ГоловнаСтаттіТекстиПерекладНовини
ТемаАкціїМистецтвоЛінкиГазетаРедакція
Культовий фотомитець Мирон Цовнір у Києві - ПРОSTORY - український літературний журнал Культовий фотомитець Мирон Цовнір у Києві Рон Вінклер. Вірші зі збірки "Фраґментовані водойми" - ПРОSTORY - український літературний журнал Рон Вінклер. Вірші зі збірки "Фраґментовані водойми" Полтава-Харків: презентації газети та проекту «Простори» - ПРОSTORY - український літературний журнал Полтава-Харків: презентації газети та проекту «Простори»
Друкувати

Тарас Федірко: Туди немає швидких доріг

*

Ти мусиш говорити про страх, питає — 

 

а уяви, як падають в воду камені, 

кинуті однією рукою;

 

памʼятаєш, 

коли над кроною аличі зависла куляста блискавка, ти вибіг назустріч:

“виходьте зі схованок!”

 

А згадай, як повалив чиєсь тонке тіло в гравій — воно завмерло, 

немов буй, що пішов під воду й ніяк не випірне — 

 

досі чекаємо; 

 

тепер нас через одного виманюють з вогких кімнат 

і пітьма навколо, немов у чиємусь роті.

 

Туди немає швидких доріг.

 

Тепер нам межею, яка петляє, ніби лука ріки

рік за роком іти.

 

Дивись,

дивись, як тіні пішли між латаття, каже,

за поворот — їх усіх на камені межові винесе течія.

 

Уяви, якби тепер не озираючись ти сів на віз без коліс,

віз, що ти його точив отут, що після нього точилась пісня:

 

“Якби говорили ми про чужий страх,

якби відпустили ці темні буї на поверхню,”

що б змінилося?

                                      22 липня 2014 

 

*

Погляди, нурці. 

Я так і не наважився стрибнути з мосту, 

 

замружившись, я міцно тримався за руки.

Наполовину в темряві, 

чим ми були тоді? 

 

Боюсь 

(я досі не запитав його), 

не було нічого 

крім того, що я вже й так знаю.

 

Не було дна. 

“Давай до мене, на глибину,” — 

коли пірнаю, мені й досі не стає подиху виплисти.

 

Якби я й хотів бути схожим на нього, 

як би я знав, 

чим саме? (“Ти чоловік чи хто?” — він запитав якось.)

 

“Я б не хотіла дізнатися те, про що і сама здогадувалась.

А ти тепер чоловік — повторює, — чоловік,”

немов я маю запам'ятати. 

                                          19 серпня 2014 

 

*

Тепер, 

коли не згадати ранкових новин,

 

хто скаже, 

що уві сні бачив себе,

як бачить себе мисливець у сні здобичі? 

 

Часом 

я прокидаюсь з бажанням ковтнути руку, 

щоб позбутись бажання, 

яке ми виховували одне в одному,

заховавшись в солоному роті бойні. 

 

Мені снилось, 

що бойні не стало, 

що спрага загнала нас у пусті стійла,

 

що бугай кликав нас з того берега — 

 

(Тих, кого покликали в понеділок, 

привезли назад в четвер.)

 

мовляв, немає чого боятись,

усе без змін.

 

Я бачив, 

як бачить себе людина, що вміє передбачати, 

що відмовлється увійти в тишу

передбачуваної перемоги. 

                             21-23 серпня 2014 

 

*

Не розхитуй човен, кажуть, 

не розкривай долонь — 

 

на плесі посеред Серету 

досі тихо.

 

В сімї вольній, новій,

там нікого не упізнати, кажуть. 

 

Гадай на першого птаха, 

що перетне ріку, 

поки мулистим устям приплив не дійшов, гирлом горла,

слухай:

 

на цей далекий південний берег 

доходить хвиля.

 

Тихіше тут.

                    24 травня 2014

 

 

 

Додайте Ваш коментар

Ваше ім'я (псевдонім):
Коментар:

eurozine
 


Головна  Статті  Тексти  Переклад  Новини  Тема  Акції  Мистецтво  Лінки  Газета  Редакція  


Дизайн Олександр Канарський ©2007.
При використаннi матерiалiв сайту бажаним є посилання на prostory.net.ua