ГоловнаСтаттіТекстиПерекладНовини
ТемаАкціїМистецтвоЛінкиГазетаРедакція
Моніка Рінк: до обіймів на віддаль - ПРОSTORY - український літературний журнал Моніка Рінк: до обіймів на віддаль Юліа Франк. Табір у заграві - ПРОSTORY - український літературний журнал Юліа Франк. Табір у заграві Слід від вибуху з Дебальцевого - у Варшаві - ПРОSTORY - український літературний журнал Слід від вибуху з Дебальцевого - у Варшаві
Друкувати

Мартін Ляйденфрост: Знову світова війна

28.07.07 я став свідком фривольного шоу. Тисячні потоки людей ринули до словацької провінції Теков, до села Старий Теков, прямо за атомною електростанцією Моховце. На березі річки Грон у березні 1945-го відбулася кровопролитна битва. 28.07.07-го її було інсценізовано. 

«Бої на Гроні» влаштовує Йозеф Хостинський, меткий бізнесмен, що розводить фазанів, клепає поезію й, поміж іншим, очолює словацький «Клуб військової історії». 

Захід проводився вдруге, вхід коштував сто крон. Були присутні голова парламенту, міністр оборони, російський Перший канал, а до військових клубів поряд із чеськими вперше долучилися воїни на дозвіллі з Угорщини. Раз у раз під час поповнення рядів військових словацька армія демонструвала свою зброю й роздавала презервативи в упаковці захисного кольору з надписом «Професійна армія». 

У такий день дається взнаки гармонійність підбору центральноєвропейського генного пула. Так по-німецьки, як виконавці ролі солдатів Вермахту, німці давно вже не виглядають, таких російських, як виконавці ролі червоноармійців, росіян більше не буває. Завзято курсуючий моторист Вермахту з невиразним стальним поглядом, гордовито виступаючі козаки з кудлатими бородами – як вони, мабуть, кепсько почуваються решту року в своїй словацькій подобі! 

Я хотів знати, чи існує вищий розум, який відбирає фізіономії до підходящої армії. На траві поряд з відкритою вермахтівською вантажівкою, на задній частині кузова якої розпилювачем було написано «Відстань 30 м», байдикували солдати Вермахту. Я звернувся до них, та ми не зрозуміли одне одного – вони були угорцями. 

Отож я запитав підтягнутого есесівського чоловіка з характерним підборіддям, чи йому подобається бути німцем. Він ствердно відповів словацькою: «Кожен сам обирає, на чиєму боці виступати» – «А хто популярніший, німці чи росіяни?» – «Поділ вельми вдалий, п’ятдесят на п’ятдесят». 

Сама битва тривала 90 хвилин, як телевізійний детектив, з 13:10 до 14:40. Драматургія передбачала, щоб поранені ставали до боротьби з уже просякнутими кров’ю пов’язками, сценарій таки було завчено ідеально. 

На прибраному й огородженому полі, яке так само належить Хостинському, було видно окопи, оригінальні транспортні засоби, корпус червоного хреста і клуби диму різних кольорів. «Давай, давай!» – гукали одне одному росіяни. «Los, los!» – горлали німці. 

Це слугувало розумінню того, що цю світову війну було змодеровано. «Німецький командир перевіряє документи», – залунав голос модератора, пояснюючи події на німецькому посту. Ось командир довідався, що один з перевірених не належить до загону. Двоє солдат виштовхали чоловіка в чисте поле, поставили його на коліна, стали позаду і застрелили його. Модератор мовчав. За коротку мить він оголосив: «У вкрай жорстокий спосіб німці застрелили солдата». 

Серед глядачів я чув переважно жартівливі коментарі. Та зображене в жодному разі не було смішним. Волання Катюші проймало мене аж до кісток. 

Насамкінець 270 виконавців витратили 20000 патронів, майже кожний хлопчина отримав від батьків пластиковий кулемет, а актор, що грав роль тільки-но загиблого на очах у глядачів, терпляче зносив полудневе сонце. А стерні соломи на полі Хостинського – вони палали по-справжньому.
 

Цей текст було опубліковано в газеті Простори №2 "Поряд з війною"

 

Мартін Ляйденфрост, письменник, публіцист; живе у Девінска Нова Вес, Словаччина, працює у Словаччині, Україні, Бельгії.

 
Коментарі (2)
1 Вівторок, 09 Березня 2010
З якої мови перекладено цей текст, словацької?
2 Четвер, 11 Березня 2010
Не думаю. Я пошукав в неті. Це німецька чи англійська. Дуже цікавий новий тип письменника. Він подорожує і живе на гранти, щось постійно пише про подорожі і не зрозуміло, чи він може взагалі осягнути, де знаходиться. Тим не менш, його читати цікаво. Може і тому, що він дає зрозуміти, які текст зараз замовляє так звана прогресивна європейська спільнота.

Додайте Ваш коментар

Ваше ім'я (псевдонім):
Коментар:

eurozine
 


Головна  Статті  Тексти  Переклад  Новини  Тема  Акції  Мистецтво  Лінки  Газета  Редакція  


Дизайн Олександр Канарський ©2007.
При використаннi матерiалiв сайту бажаним є посилання на prostory.net.ua