ГоловнаСтаттіТекстиПерекладНовини
ТемаАкціїМистецтвоЛінкиГазетаРедакція
Франц Кафка: Зниклий безвісти [Америка] - ПРОSTORY - український літературний журнал Франц Кафка: Зниклий безвісти [Америка] Об'єднані перекладачі - ПРОSTORY - український літературний журнал Об'єднані перекладачі О выставке Леси Хоменко «Очевидец» - ПРОSTORY - український літературний журнал О выставке Леси Хоменко «Очевидец»
Друкувати

Ігор Помєранцев: перше видання в Україні

У понеділок, 5 жовтня розпочнеться тур українськими містами, презентація книги журналіста, поета та перекладача Ігоря Померанцева «КҐБ та інші», що вийшла друком у видавництві «Грані-Т», за участі автора.

«КҐБ та інші» - перше видання в Україні літературного перекладу нового циклу його поезій та збірки есеїв. Книга зроблена у вигляді записника, в якому вірші та есе доповнені наданими поетом різноманітними документальними матеріалами та художніми фото Бориса Савєльєва.

ПРОSTORY публікують есей з книжки «КҐБ та інші» з люб'язного дозволу видавництва «Грані-Т».


За шкалою Бофорта

В это время ветер вдруг прервал свое дыханье...
Б. Житков

И ветер необыкновенней,
когда он ветер, а не ветр.
Д. Самойлов

Ці нотатки адресовані читачам, котрих доволі незграбно йменують «любителями поезії». Певне, вираз цей придумали ті, хто поезію не полюбляє. Що вдієш. Любителі - то й любителі. Зрештою, в програші той, хто не любить. Так от, саме в цьому колі «аматорів віршування» хочу поділитися несподіваним відкриттям - поезією Лєоніда Зусовіча Проха. Назва його книжки - «Словник вітрів». Видана 1983 року лєнінґрадським «Гидрометеоиздатом». Форма - словник, що складається з приблизно 2000 термінів. Зміст - поезія. Певні засновки ставитися до термінів як до віршування надає сам автор. У передмові він повідомляє, що одним із його завдань є «пояснення ґенези деяких назв вітрів». Оця власне філологічна настанова в устах вітролога сприймається дивно. Що далі - то цікавіше: «Деякі визначення, можливо, будуть видаватися суб'єктивними». Для вченого подібна заява гранично самовбивча, для поета ж вона природна. Ось цитата з книжки, вибрана майже навмання, і я недарма нотую її у форматі верлібру:

Сніжинки на вітрі кришаться
і обточуються,
стають подібними до пилу
і сягають найменших шпаринок.
Протягом декількох днів бурі
вони можуть обтяти
пенькові троси.

Чи уривок із іншого вірша:

Розпечена зона
ніби втягує
у північну півкулю
південно-східний пасат
південної півкулі,
котрий,
повертаючись під впливом
обертання Землі,
перетворюється на південно-західний
мусон.

Або строфа з місцевим колоритом:
Хустська котловина Закарпаття
розташована у вітряній тіні
Українських Карпат.

Найвище досягнення поетичної лапідарності Л.З. Проха - вірш Ю (різновид шквалу в Китаї).

Арсенал тропів у творчості поета-вітролога вражає. Наведу декілька уособлень: ОКО БУРІ, ОКО ВІТРУ, ГОЛОВА ШКВАЛУ, ГРОЗОВИЙ НІС. До уособлень також ризикну віднести ХМАРНИЙ КАПЕЛЮХ та ШКВАЛЬНИЙ КОМІР. До речі, діаметр ОКА БУРІ сягає 20 - 30 км, і хмари збираються довкруж нього у вигляді величезного амфітеатру. Як терміни, так і пояснення в книжці Л.З. Проха метафоричні: «лінза холодного повітря», «ЕКЛІПТИЧНИЙ ВІТЕР дме з району проходження тіні Місяця», «початок вітру», «під час обтікання повітряним потоком островів Зеленого мису від них «відшнуровуються» вихори». Той факт, що автор бере в лапки «відшнуровуються», є свідченням не стихійної, а свідомої метафоричності. Жертвуючи своєю науковою репутацію, Л.З. Прох натомість опановує красномовство: «ФІНСТЕРНІСВІНД - вітер, що виникає при повному сонячному затемненні. Практичного значення не має». Якщо цей вітер направду не має сенсу, то навіщо його заносити до словника? Бо він дивовижно гарний!

У Л.З. Проха знаходимо посилання на інших учених та дослідників. Але з їхніх писань він добирає лише поетичні розмисли: «...вітри над «великим льодовиком» Ґренландії неодмінно набувають радіального напрямку... що я порівнюю з потоками води, яка тече схилами із внутрішніх районів до узбережжя» (Г. Пірі). Або: «Академік В.А. Обручев назвав цю западину велетенською пательнею». Нагадаю, що В.А. Обручев - автор декільких романів. Є в книзі й інші заховані та відчитувані цитати з художніх творів: СВІЖАК, МІСТРАЛЬ, РЕВУЧІ СОРОКОВІ, СОРАНҐ. У поезії Л.З. Проха відчутний уплив давньогрецької поетики. Звідти його тяжіння до складнокорінних слів: «СМЕРЧІ хобото-, колоно-, зміє-, бико-, вервечко- та лійкоподібні», «туманонесучий (мусон)», «баштоподібні (хмари)», «штормонебезпечні (райони)», «лісоповальний (вітер)», «вітроламна (лісосмуга)». Л.З. Прох віддає данину й герметикам: ТАФОНІ - котли видування.

Вражає багатство словникового запасу Л.З. Проха. Інколи здається, що читаєш не «Словник вітрів», а «Словник синонімів»: «МЕТЕЛЬ, метелица, вея, веялица, вьюга, кура, борошо, буран, пурга, хурта, замет, заметь, понизовка, заверть, сипуха, поземка, поземь, волокуша, пешая кура, поносуха, поползиха, подеруха, понос, тащиха». Або «Словник антонімів»: селігерські вітри ОДРУЖЕНИЙ (той, що затихає проти ночі) й ПАРУБОК (відповідно - не вщухає), ІВАН та МАГОМЕТ (вітри Прикаспійської низовини). Свідченням лексичного розмаїття Л.З. Проха є використання псевдонеологізмів: шквалистість (сильна рвійність), вовкогриз (вітер на Псковському озері), бездощові (періоди), авіапригода, повітролет, бетати (тримати курс крутіше, лавірувати, йдучи зиґзаґами назустріч вітру), вітрогар (засмага при обвітрюванні), псевдоморський вітер. Однак і зарозумілістю Л.З. Прох не знехтував: НІУХІУ - о.Факахіна в архіпелагові Туамоту, СІДІМ ЖЕЛ (кирг.), СОБУРУУНГУ ТІАЛ (якут.), БАРСАКЕЛЬМЕС (туркменською: «Підеш - не вернешся»). Віднині мова буде завдячувати Л.З. Проху новим звуковим акордом - СПАЛМЕДЖДЖО (туман над морем). Запам'ятається й оксюморон ЛЬОДЯНІ ОПІКИ. Л.З. Прох не лякається вульгаризмів (БОВТАНКА) і доволі часто свідомо працює на прозаїзацію, зниження: ПОТЯГ (переміщення під дією вітру часточок землі або піску**), італійська КОНТЕССА ДІ ВЕНТО (графиня вітрів) - направду витягнута за вітром сочевицеподібна хмара; ІМЛА - змутніння повітря в результаті рівномірно розташованих в ньому часточок пилу, диму і пригару; ВІТЕР - це рух повітря відносно земної поверхні; у Провансі МІСТРАЛЬ називають МАНГО ФАНГО - їж грязюку, ЛІГО ФАНГО - злизуй бруд, ЛІПО ФАНГО - ковтай твань.

Л.З. Прох тонко відчуває слово, зокрема й народне: північний ОБЄДНІК «вдень колише, надвечір притише»; печорські рибалки називають СЄМУЖИЙ ВІТЕР золотоношею (бо дає заробити); КУТАСЬЯ ПОГОДКА існує на Памірі; ЄҐОР ЗІРВАВ КАПЕЛЮХА (каспійський вітер). Особливо слабує автор (читай: у цьому його сила) на військову лексику: в тилу циклону, атмосферний фронт, кардинальні вітри, генеральний напрямок мусону, фронт прориву вітру, списоподібна дюна, слабкий вітер за шкалою Бофорта колише тонкі гілки, майорить прапорами та вимпелами.

«Словник вітрів» - це книжка лексичних мандрів: ПОБЄРЄЖЕНЬ (Чудське озеро); ПОБЄРЄЖНІК (Біле море); ПОБЕРЕЖНЯК (Нижній Дністер). Про що би не говорив Л.З. Прох - про вітри світового масштабу, масштабу континентів, великих островів або місцевих атмосферних збурень, він залишається поетом. Предмет його творчості викликає в нього захват, особливо коли йдеться про стихійне лихо: «ВЕЛИКИЙ УРАГАН, який промчав над Антильськими островами 10 жовтня 1780 року, вщент зруйнував усі міста на островах Барбадос і Сент-Люсія, викорчував ліси, потопив 40 кораблів у гаванях». Тут голос поета набуває урочистості.

Втім, Л.З. Прох залишається поетом-гуманістом. Саме тому він застерігає людство й людину: камчатська КУРІЛКА руйнує берегові споруди, викидає неводи, змиває в море незакріплені вантажі; при американському КЕЙЗ УЕЗЕР тютюн, розвішаний під стріхою для просушування, сиріє і стає непридатним для згортання сигар; дощі, пов'язані з ЛЕВАНОМ, сприятливі для розвитку рослинності та деяких видів комах, наприклад, тлі. Висока вологість ЛЕВАНУ згубно впливає на здоров'я людей, пригнічує їхню нервову систему, викликає спалахи респіраторних та ревматичних недуг; при індійському ЛУ зафіксовані випадки летаргічного сну, що призводять до втрати пам'яті, а з цікавинок - ця хвороба притаманна в основному європейцям; восени при МАРЕНЕ (Франція) виноград чорніє, а в деяких хворих утруднюється дихання, починається депресія; СИЛЬНИЙ ШТОРМ (9 балів за шкалою Бофорта) зриває дашки з димарів та черепицю з покрівлі, а також пересуває легкі предмети; АФГАНЕЦЬ пригнічує рослинність, засипає піском та пилом поля, знищує паростки бавовни, зимою стає причиною обмороження та загибелі тварин; ВЕНТЕ ЛОКУ збуджує нервових жителів Ріо-де-Жанейро; ФЕН упливає на фізичний та психічний стан людей і тварин. Метеотропні хворі відчувають біль голови, неспокій, тугу, почуття невпевненості й страху, безсилля, свербіж, метушіння під повіками, шум у вухах, запаморочення, серцебиття, безсоння або сни з жахіттями, загострення ревматизму, невралгії. При ньому збільшується кількість злочинів та самогубств. Погіршується й самопочуття немовлят. Причини та механізм цього явища наразі не з'ясовані.

Але не всі вітри небезпечні та згубні. Л.З. Прох нагадує читачеві про благодатність декотрих: БАБИНИЙ ВІТЕР на Камчатці сприяє просушуванню білизни; ХАМСІН нерідко супроводжується такими оптичними явищами як міражі та фата-морґана; на Ґвінейському узбережжі вітер ЛІКАР приносить прохолоду після задушливих і спекотних днів; французький НАРБОНЕ може перекинути залізничний потяг.

Не буде перебільшенням наголосити на тому, що поезія Л.З. Проха є енциклопедією життя. З його книжки дізнаєшся чимало нового, інколи абсурдного, та завжди пречудового: У ТОЧКАХ ВСМОКТУВАННЯ вихор може піднімати з рельсів вагони масою до 13 тон; БАД ГІРІ - пристосування для ловлення вітру в Ірані, такі високі башти, зверху яких влаштовано решітки з широкими вентиляційними каналами, що ведуть усередині стін до отворів у кімнатах та льохах. Американському БАРБЕРУ (маестро гоління) назву дали портові робітники Нью-Йорка, оскільки краплі, що намерзають на обличчі, при цьому вітрі глибоко подразнюють шкіру; тамільський БАТТІКАЛОА КАЧЧАН отримав прізвисько божевільного, бо негативно впливає на стан деяких хворих (чи не тут заховано розуміння такої довгої війни між тамілами та сінгалами?); під упливом УЛАНУ деформуються навіть пірамідальні тополі; від КОКАНДЦЯ крони дерев набувають форми прапора. Вітер у місті дме впродовж вулиць, його напрямок може не співпадати із загальним повітряним потоком над містом. На вуличних перехрестях і біля звуження між будинками виникають струмені та вихори... У вузьких проходах вітер посилюється. Біля нагрітих сонцем стін повітря піднімається, а біля затінених спадає... Найпомітнішої різниці швидкості вітру в місті та на його околицях набирають навесні (це спостереження може знадобитися літературним критикам, котрі досліджують прозу про Нью-Йорк, Кельн, Москву).

Хоча вітрам СРСР Л.З. Прох і не віддає переваги, та в його книжці відчутний стриманий патріотизм. Так, уже в передмові автор ображено наголошує, що в СРСР є безліч вітрів, подібних до іноземних, однак їх, на жаль, не згадують в інших словниках та підручниках. Поет-вітролог пишається: «В СРСР шквали лише в 10% випадків є внутрішньомасовими, інші ж пов'язані передовсім із фронтами». І знову гордо: «БАЛАКЛАВСЬКА БУРЯ впала на Балаклаву й занапастила англо-французький військовий флот, що брав в облогу Севастополь». Для порівняння подам інші рядки, написані значно хоробріше: «БАХРЕЙНСЬКИЙ ШТОРМ у Перській затоці в ніч на 1 жовтня 1925 року за 10 годин охопив усю затоку і знищив безліч кораблів». У випадках, коли Л.З. Прох мусить вибирати між іноземним словом і рідним, він надає перевагу останньому: «ҐЛЕТЧЕРНИЙ ВІТЕР - див. ВІТЕР Льодовиків». Цікавою є його трактування західництва: «ЗАХІДНИКИ - західні вітри, які панують у середніх широтах обидвох півкуль. Постійність і частота західних вітрів великої швидкості стала основою для того, аби назвати ці широти ревучими сороковими і виючими п'ятдесятими». Згідно з Л.З. Прохом, західники не поширюються на Центральну Європу: АЛЛЕРЗЕЕЛЕНВІНТЕР - нестійкі північні вітри початку листопада в Центральній Європі (мовляв: Центральна Європа не знає, чого їй кортить).

Висновки Л.З. Проха глобальні: «БІЗ, як і МІСТРАЛЬ, відіграє особливу роль у формуванні умов життя». Широко взяв. Ніби не Прох, а Маркс або Фройд. Але поряд подибаємо елегантне заниження: «У департаменті Жер БІЗ називають ВАН КАНАР, тобто качиний вітер, оскільки БІЗ упливає на міграцію качок. Коли дме БІЗ, люди відчувають трясцю». Якою мізерною є іронія рецензента в порівнянні з неймовірною простотою поета! Філософія останнього - то філософія смутку: «Фізичні причини виникнення смерчів та їх величезної енергії наразі остаточно не з'ясовані».

Не оминає Л.З. Прох і релігійних мотивів. У «Словнику вітрів» знайшлося місце: давньоримським вітрам та їх божествам АКВІЛОНУ, ВОЛЬТУРНУ і КАВРУ, давньогрецьким АПАРКТІЮ, АСФЕЛІЮ (слово латинського походження!), БОРЕЮ, КЕКІЮ, ЕРОСУ, ЗЕФІРУ, ЛІПСУ, НОТУ, АРГЕСТУ, ТРАКІЮ, ЕВРУ, а також АЛЬКІОНІДАМ - у Греції так називають безвітряні, теплі дні зими (Алькіона - міфічна дочка бога вітрів Еола). Л.З. Прох - не європоцентрист. Він не дискримінує богів інших народів світу. Уважний читач віднайде в збірці МАХІКІ (божество вихорів на Гавайських островах), КАМІКАДЗЕ (божистий вітер у міфології Японії, який 1281 р. потопив армаду суден Хубілая, внука Чинґісхана), ФІН-ШУЙ (дух вітру та води в Китаї) і навіть ТЕТСКАТЛІПОКА (в ацтеків бог громовиці та грози, одноногий бог страху, негоди і буревіїв). Либонь Л.З. Прох віддає перевагу християнству, і саме тому слово «бог» на означення поганських ідолів пише з маленької літери. Оскільки до книжки включена й СОФІЯ холодна (період повернення прохолоди до Європи, приблизно в середині травня), вірогідно, що Л.З. Прох пережив замолоду вплив філософії В.С. Соловйова.

Та повернімось до поетичного змісту книги Л.З. Проха. Особливу роль у його творчості відіграють запахи, кольори й голоси вітрів. Найвиразнішим став КАВУНОВИЙ ВІТЕР (тут і колір, і аромат, і звук). Буро-білим ввижається англійський вітер ТЕРНОВА ЗИМА. Тяжкувате слово БЕРНШТАЙН-ВІНД позначає бурштиновий вітер. Кольорозапахом повіває від МЕДОНОСНОГО ВІТРУ. Ще декілька прикладів. БІЛИЙ ШКВАЛ стосується ізольованої хмари на чистому небі, з білявістю в зеніті під час шторму або з темною хмарою, що має червонясту середину, яку називають також ЛІХТАРЕМ, ВІКНОМ або ІЛЮМІНАТОРОМ. В Азії переважають жовті, опалові та буроподібні бурі. У залежності від вигляду пилу, піднятого в повітря, пилові бурі можуть бути чорними, жовтими, червоними, білими або бурими. СІРОККО може стати причиною «кривавих дощів» у Прибалтиці. СІРОККО переносить червону та білу пилюку із Сахари в північніші райони, де вона випадає у вигляді кольорових та молочних дощів (чи не їй зобов'язані своїм існуванням молочні річки?). Північноафриканський ГАРБІ утворюється з потужної хмаристості із сильними, пофарбованими пилюгою зливами, отими ж «кривавими дощами». У Туреччині розрізняють МЕЛЬТЕМ виноградний - пізнім літом, вишневий - у липні, кавуновий - у травні. БАЙЯУ - сезон «сливових» дощів у Японії, під час якого на мідяно-червоному небі навколо світил спостерігаються ореоли. Співочий МІСТ - міст через р. Ельбу, сталеві конструкції якого при південному вітрі видобувають еолові звуки. ЕОЛОВА АРФА - довгаста скриня з тонких дощечок, у якій натягнені струни, що звучать завдяки вітру. В давньому Римі споруджували й «звукові» статуї з подібним улаштуванням усередині: повітряний потік рухався в них по складному лабіринту й народжував звук.

Закриваєш книжку Л.З. Проха, заплющуєш очі й чуєш: свербіж дротів, тріск простирадел, лящання ляпасів, ревіння сорокових, виття п'ятидесятих. Розплющуєш очі й бачиш світ очима Л.З. Проха: Ґольфстрім і Лабрадор - то вітер вод, музика - то вітер звуків, тяжка праця любощів - то вітер тіл.

До недоліків «Словника вітрів» відношу відсутність у ньому таких слів та словосполучень як «Безсоння. Гомер», «Геба», «Дон-Кіхот», «сандалі з крильцями», «легковажність», «такелаж» та ін. Сподіваємось, автор урахує ці побажання в наступних виданнях.

Наприкінці хочу скористатись можливістю й подякувати всім вітрам, котрі супутньо носили мене по світу: волжському ХІЛОКУ, забайкальському ХВІУСУ, українському БУРЕВІЮ, карпатському ГОРІШНЯЧКУ, рейнському ЗІБЕНҐЕБІРҐСВІНДУ, вітру озера Луґано ПОРЛЄЦЦИНА, іспанському АБРЕҐО, БАРСЕЛОНСЬКОМУ ВІТРУ, галісійському ҐАЛЬЄҐО, португальському НОРДЕРУ, двом вітрам, що сп'янили уяву - КАЛЬВАДОСУ і БОРДОСЬКОМУ, англійським КЕТС НОУЗ, КАСТАРД ВІНД та КОСООКОМУ БОБУ.

Особлива подяка - БІСКАЙСЬКОМУ ВІТРУ. Бо він великодушно гортав мій «Словник вітрів» і шарпав чернетку оцих нотаток.

Примітки автора:

* англійський адмірал, 1806 р. розробив шкалу для оцінки сили (швидкості) вітру.

** Порівняй з Б.Л.Пастернаком:
Привязанность, влеченье, прелесть!
Рассеемся в сентябрьском шуме!
Заройся вся в осенний шелест!
Замри или ополоумей!

Докладніше про видання та презентації книжки тут.

 
Коментарі (3)
1 Неділя, 11 Жовтня 2009
уточните, пожалуйста, с какого языка перевод
2 Вівторок, 13 Жовтня 2009
переклад з російської
3 П'ятниця, 16 Жовтня 2009
Побольше бы таких текстов в укр.суч.лите!

Додайте Ваш коментар

Ваше ім'я (псевдонім):
Коментар:

eurozine
 


Головна  Статті  Тексти  Переклад  Новини  Тема  Акції  Мистецтво  Лінки  Газета  Редакція  


Дизайн Олександр Канарський ©2007.
При використаннi матерiалiв сайту бажаним є посилання на prostory.net.ua