ГоловнаСтаттіТекстиПерекладНовини
ТемаАкціїМистецтвоЛінкиГазетаРедакція
Церкві й державі час жити нарізно! Феміністичний марш 8 березня - ПРОSTORY - український літературний журнал Церкві й державі час жити нарізно! Феміністичний марш 8 березня Проблеми КОМУНІКАЦІЇ ХХI - ПРОSTORY - український літературний журнал Проблеми КОМУНІКАЦІЇ ХХI Інтеграція з помилкою - ПРОSTORY - український літературний журнал Інтеграція з помилкою
Друкувати

Літературний клуб листувань

Cтартував інтернет-проект Бібліотеки Ґете-Інститут у Києві під назвою "Літературний клуб листувань". "Літературний клуб листувань" полягає в міжнародному листуванні між поет(-к-)ами та перекладач(-к-)ами з різних країн, в основному з Німеччини та України. Теми листування стосуються літератури, перекладів, видавництв, упорядкувань, сприйняття текстів у різних країнах, культурних відмінностей, з одного боку, і буднів літературної справи та письменницького життя, з іншого. Прозвучать нові імена, будуть названі корифеї та заголовки настільних книг, відбудеться обмін досвідом. Листи по два регулярно публікуватимуться на блозі. Через кожні два місяці з’являтиметься новий(-а) поет(-ка) або перекладач(-ка), якому(якій) адресуватимуться питання. Листування зберігатиме традиційну форму листа та відсилатиме до епістолярного стилю («Листи молодому поету» Райнера Марії Рільке либонь чи не найпопулярніший зразок такого штибу).

Перше листування відбуватиметься з німецьким письменником Роном Вінклером.
Проект курує Василь Лозинський.

LBK_2

Лист Рона Вінклера до Василя Лозинського - 1

Дорогий Василю,

резиденція у Кордові була призначена для того, щоб доторкнутись до чужої культури та вловити у словах різні електростатичні розряди, які при цьому з’являються. Однак, що тоді виникатиме література (у її чистій формі) не було конче передбачено. А що на такій посаді затвердили письменника, то мабуть це слід розуміти як повагу до певної допитливості та мовної тямущості. В іншому випадку, письменник власне доволі багато усього в одному – витривалий у обсервації, люб’язно сповіщаючий, передовсім бувалий (доброякісний) паразит обставин.

Треба було впродовж шести тижнів ледь не у реальному часі писати повідомлення для блоґа. Я був тим охочим і потрібним для цього здивованим шпигом. Манера письма складалася з декількох ліній, які я вистежив уже давніше. Урешті всі вони утворили матрицю із спостережень – курсорних нотаток хроніста, якому не чужа лаконічна абстракція.

У Венеції – по-іншому. Ніщо мене не спонукає до перекарбовування дуже навантаженої атмосфери міста у вірші, проте я теж свідомо піддаюся цій звабі. Нові простори – чи то географічно, літературно, інтелектуально чи емоційно нові – просто оновлюють кров. Власну здатність відчувати слід наново калібрувати, так само, як і термінологію, з якої зазвичай завжди хочеться висковзнути.

З огляду на довготривалі резиденції у незвичному місті це означає, що спочатку ти живеш у майорінні. Нове місце – ірреальне, а також простір, звідки походиш, раптово стає ірреальним. Ти резидент та турист водночас або: як переривчатий контакт у нерегулярній послідовності один за одним. І тому у віршах є певна двоякість: перший формально був ще цілком «принесеним», у той час як другий спромігся уже на свою ходу. Це імпульс, який неодмінно слід завдячувати тимчасовому переміщенню.

Однак тоді певним чином живеш у сателіті. З тієї причини я не можу говорити про якусь конкретну рецепцію моїх текстів.

«Вимушений контакт» з невідомим – це висока цінність. Незважаючи на те, що стаєш відлюдником у власному мистецтві – однак під «мистецтвом» слід розуміти не обов’язково писемну творчість, а мистецтво жити поза знайомими буднями та соціальними зв’язками.

Я завдячую Венеції текстом, який виконує те, що я стратегічно вже обдумав, проте для чого мені бракувало матеріалу. Так би склалося само собою раніше або пізніше, проте ми не можемо бути у цьому впевненими. Природність не можна заставити. Як це вплине на результат – я не знаю. Зрозуміло ж – те, що я написав тут, можливо зітерло щось, що я б міг написати у Берліні.

Вітаю тебе як випускник срібної ночі дожа вісімдесят сьомої демократії.

Рон

 

Рон Вінклер (нар. 1973 року у Єні, Німеччина) живе як вільний поет, перекладач та есеїст у Берліні. Автор поетичних збірок Морфози. Тексти (edition sisyphos 2002), Окремі перехожі (KOOKbooks 2004), Фраґментовані водойми (Berlin Verlag 2007), Бурхлива тиша (Berlin Verlag 2010) та збірки короткої прози Торп (Verlagshaus J. Frank 2010). Упорядник антологій: Сила тяжіння. Молода американська поезія (Jung und Jung 2007);Герметично відкриті. Поетики молодих німецькомовних авторів (Verlagshaus J. Frank 2008), Нова книга. Нова молода лірика (yedermann 2008);Краса виразного шуму моря. Балтійські вірші (Connewitzer Verlagsbuchhandlung 2010) та Снігові вірші (Schöffling 2011). Недавно вийшли у його перекладі роман Фореста Ґендера Як друг (luxbooks 2010) та Тління. Вибрані поезії Метью Запрудера (luxbooks 2011). 
У 2005 році відзначений премією «Леонс-та-Лєна» та Літературною премією журналу «Еростепос», у 2006 – премією міста Мондзее (Австрія). 

www.ronwinkler.de
ronwinkler.wordpress.com

Василь Лозинський (нар. 1982 р. у Львові) – поет, перекладач та есеїст. Вивчав ґерманістику у Львові та Берліні. Переклав ранні оповідання Ф. Кафки, а також тексти сучасних авторів з польської та німецької мов. Тексти публікувались у часописах ПРОstory, Критика, ШO та Четвер, а також альманахах. Переклав у співавторстві посібник Загальна музеологія Ф. Вайдахера (Літопис 2005). Куратор вечора соціальної лірики Інша робота (2009) та читань сучасної польської поезії на фестивалі Київські Лаври (2011). Учасник редколегії літературно-мистецького інтернет-часопису ПРОstory та кураторського об’єднання Худрада. Живе у Києві. 


 

Додайте Ваш коментар

Ваше ім'я (псевдонім):
Коментар:

eurozine
 


Головна  Статті  Тексти  Переклад  Новини  Тема  Акції  Мистецтво  Лінки  Газета  Редакція  


Дизайн Олександр Канарський ©2007.
При використаннi матерiалiв сайту бажаним є посилання на prostory.net.ua