Поряд з війною
Ми приїхали сюди, щоб сказати вам — все буде добре!
В. Ющенко
Що відбувається на території, де вже чи ще немає війни? Її слід, певно, довго не зникає й поволі проступає, а для когось вона лишається несподіванкою. З іншого боку, чи взагалі можливий такий стан цілковитої відсутності війни? Військовий перверсивний потенціал здатен запустити не один фільмопроектор і показати сюжети, які викликатимуть подив. Та інші почуття. Як-от оманливе полегшення, що тут і тепер війни немає.
Ідея цього номера виникла в нас як у сторонніх, коли в Грузії розпочалися бойові дії. Ми прочитали про них, і згодом відчуття, що десь іде війна, посилилося, бо в Києві відбулася репетиція урочистого танкового проїзду напередодні святкування Незалежності. Отож ідеї вже більше року, весь цей час ми ніби й трималися осторонь, та (почасти екранні) події на великих площах цікавили нас не менше за невеликі майданчики міста, в якому ми живемо і працюємо.
Відтак одне око з підозрою поглядало на маркери мілітаризації громадського простору — полотнища фронтів змін та сильних рук —, на боротьбу зі старими мармуровими героями й істеричну коронацію нових, на війну мов, які нацьковують одну на одну. До цього театру війни глядачі приходять у яскравому вбранні, адже, як писав В. Гомбрович у «Порнографії», саме в ньому закладено істину боротьби з ворогом. Та чи можна вибороти собі щось більше за відмову від інтерактивного театру?
Поки одне око борсалося на поверхні разом з уявними пурпуровими головами убитих коней, друге пильнувало глядачів, що поверталися з театру до свого повсякдення. Для декого саме воно стало сценою, на якій відбуваються перепалки за власний простір і право на активну позицію. Так, вже тричі підсудна Бєлорусець намагається з’ясувати, чи можлива в такій боротьбі несподівана перемога звичайного українського громадянина.
Зі своїм потенціалом фільмопроектора війна нагадує. Про конфронтацію з повсякденням у минулому часі, про те, що зміни часто приходять несподівано й інколи уві сні. З цими змінами можна підтримувати ілюзорні стосунки спостерігача, який чухає свою прострелену потилицю. Постріл в ілюзію відбувається щомиті й водночас може запізнюватись, коли уявляєш, що розумієш дійсність навколо, заклякнувши збоку, поряд із гарячими точками.
війна скрізь.і скоро нам всім капєц. а Україні у першу чергу. можете не вірити, якщо це вам додає завзяття продовжувати ваше споглядання зі сторони.
пардон за скромность