ua
ru
de
Главная
Статьи
Тексты
Перевод
Новости
Тема
Акции
Искусство
Ссылки
Газета
Редакция
Читання та дискусія «Внутрішні та зовнішні кордони мов та поетик»
Мертві чорні жучки серед штучних ворсинок килимового покриття
Курировать нищету
Expressionismus: звук и цвет
Зоология политического
Мартін Поллак: Мрець у бункері. Фрагмент
З передмовою Тімоті Снайдера
Це не книга спогадів, у якій автор переймається питанням, хто він такий. Це радше книга історії,у котрій автор запитує себе, як сталося т ак, що він зміг з’явитися на світ. Мартін Поллак – один із визначних австрійських письменників, один з головних діячів у ланцюгу, що сполучає Центральну та Східну Європу, – не пам’ятає свого батька. Здобутком цієї історії, яка є водночас історією сім’ї, і нації, і війни, є те, що читач ніколи не забуде його батька – мерця у бункері (...)
Марианне Грубер: Протокол страха ІІІ
Перевод с немецкого Марка Белорусца
Вы тут ни при чем. С вами лично это никак не связано. Особого значения ваша роль не имеет. И более значимой она не станет, когда в конце нашего разговора я совершу, что должен совершить. Я исполняю некую миссию, к вам не имеющую отношения. Могли бы даже перейти на другую сторону прежде, чем я вас зафиксировал. Заранее нужно было предвидеть опасность, пока не стало слишком поздно. Вы должны были меня не увидеть, не узнать, не обратить внимания на маску, которую я ношу. (...)
Гюнтер Андерс: Братья
С немецкого перевела Татьяна Баскакова
Вступить в кровопролитную борьбу с объединенными силами полиции и многочисленных, хорошо вооруженных жителей деревни Соф – такую возможность Гют не рассматривал даже во сне. Ведь собственная его дружина отнюдь не обладала той мощью, какую он ей приписывал в своих вымогательских речах. Как угроза дружина была куда более эффективной, нежели в действительности. Недаром господин Гют получил прозвище Не-Кровавый – ибо удачное вымогательство по сути своей бескровно (...)
мир и я. или как миня обезмирели
Драгица Райчич
Они миня послали в мир
а Я хатела иново
чевото в другом мире
так згинул мой мир
между диревьев
в агромном мире
Немой
лешаюсь я ума (...)
Діалог коней
рання публіцистика Альфреда Польґара
У Лондоні засідав інтернаціональний конгрес за сексуальну реформу. Авторитетні учасники й учасниці, вболіваючи душею й серцем за благо людства, боролися з дурними недалекоглядними законами, від яких більше лиха, ніж користі, якими держава, однак, намагається регламентувати статеве життя. Вони обговорювали й радилися, як засобами просвіти, консультування, тикання пальцем і складання інструкцій навчити людей правильно займатися сексом. Вони дискутували про те, як можна допомогти людству не заблукати в найтемнішому кварталі життя (...)
Мартін Амансгаузер: про перше травня
З німецької переклав Петро Рихло
Мартін Амансгаузер - австрійський поет, письменник, блогер, мандрівник. У своїй поезії обстоює ставлення до віршів як до предметів повсякденного вжитку, порадників із виживання чи коротких історій. Крім того, автор працює із сучасною поп-культурою, гротескно переграючи її стилістику. Найвідоміші твори Амансгаузера: роман "У шлунку хворої гієни. Міський детектив. Дещо інший путівник жахіттями" (1997), збірки віршів "година смерті альфонса альфреда шмідта" (2000) та "100 000 проданих примірників" (2002) (...)
Міхаель Донгаузер: Прозові варіації
З німецької переклав Петро Рихло
Запущеність також улягала порядкові, оскільки восени надходила пора листопаду, коли дерева скидали свою одіж, і сади світилися, такі зачаровані своїми роками, які лежали долі й розкладалися, позаяк зникало, забувалося понад квітуванням або ж в’януло те, що ніби ще чудесно хилилося, спадало додолу або ж кружляло, наче хоровод, коли ще жоден день не стискав його, як серце, що обіцяло нам бути таким щедрим і ніжним, а відтак лежало, холодне й забуте бажаннями, спрагле проростання, дане за безцінь в лен вечорові (...)
Альваро де ла Иглесиа: Летопись на камне
З іспанської переклала Юлія Сакер
Великолепна и земля, вид ночного города в диадеме огней поражает своей красотой. Очертания Гаваны напоминают огромную светящуюся подкову. Это настоящий современный город без крепостных стен, без мрачных укреплений и темных бойниц. Он весь открыт ветру и свету, жарким поцелуям залива, ничто не мешает его бесконечному созерцанию моря и неба, которое никогда не наскучит. Новый Геркулес эпохи урбанизации вычистил эти авгиевы конюшни трехсотлетней давности. И сейчас электрические фонари, подобно маленьким круглым лунам (...)
«
Начало
Предыдущая
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
Следующая
Последняя
»
Марк Белорусец: Олег Лышега останется с нами
Олег Лишега: Генрі. Добірка зі щоденників Генрі Девіда Торо
З англійської переклав Олег Лишега
Аміран Свімонішвілі: Вірші
З грузинської переклала Наталя Трохим
Михаэль Крюгер: Избранное
Перевод с немецкого Марка Белорусца
Артур Клінав: Мінськ. Путівник Містом Сонця
З білоруської переклав Остап Кінь
Листи Арно Шмідта
Переклади Марка Бєлорусця, Александра Філліпова, Олександри Григоренко, Роксоляни Свято
Письмо Арно Шмидта, переводчика
Перевод с немецкого Татьяны Баскаковой
Інтеграція з помилкою
Розмова двох перекладачів та однієї редакторки
Мартін Поллак: Мрець у бункері. Фрагмент
З передмовою Тімоті Снайдера
Марианне Грубер: Протокол страха ІІІ
Перевод с немецкого Марка Белорусца
Гюнтер Андерс: Братья
С немецкого перевела Татьяна Баскакова
мир и я. или как миня обезмирели
Драгица Райчич
Діалог коней
рання публіцистика Альфреда Польґара
Мартін Амансгаузер: про перше травня
З німецької переклав Петро Рихло
Міхаель Донгаузер: Прозові варіації
З німецької переклав Петро Рихло
Альваро де ла Иглесиа: Летопись на камне
З іспанської переклала Юлія Сакер
Главная
Статьи
Тексты
Перевод
Новости
Тема
Акции
Искусство
Ссылки
Газета
Редакция
Дизайн Александр Канарский © 2007.
При использовании материалов ссылка на
prostory.net.ua
желательна.
Це не книга спогадів, у якій автор переймається питанням, хто він такий. Це радше книга історії,у котрій автор запитує себе, як сталося т ак, що він зміг з’явитися на світ. Мартін Поллак – один із визначних австрійських письменників, один з головних діячів у ланцюгу, що сполучає Центральну та Східну Європу, – не пам’ятає свого батька. Здобутком цієї історії, яка є водночас історією сім’ї, і нації, і війни, є те, що читач ніколи не забуде його батька – мерця у бункері (...)
Вы тут ни при чем. С вами лично это никак не связано. Особого значения ваша роль не имеет. И более значимой она не станет, когда в конце нашего разговора я совершу, что должен совершить. Я исполняю некую миссию, к вам не имеющую отношения. Могли бы даже перейти на другую сторону прежде, чем я вас зафиксировал. Заранее нужно было предвидеть опасность, пока не стало слишком поздно. Вы должны были меня не увидеть, не узнать, не обратить внимания на маску, которую я ношу. (...)
Вступить в кровопролитную борьбу с объединенными силами полиции и многочисленных, хорошо вооруженных жителей деревни Соф – такую возможность Гют не рассматривал даже во сне. Ведь собственная его дружина отнюдь не обладала той мощью, какую он ей приписывал в своих вымогательских речах. Как угроза дружина была куда более эффективной, нежели в действительности. Недаром господин Гют получил прозвище Не-Кровавый – ибо удачное вымогательство по сути своей бескровно (...)
Они миня послали в мир
У Лондоні засідав інтернаціональний конгрес за сексуальну реформу. Авторитетні учасники й учасниці, вболіваючи душею й серцем за благо людства, боролися з дурними недалекоглядними законами, від яких більше лиха, ніж користі, якими держава, однак, намагається регламентувати статеве життя. Вони обговорювали й радилися, як засобами просвіти, консультування, тикання пальцем і складання інструкцій навчити людей правильно займатися сексом. Вони дискутували про те, як можна допомогти людству не заблукати в найтемнішому кварталі життя (...)
Мартін Амансгаузер - австрійський поет, письменник, блогер, мандрівник. У своїй поезії обстоює ставлення до віршів як до предметів повсякденного вжитку, порадників із виживання чи коротких історій. Крім того, автор працює із сучасною поп-культурою, гротескно переграючи її стилістику. Найвідоміші твори Амансгаузера: роман "У шлунку хворої гієни. Міський детектив. Дещо інший путівник жахіттями" (1997), збірки віршів "година смерті альфонса альфреда шмідта" (2000) та "100 000 проданих примірників" (2002) (...)
Запущеність також улягала порядкові, оскільки восени надходила пора листопаду, коли дерева скидали свою одіж, і сади світилися, такі зачаровані своїми роками, які лежали долі й розкладалися, позаяк зникало, забувалося понад квітуванням або ж в’януло те, що ніби ще чудесно хилилося, спадало додолу або ж кружляло, наче хоровод, коли ще жоден день не стискав його, як серце, що обіцяло нам бути таким щедрим і ніжним, а відтак лежало, холодне й забуте бажаннями, спрагле проростання, дане за безцінь в лен вечорові (...)
Великолепна и земля, вид ночного города в диадеме огней поражает своей красотой. Очертания Гаваны напоминают огромную светящуюся подкову. Это настоящий современный город без крепостных стен, без мрачных укреплений и темных бойниц. Он весь открыт ветру и свету, жарким поцелуям залива, ничто не мешает его бесконечному созерцанию моря и неба, которое никогда не наскучит. Новый Геркулес эпохи урбанизации вычистил эти авгиевы конюшни трехсотлетней давности. И сейчас электрические фонари, подобно маленьким круглым лунам (...)
