Німецькомовний Захід жваво відгукнувся на фільм «Одна жінка і п’ять слонів» про відому перекладачку Світлану Ґаєр, киянку за походженням, що втекла з України до Німеччини наприкінці Другої світової війни. Зокрема, відкритим залишилось питання про колабораціонізм та ставлення героїні до нацизму. Розповідаючи про текстуру мови, Світлана Ґаєр, яку називають «новим голосом Достоєвського», витворює свій власний спосіб говоріння про минуле і політичні погляди. Так само текстура кіно-мови оприявнює гострі ідеологічні питання, відсилаючи до спадку Достоєвського і теми націоналізму.

Свої версії інтерпретації фільму запропонують Вікторія Іваненко, літературознавиця, викладачка кафедри теорії та історії світової літератури Київського національного лінгвістичного університету, та Катерина Міщенко, редакторка видання «Простори».