ГлавнаяСтатьиТекстыПереводНовости
ТемаАкцииИскусствоСсылкиГазетаРедакция
Простори # 2 Поряд з війною: передмова - ПРОSTORY - украинский литературный журнал Простори # 2 Поряд з війною: передмова Мертві чорні жучки серед штучних ворсинок килимового покриття - ПРОSTORY - украинский литературный журнал Мертві чорні жучки серед штучних ворсинок килимового покриття ЛЕВІАФАН, або Найкращий з усіх світів. Твір для трьох голосів, піску та звукової симфонії - ПРОSTORY - украинский литературный журнал ЛЕВІАФАН, або Найкращий з усіх світів. Твір для трьох голосів, піску та звукової симфонії

Femen роздягає суспільство

Критика у бік активістської групи Femen нарікає на знецінення протестної активності, що переспрямовується у створення медіа-шоу, на прогресивність форми, але не змісту, на хаотичність політичних висловів, серед яких, до речі, трапляються й ксенофобські. Знецінюються й гасла Femen на підставі їхньої «проплаченості» чи підозрілої ангажованості, а їхній фемінізм – це начебто несправжній фемінізм, бо вони беруть собі на службу об’єктивоване жіноче тіло, з чим справжні феміністки борються. 

Цій групі передрікають остаточне поневолення у власному медіа-іміджі, який не дасть їй розвиватися й переростати у більш масовий політичний рух. Наразі ж Femen перебуває у фазі невпинного зростання своєї, можна сказати, поп-зіркової популярності поза межами України. Звісно ж, для західноєвропейських ЗМІ дуже фотогенічний цей образ українських жінок, не просто привабливих, але й норовливих, не-німих. Водночас політична позиція Femen цілковито вписується в уявлення про периферійну Україну. Зміст їхніх акцій часто збігається з центральними темами, про які полюбляють писати західні медіа: екзотична країна з епідеміями СНІД і туберкульозу, секс-туризм, арешт Юлії Тимошенко, відновлення чи падіння української демократії. 

Тож медіа та суспільство не можуть не говорити про Femen, але в Західній Європі говорять по-іншому, ніж в Україні. Ця відмінність пов’язана з дистанцією від контексту, який критикується активістками, та різними рівнями суспільної культури загалом: український соціум, на противагу політкоректному західноєвропейському, при появі Femen-поздразника роздягається настільки швидко, що одразу видно весь його нечистий спід. Саме рецепція Femen набагато краще за саму групу оприявнює соціальні й політичні темні плями українського контексту. 

Насамперед мова йде про дикий консерватизм і шовінізм. Коментарі «я б виїбав цю суку чимось великим», «бляді, не ганьбіть Україну» або «та хіба то цицьки, то якісь прищики», викриваючи адресантів, а не адресаток, вказують на конструювання ворожого ставлення до іншого, чи в даному випадку іншої – фізіологізацію, що уможливлює поводження з нею як з нижчою істотою, взаємодія з якою відбувається лише на фізіологічному рівні. Таким чином насильство стає легітимним – як вербальне, так і фізичне. Подібний механізм спрацьовує щоразу, коли публічний виступ жінки пов’язаний з нетрадиційним, активним проявом її сексуальності. Активістки, що оголюються, відкриті лесбійки, повії – мізогінія, наче вихором, змітає всіх їх з території спільноти, аби будь-що втримати консервативну норму, а різні форми насильства щодо цих жінок не заслуговують на громадський осуд. 

Пригадується виступ Femen на прес-конференції з приводу українського конкурсу краси, на який приїхала американська зірка Періс Хілтон. Адміністраторка заходу, щоб не зганьбитися перед дорогою гостею, стрімко (швидше за охорону) і з неабиякою агресією випхала активістку із зали. Насильницькі дії співробітниці культурно прийнятного в Україні заходу, який зводить жінку до «красивого» пасивного тіла на продаж, не спричинили жодного публічного, зокрема медійного осуду. І не випадково телевізійні медіа назвали цей жест «нейтралізацією активістки». Адже вони самі завзято нейтралізують заяву про соціальні проблеми, не користуючись із акцій Femen як зачину публічної дискусії, а натомість обмежуються пакуванням жуйки для політично пасивного телеглядача у вигляді гламурної картинки і зневажливих назв членкинь групи на кшталт «кровосісі». 

Так само суспільно прийнятним у нашому контексті виявляється «пакування» Femen, здійснюване українською міліцією. Українська держава радикально налаштована проти жіночої (сексуальної й політичної) емансипації. Жінка, яка оголює груди і кричить, потребує негайної ізоляції рукою держави, яка схильна давати відмашку виключно на можливість жінці оголюватися мовчки, але не протестувати в такому вигляді. 

Ще одним цікавим викриттям реакцій на Femen є конспіративні тенденції: Femen працюють на Партію регіонів (акції з критикою Юлії Тимошенко), лобіюють секс-індустрію (акції проти секс-туризму), підтримують американський імперіалізм (акції проти ісламського поневолення жінки), підтримують ісламістський фундаменталізм і український правий радикалізм (акції проти секс-туризму хасидів), за бажання перелік можна продовжити. Чи важливо, хто субсидує діяльність Femen, і чи є таке фінансування взагалі? Публічна діяльність, з яким би задумом вона не планувалася, завжди спричинює щось більше за цей задум, це «більше», ба навіть «щось зовсім інше», залежить від поля, де цей задум діє, та від реципієнтів цієї дії. Конспіративні спекуляції всього лише віддзеркалюють пасивне споживання медіа замість активної політичної дії, яка могла би бути альтернативною, більш рефлексивною, послідовною та безапеляційною, аніж деякі акції групи Femen. 

Знецінення політичної дієвості Femen – це, перш за все, знецінення політичного потенціалу їх інтерпретації й рецепції, які здатні продовжити лінію протесту чи обірвати її, виявляючи власну імпотентність. Подібна тенденція спостерігається не тільки щодо жіночої групи активісток. Будь-який протест в Україні сьогодні сприймається як фальшивий, театральний, далекий від прагнення соціальної справедливості, чужий чи ворожий. Варто переосмислити його і зрозуміти, що він не може виглядати інакше, інакшим його треба мислити, робити, і тоді він стане таким.

 
Комментарии (3)
1 Вторник, 15 Ноября 2011
їхній фемінізм не такий не тому, що вони якось не так роздягаються.
їхній фемінізм не такий, тому что він в них спрямований лише на закордонного глядача. вітчизняному глядачеві пропонується традиційна в наших краях байка, мовляв, феміністки пацаваті, а ми хороші і жіночні.
2 Воскресенье, 20 Ноября 2011
чудова стаття
3 Четверг, 24 Ноября 2011
Автор явно на боці цих проституток, тому не може обєктивно оцінити їх шкідливість

Добавьтe Ваш комментарий

Ваше имя (псевдоним):
Комментарий:

eurozine
 


Главная  Статьи  Тексты  Перевод  Новости  Тема  Акции  Искусство  Ссылки  Газета  Редакция  


Дизайн Александр Канарский © 2007.
При использовании материалов ссылка на prostory.net.ua желательна.