового досвіду Повороту стала повість західнонімецького письменника Ф. К. Деліуса (...)
Шок, датований 1989/90 рр.: раптовий, не очікуваний ніким крах НДР, відкриття Берлінського муру й стрімке Возз’єднання. Тогочасні події, що заскочили окремого індивіда зовсім непідготованим і сколихнули суспільство до самих основ – із усіх вуст зривалося тоді слово «божевілля» – змінювалися так швидко, що могли потонути у власному вирі. Одним із тих, хто намагався зафіксувати це стрясання до основ, був Дурс Ґрюнбайн. Народившись 1962 р. у Дрездені, він увійшов до останньої генерації (...)
Наступного дня це було на перших сторінках усіх газет: три чверті мільйона людей! Неймовірно! Ще недавно протестувальників усього Берліна можна було вивезти одним коротким поїздом метро метро, а через чотири тижні Александерплац переповнена! За транспарантом із написом ДЕМОНСТРАЦІЯ ПРОТЕСТУ, розгорнутим на всю ширину вулиці, бігли сотні тисяч добропорядних громадян! Що на них найшло? За винятком групи людей, яка б умістилася в одному поїзді метро, всі були згодні! Вони про це забули?
Глобальні соціополітичні зміни в житті Німеччини 1990-х років призвели до перегляду відповідальності інтелектуалів за життя країни та співпрацю з владою. Завдяки публікації архівів штазі (1991/93) стало відомо, що велика частина письменників покоління «будівничих», тобто тих, хто від створення НДР підтримував владу у спробах побудувати соціалістичну державу, самі були неофіційниками співробітниками служби держбезпеки. Скандал викликало те, що навіть найбільш опозиційна режиму СПЄН група молодих митців (...)
Залишивши постмодерністську гру ефектами для підручників з історії літератури, нам зараз приємно повернутися на стабільний антропологічний ґрунт: Я замість множини ефект-суб΄єктів, біографія замість фікції, соціальні зв΄язки замість дискурсивних безкінечностей. Проте це вочевидь становить серйозний виклик для літератури: як одне з вільних мистецтв має позиціонувати себе щодо людини в сукупності її зв΄язків, що заземлюють її на ґрунті соціуму як істоту політичну? (...)
