Роман “Людина без властивостей” класика літератури модернізму Музіля нарешті вийшов українською – 80 років від початку його публікації німецькою й 26 років після виходу російського перекладу Соломона Апта. Що додає до нашого розуміння сьогодення роман-пампфлет на ситуацію в Європі та Австрії між двома світовими війнами? Адже питання боротьби із власними провінційністю, фашизмом, клерусом «у білих пачохах» не завершилося у 1945 році.
Що означає ідея «відсутності властивостей» у романі? Проблематика закономірного, необхідного і анти-есенціалізм стали для Музіля ключовими прийомами для опису нестабільного, мінливого суспільства його часу. Конвенційна, догматична, обмежена дійсність прагне самознищення і втрачає ґрунт, основи. Спроба пояснити її виявляється концептологічним конструктом на глиняних ногах. Даремними є намагання раціоналізувати догматичне мислення, конвенцію – її сутність проявляється як «immer mehr Ordnungen und immer weniger Ordnung», все більше приписів, все менше порядку.
Як формулював завдання культурної політики Музіль і чи прийнятне воно для сучасної літератури?
Що таке єдина Європа – політичний інструмент чи утопія інтелектуалів?
Чи вплинув місцевий культурно-політичний контекст на стратегію перекладу цього роману?
На запитання відповідатимуть перекладач Олекса Логвиненко та літературознавиця Тетяна Пічугіна. Модеруватиме дискусію перекладачка й германістка Олександра Григоренко.
Проект «Перекладацькі зустрічі» функціонує як перекладацька платформа для фахових дискусій про літературу та форум для обговорення цехових проблем художнього перекладу. За підтримки Goethe Institut Ukraine.