ГоловнаСтаттіТекстиПерекладНовини
ТемаАкціїМистецтвоЛінкиГазетаРедакція
Карл Шльоґель: Назвати світ - ПРОSTORY - український літературний журнал Карл Шльоґель: Назвати світ Пауль Целан на русском: Стихотворения. Проза. Письма - ПРОSTORY - український літературний журнал Пауль Целан на русском: Стихотворения. Проза. Письма Герта Мюллер: Розгойданий подих (фрагмент) - ПРОSTORY - український літературний журнал Герта Мюллер: Розгойданий подих (фрагмент)
Друкувати

Жак Гербер: Красота, облаченная в огонь

Мы публикуем поздравления Жака Гербера и предлагаем тем, кто побывал 12 февраля на обсуждении газеты №1 «Смерть переводчика», оставить под этой статьёй комментарии, замечания или пожелания, связанные с обсуждением.Последние двадцать с лишком лет французский писатель Жак Гербер посылает свои новогодние пожелания друзьям в форме коротких новелл, в которых из года в год встречается один назойливый персонаж - Поль.

Вот текст, который он адресовал нашей газете, в начале нового 2009 года.


Поль проснулся поздним январским утром. Он зажигает первую сигарету, но по рассеянности оставляет ее рассыпаться в пепел, пока не почувствует ожог.

Ему нужно написать пожелания для молодой украинской газеты, и он хотел бы подарить своим друзьям небольшой, но веселый текст.

Он хорошо помнит, что исходя из порядка семи минут в день, мужчина посвящает шестьдесят дней в жизни бритью двадцатиметровой щетины. Но, одергивает себя Поль, этот род статистики действует весьма угнетающе, и в любом случае абсолютно напрасен.

Он позволяет своему воображению свободно разгуливать, и не может удержаться от мыслей о нескольких вещах одновременно, и все эти вещи имеют мало чего общего между собой.

Посудите сами: лицо Джин Терни, увиденное накануне в «Призраке и миссис Мьюир», прекрасном фильме Лео Манкевича, пара одиноких строк: «Это было в конце мая, когда водосбор краснеет...» и «О, красота, облачённая в огонь, ты ранила меня своею тонкой экваториальной плетью».


Джин Терни

Болезненная, недоступная, поющая припухшими губами глубокое отчаяние Голливуда, отчаяние старлеток, увядших раньше времени, старлеток, создавших из своих сложных реплик одуряющий припев, проигрываемый тысячами ядовитых скрипок.

Магнетическая любовница, сексуальный ребенок, она пересекает ваши ночи в образе отважной богини с гордым взглядом, бросая роскошные игральные кости.

Она, конечно же, найдет любовь где-то в другом месте, за кадром страсти, истощающей ее настолько, насколько нужно, оставляя за ее шагами следы невысказанного желания.


«Это было в конце мая, когда водосбор краснеет...»

Вот строки, не идущие у Поля из головы; но о каком мае, о каком именно конце мая идет речь? И нужен ли май на исходе, чтобы цветок водосбора покраснел, цветок водосбора, называемый еще Перчаткой Святой Девы, или цветком совершенной любви. Арагон вспоминает в «Бланш или забытьи», говоря о цветке водосбора - ancolie, слова Эсташ Дешам об Ангоре. «Ангора, говорил он, как горло, к которому я вдруг в смятении подношу руку».


«О, красота, облачённая в огонь, ты ранила меня своею тонкой экваториальной плетью».

Поль достал из библиотеки «Магнетические поля» Бретона и Супо. Анна де Ноай, подруга и покровительница сюрреалистов, вначале сочла эту книгу абсурдной. По совету друга, она перечитала ее, и, все еще пребывая в гневе, написала ему ответную телеграмму, в которой говорила, что хотя бы из-за одной этой восхитительной строки, авторов можно считать великими поэтами, совершившими ошибку, но среди которых ее друг (речь шла об Андре Жиде) должен незамедлительно пройти курс лечения.


Вот и все, что Поль может сказать о своих воспоминаниях, которые одолевают его в это прекрасное утро. С ними Поль хотел бы написать свои пожелания, отполировать стройный, связный, округлый текст. Но он не может. Тогда он вспоминает это письмо Флобера:

«Мне хочется разбить себе морду, когда я думаю о том, что никогда не буду писать так, как хотел бы, ни на четверть того, о чем я мечтаю. Мне придется умереть с этой силой, которую я чувствую в себе, которая душит меня, так никогда и не выплеснув ее наружу».

Стыдливость не позволяет Полю процитировать продолжение этого письма, адресованного Луи Буйле в 1853 году, зато она вполне позволяет ему пожелать газете «Prostory» долгих лет жизни, а его киевским друзьям счастливого 2009 года.


Жак Гербер - французский писатель, публицист, специалист по истории кино. Его книги публикуются большей частью в издательстве Центра Жоржа Помпиду и Галлимаре. Живет и работает в Париже.

 
Коментарі (17)
1 П'ятниця, 13 Лютого 2009
мне презентация очень понравилась. жаль, что она была такой короткой, что мы не успели многое обсудить. это необходимо исправить. может быть, начинать раньше, или делать обсуждение днём?
спасибо просторам.
2 Субота, 14 Лютого 2009
красивый очень текст
3 Субота, 14 Лютого 2009
понравилось чтение стронговского, как он читает
4 Субота, 14 Лютого 2009
еще бы! треть слов напрочь зажевана или проглочена, интонация со странными пируэтами и жалкая попытка эпатировать сценой секса. чтение ушло в никуда.
в целом обсуждение выдалось неплохое, хотя докладчики были явно неготовы и создавали свой текст на ходу, вследствие чего им круто не хватало времени. жаль, не была обсуждена тема путей выхода из кризиса перевода, о котором так страстно горевал стронговский. ведь ясно, что переводчик в украине - фигура социально незащищенная, но кто будет ее защищать, если она сама к этому не стремится? поддерживаю Репу: переводчики должны консолидироваться и бороться за свои прва.
5 Субота, 14 Лютого 2009
ну почему не подготовились? подготовились. это же не научная конференция была и не надгробная панихида. а презентация красивоного и умного издания. пришли вовсе не далекие переводческой деятельности люди, которые не ждали от стронґовского (это типа марки?), что он расскажет им как жить. я лично сказал то, что хотел сказать. нельзя быть "просто" переводчиком, чтобы быть переводчиком. надо быть всесторонне развитым индивидом, как-то так (леся ивашкевич в дискуссии потом это более емко выразила). тогда и вопросов "что переводить?" будет меньше - это будет уже жизненной потребностью или политической (эстетической тощо) позицией.
6 Субота, 14 Лютого 2009
а мені здається, що стронговський кльово читав, живо. це вже кльово, бо переважно непрофесійне читання дуже втомлює. було б супер залучати до читання знайомих акторів або дикторів. якщо взагалі читати! на мою думку, читати на таких заходах необов'язково. так, воно так заведено і все таке, але це якось втомлює. це треба "висидіти". краще використовувати цей час для обговорення, а прочитати можна й на папері або на проекції.
7 Субота, 14 Лютого 2009
а мені навпаки подобається ідея читання: цікаво, як сам перекладач чи автор визначає ритм свого тексту, розставляє акценти etc. можливо, по часу не дуже вдалим вийшло поєднання презентації та дискусії. проте стало ясно, що дискусія на тему українського перекладу назріла і потребує продовження. можливо, наступну зустріч варто присвятити тільки дискутуванню.
Андрію, ти озвучуєш романтично-ідеалістську позицію щодо перекладу, і це гарно, бо якщо переклад зводиться до огидного заробляння на любовних романах чи детективах, Перекладові як формі екзистенції приходить кінець. але ж прагматичний бік також важливий: 1. якість перекладу, яку малі спільноти перекладачів-аматорів рідко можуть забезпечити, 2. циркулювання перекладених текстів у вузькому колі читачів (не будьмо наївні: більшість українців не мають до ступу до інтернету або слабко в ньому орієнтуються), адже ми не маємо дійсно розкручених онлайн-ресурсів, до яких міг би легко прийти кожен читач. як правило, пошук таких сайтів триває певний час, якщо не мати відповідних зв"язків-знайомих. тоді й дискусія виходить камерна, й "інтелектуальне тіло" формується слабко й повільно.
8 Субота, 14 Лютого 2009
мне тоже нравятся чтения. не понимаю, зачем их упразднять. у стронговского есть свой стиль своя манера, чувствуется, что для него перевод не пустой звук, что им создан текст. докладчики были не готовы, это понятно каждому. они говорили о себе, вместо того, чтобы сказать о переводе. вернее, их личный опыт интересен, но ещё интереснее мнение о ситуации и возможность перемен.
9 Субота, 14 Лютого 2009
вважаю, що обидві доповіді треба було розширити дискусією. питання перекладу й вибору набуває на тлі 100% неперекладених текстів особливого значення. у нас же просто нема книжок українською. ми все читаємо іншими мовами. значить, варто відстоювати так звану романтичну позицію, варто її розповсюджувати.
10 Субота, 14 Лютого 2009
існує думка, що в галузі певної літератури (та й філософії) тільки романтична позиція й може порятувати ситуацію. проте цей романтизм має підкріплюватися технічно: редакторами, дискусією як про якісь перекладу, так і про доцільність вибору тексту і т.і. інакше маємо справу з "романтичними" і майже неприданими для читання перекладами "Духу й літери". годі й мріяти, що укр переклад за кількістю колись досягне рівня Росії - ринок не той, політика держави інша. але ж за якість власної роботи ми зобов"язані нести відповідальність!
11 Неділя, 15 Лютого 2009
Люди добрі, про що взагалі балачка: хто в курсі того, скільки іноземної літератури щороку перекладається українською мовою - потрібної та корисної літератури, того, що читає східноєвропейська аудиторія? Чи існує взагалі предмет дискусії? Це ж просто наївно і смішно: Буковські і Левицька - про які переклади йдеться? Яким перекладацьким досвідом можуть поділитися так звані перекладачі? ...
12 Понеділок, 16 Лютого 2009
Хто ви, комікс? Розкажіть більше.. Не розумію, до чого тут ваші закиди…)
13 Понеділок, 16 Лютого 2009
Мне не хватает в этих мероприятиях высказываний присутствующих. Пора обсудить ситуацию серьёзно и что-то решать, придумывать какие-то способы и работать вместе.
14 Четвер, 19 Лютого 2009
приймаю всі закиди - мені все одно, кому там що не сподобалося. я не диктор і не актор, вимову мені ніхто не ставив. Стосовно проблєматики - я спробував її окреслити, а на повноцінну дискусію часу вже не було. Але ж ви подивіться, в Україні щороку обома мовами виходить дві сотні перекладів та їх перевидань, переважно з англійської. хтось же їх робить? а не тусує по круглих столах. Мені все сподобалося, для першого досвіду все було краще ніж просто незле. Далі буде тількиу краще.
А обговорення треба було б на форумі якомусь влаштувати, а не в коментах
15 Четвер, 19 Лютого 2009
Здорово, что вы все переводчика "замочили" и газету выпустили. Супер.
16 Вівторок, 03 Березня 2009
"Переклади бувають дуже погані. Оце я якраз взяла книжку «Поштамт» (Ч. Буковскі) тут присутнього молодого перекладача Іллі Стронґовського. То у мене таке враження, що він навіть української мови не знає. Я не кажу вже про саму книжку. Бо мені здається, що коли вже перекладати, то це має нам щось давати із тої культури, з якої перекладають."

http://www.litakcent.com/index.php?id=1367
17 Понеділок, 09 Березня 2009
слухай, у тебе така дивна позиція: перекладати тебе не вчили, вимову тобі не ставили... та ніхто й не зобов"язаний тобі щось ставити! йдеться про особисту відповідальність перекладача за свою роботу. коло Лукаша також не формувалося коштом багатих дядь, а виключно методом роботи над собою й уважного ставлення до зауважень. як на мене, це і є одна з найбільших бід молодого українського перекладацтва - прагення нити й жаліти себе.

Додайте Ваш коментар

Ваше ім'я (псевдонім):
Коментар:

eurozine
 


Головна  Статті  Тексти  Переклад  Новини  Тема  Акції  Мистецтво  Лінки  Газета  Редакція  


Дизайн Олександр Канарський ©2007.
При використаннi матерiалiв сайту бажаним є посилання на prostory.net.ua