ГоловнаСтаттіТекстиПерекладНовини
ТемаАкціїМистецтвоЛінкиГазетаРедакція
Художній переклад 2009 - ПРОSTORY - український літературний журнал Художній переклад 2009 Ельфріде Єлінек: З неволі чи з волі візьму тебе я - ПРОSTORY - український літературний журнал Ельфріде Єлінек: З неволі чи з волі візьму тебе я Убивство книги. Про згубні аспекти українського книговидання - ПРОSTORY - український літературний журнал Убивство книги. Про згубні аспекти українського книговидання

Довге повернення Робінзона

Довге повернення РобінзонаВже підзаголовок роману «Роман про батьківщину» задає проблемне поле «Кімнатного фонтана» – потребу створення парадигми батьківщини, цілісного місце-образу для нового життя. Вираз відсилає до відповідної жанроформи тривіальної літератури ХІХ ст., проте сюжет роману зовсім не відповідає традиційній схемі: замість сільської ідилії, ураженої небезпекою ззовні, читач одразу втрапляє в епіцентр розриву – квартиру в районі берлінських новобудов, що виник як простір символічного стику колишніх Західної і (...)  
 

Дурс Ґрюнбайн: Портрет митця замолоду

Дурс Ґрюнбайн: Портрет митця замолодуСобаче буття – це паркування авта в обідню пору.
„Суцільна халепа…”, морська хитавиця на рівній землі.
Собаче буття – це те, і се, розумнішання на смітникові,
Кістка замість обіду, оргазми в блудному дворі.
Собаче буття – це те, що трапляється згодом, як прикрий випадок,
Він замінює і нудоту, і невігластво простака (...)  
 

Кишенькова метрополія, або Втрачений рай

Кишенькова метрополія, або Втрачений райУ самоописах об΄єднаної Німеччини головну роль було віддано місту як центру соціальної динаміки та екрану історичних процесів. При цьому Берлін постав особливим локусом Повороту й Об΄єднання: це місто історично було площиною реалізації політичних постановок, визначальних для колективного уявного Німеччини: від Ваймарської республіки, коли Берлін було проголошено культурною столицею світу, до гітлерівських часів, за яких попри те, що оплотом націонал-соціалізму вважався Мюнхен, Берлін обов΄язково мав стати серцем ІІІ Райху, й аж до Холодної війни (...)  
 

Не Я, а «Я»

Не Я, а «Я»Заявлені в назві роману Вольфґанґа Гільбіга «Я» лапки легко перескочити – вони легкі й непомітні, проте вказують на сутнісний вимір цього тексту: йдеться про «Я» в лапках, Я-цитоване, визначене кимось іншим, невласне-Я. Роман, що вийшов друком у 1993 році, проводить антропологічну розвідку з питання, коли чи на підставі чого суб΄єкт має право говорити про себе як про Я. Гільбіг ставить питання про умови, в яких можливе це Я. В умовах змодельованого автором НДРівського життя за режиму СПЄН (...)  
 

Вольфґанґ Гільбіг: «Я»

Вольфґанґ Гільбіг: «Я»Він був вдячний шефові за дуже літературну ідею: одному з його персонажів спало на гадку самому встановити час свого народження. Ця фігура несподівано була перенесена до великого міста й раптом відчула, що змінилась – перша весняна злива, що розпочалася вночі, змила спогади цієї фігури про її колишнє життя в богом забутій провінції. Щоб його не звинуватили в прозорих аналогіях до свого минулого, В. прописав спогади свого вигаданого персонажа про його життя в печері. Його персонаж животів у якомусь бункері  (...)
 
Коментарі (1)

Фантазми про тіло і владу

Фантазми про тіло і владуПодібно до більшості східнонімецьких авторів 90-х, Катя Ланґе-Мюлер (нар. 1951) у своїх романах використовує свій біографічний досвід життя по обидва боки Муру, подекуди перетворюючи його на основний сюжетотворчий компонент. І звісно, біографія дочки функціонерки СПЄН, що в 16 років була виключена зі школи за «несоціалістичну поведінку», перебрала купу професій (набірниця, відповідальна за реквізит, доглядачка в психіатричному відділенні клініки Шаріте тощо), зрештою стала письменницею й у 1980-ті роки виїхала до Західного Берліна, дає їй для цього багатий матеріал (...)  

 

Катя Ланґе-Мюлер: Надто рання любов до тварин

Катя Ланґе-Мюлер: Надто рання любов до тваринЯ не чинила спротиву людям, які все виштовхували мене, аж доки я не опинилася десь між товарів домашнього вжитку, що користувалися меншим попитом і зрештою, вперлася в контейнер, повний жовтих свічок для новорічної ялинки, по дванадцять у кожній упаковці. Чомусь мені сподобалися ці свічки; вони були коротенькі, товстенькі, мали довершену циліндричну форму і матовий жовтий колір, що нагадував мені тягучий штучний мед, яким я любила поласувати колись давно, у дитинстві. Крихти кристалізованого цукру в ньому нагадували солодкий пісок, цукор-пісок (...)
 
Коментарі (1)


JPAGE_CURRENT_OF_TOTAL

eurozine
 


Головна  Статті  Тексти  Переклад  Новини  Тема  Акції  Мистецтво  Лінки  Газета  Редакція  


Дизайн Олександр Канарський ©2007.
При використаннi матерiалiв сайту бажаним є посилання на prostory.net.ua