ГлавнаяСтатьиТекстыПереводНовости
ТемаАкцииИскусствоСсылкиГазетаРедакция
Цайтхайн: опыт памяти - ПРОSTORY - украинский литературный журнал Цайтхайн: опыт памяти Де знайти газету Простори #2 «Поряд з війною»? - ПРОSTORY - украинский литературный журнал Де знайти газету Простори #2 «Поряд з війною»? 5 березня: презентація проекту «ПРОSTORY» у Львові - ПРОSTORY - украинский литературный журнал 5 березня: презентація проекту «ПРОSTORY» у Львові

Громадянство абсурду: інтерв’ю із Ф. Годяком

Франц Годяк (Franz Hodjak) народився 1944 року в румунському місті Сібіу (Германнштадті), у Клужі (Клайзенбургу) вивчав германістику й романістику. Емігрував до Німеччини 1992 року. Пише п'єси, вірші, оповідання, романи. Нагороджений премією Каринтії за оповідання «Куртка» (Die Jacke), премією ім. Ніколауса Лєнау. Перекладає з румунської поезію Анни Бландіани, письменників та поетів румунського авангарду – Урмуза, Воронки, Тцари. Годяк – один із сучасних румуно-німецьких письменників, але сам воліє не ідентифікувати себе із певною країною. У розмові про оповідання «Відвідини» постають питання - що ними автор цікавився завжди - не-пошуку ідентичності, абсурдності, гротескності, божевілля реальної дійсності.

ПРОСТОРИ: чому абсурд і гротеск?

Абсурд і гротеск є компонентами моїх текстів. Це було природно в умовах диктатури, в якій я жив. Звичайно, йдеться про трагічне, але я цілковито впевнений, що виявлення абсурдного чи гротескного дозволяють відчути справжність трагічного. Говорити з надривом про трагічне – це неймовірно банально, вимір трагічного в абсурдному зовсім інший. Так само йдеться й про смерть, що має тисячі різних образів. Надзвичайно багато смертей є гротескними, як от героїчна смерть. Людей посилають на смерть в ім'я абсурдної ідеології. Героїзм…якщо маєш померти заради чогось, то це щось видається підозрілим, безглуздим. Герої потрібні живі, робити щось для життя.

П: герой вашого оповідання - міський божевільний Макс. В чому полягає його божевілля?

Цей гротескний образ виник із частих питань до мене, ким я почуваюся, німцем чи румуном. Чому я маю бути кимсь? В емігрантів, наприклад, є поняття старої та нової батьківщини. Про себе не можу такого сказати, скоріше маю дві безрідності. Хоча так говорити некоректно, у тлумачному словнику «Дуден» поняття безрідність (Heimatlosigkeit) є тільки в однині. Виникає такий герой, він не співвідносить себе із країною, звідси відсутність у нього патріотизму. Макс – просто людина, випадково вона народилася німцем. Цього не можна соромитися, та й пишатися немає чим. От я маю два паспорти, але залюбки мав би сто двадцять або жодного. Тому на питання ідентичності у моєму оповіданні «Відвідини» відповідає міський божевільний, таким чином, визначення ідентичності стає абсурдним.

П: в оповіданні дійсно йдеться про особливе ставлення до власного життєвого простору. А наскільки Макс впливає на мовний простір цього оповідання чи конструює він цей простір?

Так і ні. Адже перспективи змінюються. Йдеться про героя, який час від часу приїздить до країни, з якої він емігрував. Тут з'являється Макс зі своєю ламаною мовою, як дзеркальне відображення, спогади з минулого цього героя. Поступово на мовному рівні Макс, ламаючи розповідь своєю філософією ідентичності, відокремлюється і стає самостійною фігурою, а у другій половині оповідання ми бачимо зміну перспективи, мовного менталітету – роздуми героя про Макса.

П: в історії Макса важливу роль відіграє місто як окрема фігура. Що це за простір?

Цей простір багаторівневий. Йдеться про революцію, яку Макс проспав, відтак не став героєм, як інші. Такий Макс жив насправді у Клаузенбургу, носив завеликий чорний костюм, отже, історія фікціональна лише певною мірою, багато чого було насправді, навіть стаття про повернення Лулу – Макса у моєму оповіданні – до рідного міста. Моя інтенція гротескного ґрунтується на реальних подіях. Його теорія ідентичності справді відображується у відчутті міста.

П: чи є Макс спостерігачем стрімких перетворень, а випадкова подорож до Чорного моря – це метафоричні зміні, від яких мешканці міста іноді його просто не впізнають?

Ви знаєте, я приймаю цю тезу. Я читав цікаві інтерпретації мого оповідання «Куртка», та маю визнати, що про згадані мотиви я не думав під час написання цієї історії. Але я приймаю вашу інтерпретацію, адже текст є завершеним лише після прочитання, читач ставить у ньому останню крапку.

 

Добавьтe Ваш комментарий

Ваше имя (псевдоним):
Комментарий:

eurozine
 


Главная  Статьи  Тексты  Перевод  Новости  Тема  Акции  Искусство  Ссылки  Газета  Редакция  


Дизайн Александр Канарский © 2007.
При использовании материалов ссылка на prostory.net.ua желательна.