альфа і омега
Досі йшлося про те, щоб виходити
з себе і бачити сповна, ставати в цей спосіб
лицем до лиця зі своїм справжнім положенням.
Бути на крок збоку і на крок вперед,
дивитись на себе, того, хто дивиться, спостерігати того, хто
спостерігає, відтак писати того, хто пише.
Мене побільшало, хоча я відчував, як мене меншає,
і навпаки. Пізнався ледь не у всьому, та
не пізнав нічого; зайнятий собою відійшов
далеко від того, який був, є і прийде
день, коли він напише нескінченну поему
про вас.
Молитва (робочий файл)
Наділи мене терпінням.
Дай ласку розуміння,
що терпіння – це ласка.
Нехай буде непорочне,
бо зроблю усе, щоб
сприйняти його як кару.
Зроби так, щоб я говорив до Тебе
без страху, щоб Тебе почув я.
І щоб не боявся цього вірша,
а водночас тремтів
перед ним так як зараз.
І щоб цього вистачило.
(…)
з кожним наступним словом щораз щільніше укріпляю
цей вірш якби він мав бути ідеальним я мусів би
в ньому померти не раз я чув що найважливіше
це людина то ж залишаю у вірші щілину через
яку я в стані протиснутись цілком
можеш зайти туди щоб оглянути мій слід
якщо ти відважний можеш замість мене закритись
можеш теж нічого не робити.
Літвечір
– Пишете Ви радше днями чи ночами? – Днями і ночами,
люба пані. На світанку, як закінчу свою пияцьку мандрівку
в пошуках тіл, відчуваю, як ніч
вливається в мене вируючим струменем
атраменту. Потім просипаю сонце, а по
полудні починаю списувати пригоди нічного
героя. Це сумні вірші та штучні, хоча і
правдиві. Ніхто їх не бачив, бо невільно
писати супроти людської натури, так
водночас креслячи та пишучи, замазую
день і знову настає ніч. Найпрекрасніші
вірші постають уві сні – білі з римою,
втиснені cписаним пером у чистий і білий
зошит. Тих віршів я мимоволі шукаю ночами.
Піди мені назустріч, поки не забуду, навіщо я вийшов.
* * *
До небесного царства не потрапить той,
хто чекає (роблячи купу непотрібних речей)
в п’ятницю до півночі, щоб могти безкарно з’їсти
кільце ковбаси. Не потрапить до неба той,
хто відчуває, що не може помолитися щиро, бо,
коли хотів торкнутись неба, торкав себе знову в
очікуванні на північ. Не потрапить і той, хто
молиться, натиснувши у магнітофоні на паузу,
і пауза визначає йому час. Не потрапить до
царства небесного врешті той, хто пише
за п’ять хвилин дванадцята вірш замість молитви.
Світло
Подумай про сітку, яка перестає існувати
в міру того, як ти наближаєшся до неї. Перш ніж відчуєш
її холод, а потім впертість, на хвилю тобі здасться,
що ти вільний. Подумай про щілину для ключа, про око
вічка, яке бачить усе, а навіть більше.
І подумай про свою повіку, про свою душу
причаєну зразу за зірницею.
Зоологічний трактат
(з суспільним заанґажуванням)
Свідчення зловмисників нагадували переказ
фільму, в якому вони мали б виконувати головні ролі.
Новини
Мавпами опікується «Кредит Банк»
Табличка в зоопарку
1.
Уважно приглядаюся до опублікованих в пресі
облич бестіальних вбивць і знову
доходжу висновку, що Бог знає, що робить.
В їхніх рисах я шукав оправдання
для твердження: Злий ваш погляд, зло
тупим металевим пером виписане на ваших лобах.
– не знайшов. За цими портретами могли б
з таким самим успіхом ховатись молоді клірики, отож
проповідник не брехав: Усіх чекає небо,
хто засуджує зло, а не людину.
2.
Наступного дня йду з родиною в зоопарк. Як завжди
біля мавп з’являється клопітке почуття близькості,
коли поглядом зустрічаюся з поглядом шимпанзе,
яким колише трансовий ритм самотності.
Неначе сам диявол сотворив мавп, щоб звести нас
у подібності, але можна і по-іншому: мавпа
то бічне (гірше) відгалуження в еволюції людини.
Однак чи шимпанзе застрілив би п’ятеро
працівників Кредит Банку? Не думаю, хіба
що для забави, і в зоопарку.
Нічний вірш
Вчора вночі я вголос складав новий
вірш до світла на обріях слів
наповнених парою, а може радше пара-слів
з’явилась веселка – вицвілий але новий
знак приміряє слова до самого себе мови,
яка досконало обходиться без мене,
хоча кожне слово падало краплею на мене і по мені
стікало бо ж до біса не може бути мови
про правдиву веселку від штучного світла.
Камінець
Ти був посередником у справі комп’ютера
Атарі і скутера Ямахи моєю втечею
від важливих занять, хоча і не таких вже важливих
як Ти бував душем між Марією
і якоюсь іншою Маґдою, а потім навіть засобом
контрацептивним (не обов’язково ефективним)
віршем був Ти завжди аж сьогодні підчас
вечірньої хресної дороги крізь поселення
я по-справжньому відчув Тебе за постаттю гострого
камінця на який я клякнув спершу нехотячи
а відтак вже навмисне і з яким я хотів пройти
проклякнути решту станцій та був вмурований він
в хідник
важко сказати, хто з двох більший герметичний - поет чи автор передмови. у віршах, принаймні в перекладених, все досить прозоро і ясно. а от у передмові швидше смішно.