(Понедельник, 14 Ноября 2011) /
Новости
Катерина Міщенко
(Среда, 09 Ноября 2011) /
Статьи
 Критика у бік активістської групи Femen нарікає на знецінення протестної активності, що переспрямовується у створення медіа-шоу, на прогресивність форми, але не змісту, на хаотичність політичних висловів, серед яких, до речі, трапляються й ксенофобські. Знецінюються й гасла Femen на підставі їхньої «проплаченості» чи підозрілої ангажованості, а їхній фемінізм – це начебто несправжній фемінізм, бо вони беруть собі на службу об’єктивоване жіноче тіло, з чим справжні феміністки борються (...)
|
Євгенія Бєлорусець
(Понедельник, 07 Ноября 2011) /
Статьи
переклав з французької Андрій Рєпа
(Суббота, 05 Ноября 2011) /
Статьи
Перевел Марк Белорусец
(Пятница, 28 Октября 2011) /
Перевод
переклала Олександра Братчук
(Вторник, 18 Октября 2011) /
Перевод
переклав з французької Андрій Рєпа
(Понедельник, 17 Октября 2011) /
Статьи
Переклали Катерина Міщенко та Андрій Рєпа
(Пятница, 14 Октября 2011) /
Статьи
Тимофій Гаврилів
(Воскресенье, 09 Октября 2011) /
Новости
переклади Юлії Мусаковської та Лева Грицюка
(Пятница, 07 Октября 2011) /
Перевод
|
|
|
|
|
Тривалий час працю обожнювали. У ХХ столітті вона неодноразово очолювала пантеон художньої репрезентації. Сповненими духу переможеної, трансформованої природи зображеннями трударів рясніли сторінки газет, вони з’являлись у найоптимістичніших сюжетах новин, лаконічними орнаментами відтворювалися на стінах будівель. Проте сьогодні праця постає перед нами як божество повалене. Ми самі майже не помітили, як війна з образами праці закінчилась поразкою останніх (...)
Правила сучасних європейського та російського літературних ринків часто сприяють плодючим письменникам, котрі видають щонайменше по книжці на рік. Василь Шкляр, який працює винятково в жанрі так званого гостросюжетного роману, надмірною плодючістю похвалитися не може. Утім, нечасті публікації його жанрової прози не завадили Шкляру досягти вельми серйозних успіхів на українському книжковому ринку. Свій останній роман, у якому переважають камерні бійки й масштабніші батальні сцени, Шкляр характеризує як епічний opus magnum (...)
Великий достойник від філософії 30-х років Леон Брюнсвік якось зазначив: «Слово військовий плямує все, до чого торкається. Приклад: військове право, військова медицина, військова музика». У наші дні це спостереження доцільно застосувати до слова «літературний»: літературні премії, літературні надходження, літературна критика. Увесь нечистий спід літературних премій вже давно викрито й затавровано. То ж навіщо ставитися до них як до (літературної) «події»? На те є кілька причин (...)
Когда сеяли эту траву – вчера? Сегодня?
Вступ: Дорогі діти! Ми не пропонуємо вам читати наш підручник. Навіщо пропонувати, якщо підручник і так нікого з вас не омине: врешті-решт, це шкільна програма. Ми не обіцяємо, що він буде цікавим. Адже ми не написали цікавник. Ми також не обіцяємо, що він буде повчальним. Адже ми не написали повчальник. Ми написали підручник. Назва «підручник» походить від слова «учити», яке є синонімом до слова «мучити». Тож радійте, що це тільки підручник, а не замучник. Увага! (...)
Сцена розігрується в Румунії 30-их років ХХ століття, тобто не має чіткого місця. Перед нами син священика, неймовірно обдарований і пристрасний: Чоран. Він страждає, ненавидить свою країну, задихається, не має сили терпіти, він мріє про велике революційне потрясіння. Молодик захоплюється метафізикою, але тіло гнітить і тисне, усіма фібрами душі він прагне несамовитої бурі. Й ось з’являється Гітлер. Звідтоді – різкий розрив: Чоран закликає країну до повного перетворення (...)
Не залюблюйтеся в себе, й у ту чудову мить, що її сьогодні переживаємо. Карнавали обходяться дешево – справжня оцінка буде наступного дня, коли ми побачимо, наскільки змінилося наше повсякденне життя. Полюбіть важку і терплячу працю, ми – тільки початок, геть не кінець. Наше головне послання: табу знято, ми не живемо в найкращому з можливих світів, ми навіть можемо й мусимо помислити альтернативи. Попереду довгий шлях, і незабаром нам доведеться поставити справді складні питання (...)
З нагоди 150-річного ювілею першої на території України сучасної залізниці літературознавець Тимофій Гаврилів та дизайнер Юрій Кох підготували до друку антологію «Потяг надій та інші залізничні сполучення», що вийшла у львівському видавництві «ВНТЛ-Класика». Із залізницею зі сполученням, що поєднувало Львів, Краків та Відень, свого часу пов’язувалися великі надії на модернізацію, поступ і культурний трансфер. Упорядник зібрав під однією обкладинкою «залізничні тексти» українських (...)
Раптом подорожній тут зустрічає
