ГлавнаяСтатьиТекстыПереводНовости
ТемаАкцииИскусствоСсылкиГазетаРедакция
Культовий фотомитець Мирон Цовнір у Києві - ПРОSTORY - украинский литературный журнал Культовий фотомитець Мирон Цовнір у Києві сон про дівчинку із громадянською свідомістю - ПРОSTORY - украинский литературный журнал сон про дівчинку із громадянською свідомістю Сделай радиацию частью своего бренда - ПРОSTORY - украинский литературный журнал Сделай радиацию частью своего бренда

Вибрані поезії Уляни Вольф

Уляна Вольф (Uljana Wolf) народилася 1979 року в Берліні, поетеса, перекладачка та упорядниця. Студіювала ґерманістику, культурологію, анґлістику в Берліні та Кракові. Публікувалась у таких часописах та антологіях як Lyrik von Jetzt (Dumont 2003), Poetry Ireland Review, Lettre International, New European Poets (Graywolf 2008) та Dichten #10: 16 New German Poets (Burning Deck 2008). Співупорядниця альманаху поезії Jahrbuch der Lyrik (S. Fischer 2009). За збірку віршів коханє я купила хліб (kochanie ich habe brot gekauft), (kookbooks, Berlin 2005) отримала премію ім. Петера Гухеля. Її наступна збірка фальшиві друзі (falsche freunde) з’явилася 2009 року у видавництві kookbooks. Уляна Вольф живе у Берліні та Нью-Йорку. В Україні Уляна Вольф представить свою творчість на цьогорічному фестивалі MERIDIAN CZERNOWITZ.

Простори публікують вибрані вірші з обох збірок авторки. Цикл віршів SUBSISTERS – гра-експеримент з кіно-субтитрами, який відображає неточність і викривленість сприйняття картинки та тексту, коли око перебігає від одного до іншого і назад, що таким чином кіно з субтитрами уже не те саме кіно що без них. «Ориґінальні версії» віршів, які присвячені відомим акторкам голлівудських фільмів, відрізняються від «ориґінальних версій з субтитрами» тим, що традиційні жіночі ролі у них зміщені, постають іронічнішими, впертішими, а навіть ледь ненависнішими. Співпадіння і відмінності обох текстів нагадують «переклад» з однієї мови і на ту ж саму. 

 

пошта 

немов би
надіслано
легені 

кашляє
у ящику
слово 

і ключу
не вдається
відкрити замок 

наче це
твій заядлий
рот 

 

осіння гра 

ти знаєш цей жарт: 

листя – зліва
яблука – справа 

тоді хтось з нас
мандрує довкола дерева 

поки біль у нозі
не вкаже на ціль 

ти знаєш ногу
знаєш куди 

обкружене серце твоє
обросте корою 

 

коханє я купила хліб 

так чужина
удосконалює розмови 

я впізнаю її
теплою спиною 

заплющивши очі
у двоспальному ліжку 

все ще без візерунка
без вірної відповіді 

лише звикання
до гори та долини 

як щось
складеться з половин 

на перекладному
матраці

 

переправлятись 

друже: це
наша любов до вибоїн
наш човниковий бізнес
шепелявий між язиками 

наша шипляча молитва,
а тепер погладь мене
на цій губці для штампів аж
поки не пройдемо таможню 

друже: або
ми нелегально перевозимо
зрілі пуп’янки смаків
ґазету виборчу й 

монети монети
у миттєвій
порожнині рота по вінця
у годину пік.

 

польовий хрест 

літо приклякнуло
скраю полів 

хто сильніший за свого батька
хто старший за своє авто 

здіймає куряву
коло польових хрестів 

від коліс
підіймаються світлі стіни 

з літом
поряд пасажирка 

з червоними лямками
її волосся роздувається на багато метрів 

за кожним гальмівним маневром
стоїть склепіння на польовій дорозі пане  

у гарячім
сухім сліді від шин 

 

кшижовським[1] псам  

о зграє дрібно-плямистих сільських псів: найманці
хвости відрубки-ноги хвацькі морди коло паркану 

вам належить вулиця порох край асфальту
вам – відлуння ночі у сплячій долині 

кожна луна належить вам: миготливий відгомін
звуку з пагорбів ієрархічне гарчання 

та гавкіт як плескіт: гераклічний а тоді все
переможний вкінці лише як перепілки знаючий: 

хто й не пікне і без піни на губах того й ураз
зграйка спіймає у пащі пожежі місцина щезає 

тоді ґвалт і т.д. обмірюєте ви світ низом
пануєте на усіх шляхах над чужинцями і мною – 

вам належить мій слід моє сміливе чвалання
і вам мої литки у напрямку з села наостанок. 

 

додаток, кшижовським псам

хто говорив, що вірші немов ті пси
у центрі села оточені власною луною

нетерпінням та шкребінням коли на небі півмісяць
і впертим маркуванням мовної території

той ще вас не знає гончі дзявкуни,
касандри дзвінкого сп’яніння з валахії 

бо ви зчіпляєте те що слово і те що литки
навзнак у скаженім безстрашнім укусі

в одне, наче нога була б тільки аркушем
а структура речей лиш бартером:

на моєму взутті ще лишився відбиток
ваших зубів – від степлера дві скоби

так ви відплатили віршу, який вас доганяв
світ услід за поезією пішки. 

 

SUBSISTERS 

All subtitles invariably transform the original text. … Transformative subtitling
implies that the original is not only what it is, but that it also exceeds itself.
/ Eric Cazdyn 

Всі субтитри неодмінно трансформують ориґінальний текст.... Трансформативне субтитрування передбачає, що оригінал є не лише тим, чим він є, а що він також сам себе перевершує.
/ Ерік Каздин

2 (мовою ориґіналу)

 барбара[1] вдома. на гачку, упіймана, готова[2]. жодна так не тарахкотіла, й далі не бігала, ненаситно метушилась. я допомагаю їй розпаковувати валізу. гусяча шкіра від того, що шовк сукні крізь пальці спадає, а на вечірньому платті мерехтіння леліток ... бери собі. барбара хіхікає. у кожному куті кімнати вона запалює нову цигарку. за вікном нудні присмерки малого міста, маленьке море аплодисментів, ніч маленьких рибок.

 

2 (мовою ориґіналу з субтитрами)

барбара вдома. на ґанку заховалась, упіймалась. до дна перехилила, довга пробіжка, недостатньо далека. я їй допомагаю з валізою: уся шкіряна та на руках, шовк прилягає як вода, а вечірньою сукенкою ... он-он лелітки ... блисни собі. барбара хіхікає. у кожній, прорікає вона, видніє нова кімната, завжди з кутком, цигаркою, у димі на тлі вікон, малесенького міста, причалу, малого моря, що вночі, маленьким рибам аплодує.

моя сестра ненавидить рибу. вона говорить небагато,
а від її луски сукні липкі.

 

6 (мовою ориґіналу)

з тіткою ланою[3] на заправці, на узбережжі моря, у театрі. день як кіносценарій. тепер сидимо у її гардеробі перед дзеркалом завбільшки з вікно, її гра, міна моя, як завжди, гримаса. на туалетному столику плямка попелу, нічна критика, розпочатий лист, до детлефа, чи знаю, звідки ллється світло, не знаю. у золотій рамі за нею простір спізнюється у темряву. за таких обставин лише себе знаходжу не до кінця зображену.

 

6 (мовою ориґіналу з субтитрами)

з тіткою ланою заправитись у театр. у сценарії написано морське узбережжя, тепер ми тренуємось перед дзеркалами завбільшки з вікно, у неї від гри ямка, у мене ямочки, нам грим, скатертини ми мітимо попелом, нічна критика, біле у розпочатому листі також до детлефа. чи ще колись з’явиться світло, я не знаю, а проте у золотому вимірі її рамка тримає, темне і пізнє. тим, що обступили нас, здається вкінці, що це лиш пів-бісу.

 

справді, сестра моєї матері – це її імітація. вона палить, а дзеркало відображає

 

 


 

[1] Кшижова – село у Польщі, яке до 1945 р. належало Німеччині і в якому зокрема діяла німецька антинацистська група Спротиву, якій Ґестапо дало назву «Крайзауський гурток» (прим. перекл.)

[2] Барбара Стенвік з фільму Фрітца Лянґа “Сутичка вночі” („Clash by Night“)

[3] Цитата з пісні Франка Сінатри, англ. – “hooked, caught and cooked”

[4] Лана Тернер із фільму Дyґласа Cірка “Імітація життя” („Imitation of Life“) 

 

Добавьтe Ваш комментарий

Ваше имя (псевдоним):
Комментарий:

eurozine
 


Главная  Статьи  Тексты  Перевод  Новости  Тема  Акции  Искусство  Ссылки  Газета  Редакция  


Дизайн Александр Канарский © 2007.
При использовании материалов ссылка на prostory.net.ua желательна.