У четвер, 9 грудня о 18:30 відбудеться лекція Еріка Фассена, соціолога та професора Еколь Нормаль (Париж), на тему «Біла стать. Імміграційна політика, статева демократія і расизація національних ідентичностей в Європі». Зустріч із Еріком Фассеном буде проходити у приміщенні Центру візуальної культури за адресою вул. Г. Сковороди, 2 (М «Контрактова плоша»), з нагоди міжнародної конференції «Ідеологія відмінності» та Тижня боротьби проти дискримінації.* * *
Фрагмент з книги Еріка Фассена De la question sociale a la question raciale, перекладений Анастасією Рябчук для третього спеціального випуску газети «Простори»
Питання раси та статі: хибні альтернативи й подвійна критика
У 1976 році Мішель Фуко опублікував перший том своєї Історії сексуальності. Розпочавши з критики ілюзій сексуального визволення і загалом – з перегляду власної теорії влади, філософ створив фундамент того, що згодом стало – особливо в англомовному світі – дослідницьким полем історії сексуальності (і зокрема гомосексуальності). Водночас семінар, який він читав у Колеж де Франс того ж року, не стосувався питань сексуальності. Поза сумнівом, ключовою темою цього семінару, як і праці Воля до знання, була тема “біо-влади”, тобто “дисципліни тіла” і “регулювання населення”. Але семінар, що розпочався у січні 1976-го, розглядав “війну рас”, починаючи від XVII століття, як “контр-історію” аж до перетворення цієї війни у “расизм держави” наприкінці ХІХ століття і далі – у її нацистські й радянські формулювання. Інтерес Мішеля Фуко до расових питань досить тривалий час не привертав уваги: можливо, це частково зумовлено тим, що він більше не повертався до цієї теми, а сам текст семінару було опубліковано лише 1997 року.
Проте, зіставлення питань раси і сексуальності виявилося дуже плідним. Саме точки перетину сексуального і расового ми візьмемо за предмет рефлексії, переносячи його в сучасність. Таке хронологічне перенесення водночас є перенесенням проблематики: ті нечисленні французькі праці, що розглядають взаємопов'язану історію раси і статі, показують, наскільки обидва поняття позначені однаковою логікою.
Звісно, опису паралелей між сексуальними і расовими питаннями, чи просто інтерпретації обох явищ у спільній логіці демократичної сфери недостатньо. Необхідно придивитися, щоб побачити, що у дебатах вони артикульовані не в однакових термінах. Не завжди бачимо застосування однієї й тієї самої логіки у сексуальному і расовому реєстрах; радше навпаки – між ними існує напруга, ба навіть протиріччя. У політичних термінах це очевидно: недостатньо в однаковий спосіб заперечити усі прояви дискримінації, як расової так і сексуальної, щоб чітко сформулювати позицію в одній з найбільших нинішніх дискусій, як-от про носіння чадри мусульманськими жінками.
У цій суперечці, приводом для якої став французький закон 2004 року проти релігійних символів у школі, яскраво проявилося зіставлення сексуального і расового реєстру . Йдеться про стать, але так само й про сексуальність: полемічно пов'язуючи “чадру” (voile) і “зґвалтування/насилля/наругу” ( viole), молоді дівчата постають як жертви. У цьому разі сексуалізація Республіки є водночас її расиалізацією. Хоча світськість теоретично стосується усіх релігій, очевидно, що йдеться передовсім про іслам, а отже про “мусульманську спільноту” – не “корінних француженок”, а молодих дівчат з постколоніальної імміграції (а заразом і про їхніх “старших братів”). Звісно, про цих людей говорять у термінах культури, а не раси, але дедалі важче ігнорувати той факт, що “культура”, заснована на радикальній відмінності, є також спільним знаменником проявів расової дискримінації в сучасній Франції.
* * *
Більше інформації щодо лектора читайте на:
http://iris.ehess.fr/document.php?id=430
