Статьи | ПРОSTORY - украинский литературный журнал

Femen роздягає суспільство

Катерина Міщенко (Среда, 09 Ноября 2011)

Критика у бік активістської групи Femen нарікає на знецінення протестної активності, що переспрямовується у створення медіа-шоу, на прогресивність форми, але не змісту, на хаотичність політичних висловів, серед яких, до речі, трапляються й ксенофобські. Знецінюються й гасла Femen на підставі їхньої «проплаченості» чи підозрілої ангажованості, а їхній фемінізм – це начебто несправжній фемінізм, бо вони беруть собі на службу об’єктивоване жіноче тіло, з чим справжні феміністки борються (...)

Комментарии (3)

Про героїв та людей. Примітки до роману Василя Шкляра «Залишенець. Чорний ворон»

Євгенія Бєлорусець (Понедельник, 07 Ноября 2011)

Правила сучасних європейського та російського літературних ринків часто сприяють плодючим письменникам, котрі видають щонайменше по книжці на рік. Василь Шкляр, який працює винятково в жанрі так званого гостросюжетного роману, надмірною плодючістю похвалитися не може. Утім, нечасті публікації його жанрової прози не завадили Шкляру досягти вельми серйозних успіхів на українському книжковому ринку. Свій останній роман, у якому переважають камерні бійки й масштабніші батальні сцени, Шкляр характеризує як епічний opus magnum (...)

Ерик Азан: Література без любові

переклав з французької Андрій Рєпа (Суббота, 05 Ноября 2011)

Великий достойник від філософії 30-х років Леон Брюнсвік якось зазначив: «Слово військовий плямує все, до чого торкається. Приклад: військове право, військова медицина, військова музика». У наші дні це спостереження доцільно застосувати до слова «літературний»: літературні премії, літературні надходження, літературна критика. Увесь нечистий спід літературних премій вже давно викрито й затавровано. То ж навіщо ставитися до них як до (літературної) «події»? На те є кілька причин (...)

Філіп Солерс: Коли Сьоран убожнював Гітлера

переклав з французької Андрій Рєпа (Понедельник, 17 Октября 2011)

Сцена розігрується в Румунії 30-их років ХХ століття, тобто не має чіткого місця. Перед нами син священика, неймовірно обдарований і пристрасний: Чоран. Він страждає, ненавидить свою країну, задихається, не має сили терпіти, він мріє про велике революційне потрясіння. Молодик захоплюється метафізикою, але тіло гнітить і тисне, усіма фібрами душі він прагне несамовитої бурі. Й ось з’являється Гітлер. Звідтоді – різкий розрив: Чоран закликає країну до повного перетворення (...)

Славой Жижек: «Ми не маримо, ми отямилися зі сну, який обернувся на страхіття»

Переклали Катерина Міщенко та Андрій Рєпа (Пятница, 14 Октября 2011)

Не залюблюйтеся в себе, й у ту чудову мить, що її сьогодні переживаємо. Карнавали обходяться дешево – справжня оцінка буде наступного дня, коли ми побачимо, наскільки змінилося наше повсякденне життя. Полюбіть важку і терплячу працю, ми – тільки початок, геть не кінець. Наше головне послання: табу знято, ми не живемо в найкращому з можливих світів, ми навіть можемо й мусимо помислити альтернативи. Попереду довгий шлях, і незабаром нам доведеться поставити справді складні питання (...)

Неля Ваховська: «Мене приваблює суспільно-критичний потенціал німецької літератури»

розмову вів Анатолій Дністровий (Понедельник, 26 Сентября 2011)

– Нова доба, безперечно, почалася, адже падіння Муру означало закінчення Холодної війни, і в цьому світоглядному аспекті українці, як ніхто, мають розуміти жителів Східної Німеччини. Ейфорія початку 90-х, наступне розчарування, економічна, а за нею й світоглядна криза, ностальгія, радикалізація настроїв – все це нам добре знане, близьке. Хоч література, що виникає у схожих політичних контекстах створення національних держав у добу постмодерного нігілізму, досить сильно вирізняється на тлі світових процесів (...)

После праздника / Після свята

Євгенія Бєлорусець / Анастасія Рябчук (Среда, 31 Августа 2011)

Е.Б.: Нам навстречу шли люди. Они шли быстрым шагом в одном направлении, будто движение по улицам стало односторонним, прочь от площади Независимости в сторону Льва Толстого, впрочем, как после любого праздника. Так, наверное, солдаты последний раз выходят из опустевших казарм. В этом коллективном шествии нет ничего таинственного или ненормального, тем не менее, оно гипнотизирует меня своей кажущейся целеустремленностью. Я с трудом пробиралась через лабиринт осунувшихся лиц (...)

Комментарии (4)

«Мова, котру я не обирала»: нотатки з нагоди смерті Аготи Криштоф

Ірина Собченко (Пятница, 05 Августа 2011)

27 липня 2011 року – день смерті однієї з «живих класиків» сучасної літератури. Ще у 2005 році Агота Криштоф припиняє писати, вважаючи свій доробок завершеним і не відчуваючи більше потреби у літературних зусиллях. Уже заживши світової слави своєю трилогією про близнюків Клауса та Лукаса («Загальний Зошит», «Доказ», «Третя брехня») та отримавши кілька престижних премій, серед іншого – швейцарську премію Готфріда Келлера у 2001 році, котрою були свого часу відзначені Герман Гессе, Еліас Канетті та Філіп Жаккотте (...)

Комментарии (2)