ГоловнаСтаттіТекстиПерекладНовини
ТемаАкціїМистецтвоЛінкиГазетаРедакція
Елегія про вітерець - ПРОSTORY - український літературний журнал Елегія про вітерець Die Geschichte hielt den Atem an, aber Alltag Ost und Alltag West liefen weiter - ПРОSTORY - український літературний журнал Die Geschichte hielt den Atem an, aber Alltag Ost und Alltag West liefen weiter Агота Криштоф: МОНСТР - ПРОSTORY - український літературний журнал Агота Криштоф: МОНСТР
Друкувати

Хтивість, вбивство і фантазії

 

Ірина Ґрадінарі

Жанр, гендер і вбивство на ґрунті хтивості.

Фантазії про вбивчі відносини статей в сучасній німецькомовній прозі.

2011 transkript Verlag

 

 

 

Що таке вбивство на ґрунті хтивості, як воно функціоналізоване в сучасній літературі й як впливає на моделювання гендерів? На ці запитання Ірина Ґрадінарі відповідає у своєму монографічному дослідженні на матеріалі творів Е. Єлінек «Жадібність», Т. Геттхе «Випадок Арґобаста», П.Зюськінда «Парфумер», М.Клеєберґа «Босоніж», Г. Крауссера «Schmerznovelle» та ін.

вбивство

«Дискус про вбивство на ґрунті хтивості – це естетичний проект ХХ ст.,» - постулює авторка. Саме поняття виникло на зламі ХІХ-ХХ ст. як предмет кримінології, що мала цей злочин за результат чоловічих «нестримних», «природних» інстинктів, а злочинця, відповідно, за суб΄єкта із ознаками деградації. Завдяки популяризації в середині ХХ ст. психоаналітичних концепцій дискурс про вбивство на ґрунті хтивості падигматично змінився: злочинець із дикуна перетворився на психопата, що діє на основі едипового комплексу чи дитячої травми. Таким чином він постав «недоробленим» чоловіком, що відкидає свою ідентифікацію з образом батька й перебуває в полоні деструктивних потягів до матері; проблематика із цивілізаційного виміру перейшла в сферу приватного. Мистецтво й література німецького авангарду функціоналізували поняття вбивство на ґрунті хтивості як прояв вільної (мистецької) натури, свідоме бунтарство проти авторитарних сімейних структур та буржуазності.

В др. пол. ХХ ст. складність моралізаторського визначення хтивості й дискредитація патологічних та психоаналітичних підходів призвела до відмови від терміна в юриспруденції (натомість сьогодні говорять про злочин на сексуальному ґрунті). Проте це поняття ще більше активізувалося як популярний естетичнй сюжет: подібно до літературних конструктів жіночності, вбивство на ґрунті хтивості діяло як площина проекції страхів та заборонених бажань чоловічого суб΄єкта.

жанр

В сер. ХХ ст. література, працюючи з мотивом вбивства на ґрунті хтивості, використовувала здобутки кримінології та психоаналізу, які виводили потяг до хтивого вбивства із відсутності батька/закону. Відповідно, виникла специфічна жанроформа, що поєднувала елементи детективного й виховного романів: у ній пошук убивці означав «зазирання» в його душу.  Традиційно цей детектив послуговувся сюжетною схемою: вбивство – розслідування – реконструкція психічного розвитку злочинця (пояснення мотивів убивства) – викриття злочинця. Проте сьогодні жанр часто мутує до триллера: оповідь часто ведеться із перспективи жертви, а не слідчого, для забезпечення саспенсу, розв΄язку відтягують за допомогою суворого дозування інформації та інших кіноприйомів. Водночас реверсування розвитку подій, зміна розподілу гендерних ролей, переозначення мізогінічного детективного дискурсу на андрогінічний і розмивання ідентичності чоловічого суб΄єкта злочину аж до порожнього означника призводять до повної трансформації жанру.

гендер

В Новому часі сюжет вбивства на ґрунті хтивості реалізується як мізогінна чоловіча фантазія про жертовну еротизацію жіночого тіла (навіть femme fatale діє як проекція мазохістичного чоловічого бажання). На початку ХХ ст. хтиве вбивство розглядалося виключно як чоловіча дія на противагу «жіночим» отруєнню та дітовбивству. Водночас естетичний сюжет хтивого вбивства викривав типовий механізм фашистського конструювання чоловічого гендеру як владного тіла-панциру, що прагне пенетрації, проте максимально відмежовується від фемінно кодованих потоків. За допомогою зброї-фаллоса чоловічий суб΄єкт досягає обох цілей – проникає в жіноче тіло й нищить загрозливу фемінність. В кінці ХХ ст., в контексті кризи культури, сюжет хтивого вбивства працює як маркер дефіциту смислу: парадоксальне поєднання насилля й хоті діє як такий собі анти-текст, що виявляє смислові лакуни в дискурсі культури.

В сучасній німецькомовній прозі цей сюжет використовується для викриття гендерної ідентичності як перформативного конструкту та як спроба конструювання плюральних гендерів: прозорого чи андрогінного, які оприявнюють застиглість наявної гетеросексуальної матриці та її насильницькі структури. Щоб підірвати буржуазну маскулінність, автори Зюскінд, Клеєберґ, Геттхе конструюють чоловічність як маскарад, викриваючи її перформативну природу. Єлінек розглядає існуючий гендерний порядок як чинник виникнення вбивчої жаги до споживання, в якій чоловіки конституюються як споживачі, а жінки – як товар. Таким чином культура продукує хтиві вбивтва на всіх своїх рівнях, закріплюючи за жінкою місце жертви – «прекрасного трупа». Крауссер описує фемінність як не-ідентичність, порожній «контейнер», схильний до гетеротопії – набування як чоловічих, так і жіночих смислів, –  що реалізується як у терапевтичному, так і в театральному вимірах культури. Проте у всіх проаналізованих текстах авторам не вдається вийти за межі моделі «прекрасного трупа», попри пошуки гендерної плюральності, що має високий дестабілізаційний потенціал, втановлення-відновлення порядку все одно відбувається коштом вбивства-(само)покарання жіночого суб΄єкта.

 Звісно, авторка дещо перебільшує, роблячи висновки про жанрові зсуви в сучасній літератури на підставі 8 творів, адже вибірка не цілком репрезентативна. В її дослідженні йдеться радше про розмивання жанрових меж у випадках конкретних авторів. Також монографії можна закинути переобтяженість термінологією гендерних досліджень та неомарксизму, які іноді перетворюють художні тексти на ілюстрації до теорії; а також нав΄язливі логічні повтори, характерні для академічного письма. Попри це надзвичайно цікавий історичний екскурс про форми естетизації вбивства на ґрунті хтивості, глибокий аналіз гендерних репрезентацій та маскараду статей, захопливі інтерпретації складних творів сучасних авторів роблять монографію Ірини Ґрадінарі безперечно вартою прочитання.

 

Додайте Ваш коментар

Ваше ім'я (псевдонім):
Коментар:

eurozine
 


Головна  Статті  Тексти  Переклад  Новини  Тема  Акції  Мистецтво  Лінки  Газета  Редакція  


Дизайн Олександр Канарський ©2007.
При використаннi матерiалiв сайту бажаним є посилання на prostory.net.ua