|
|
| ||||||||
|
Фердинанд Шматц. Три вірши
Цьогорічна премія імені Ернста Яндля, заснована 2001 року після смерті цього знакового для австрійської поезії автора, дістанеться поетові Фердинандові Шмацу (нар. 1953), який, до речі, був на літературних читаннях в Україні (Львів і Київ) у вересні 2008 року. Шмац є від початку 80-х років минулого століття одним із найважливіших авторів у сучасній австрійській літературі. Відомими та впливовими є, зокрема, його поетичні збірки «der (ge)dichte lauf», «speise gedichte», «das große babel,n», «tokyo, echo oder wir bauen schacht zu babel, weiter». Ferdinand Schmatz das grosse babel,n jetzt nichts, dass alles ringt sich, achsengebeugt, im wehdrang klagbar hoch jammergestockt, ein höchnis - so ständig wellts stimmwogen bänderlos nach unterst, doch dieses mal, eingruben sie sich, in die rammlücken schalten sie bloss, nicht nur ab geblockt stossen sie nicht nur hochhimmelnd laut vielmehr bäumen sie - am rücken des lamms - asteinwärts stammsüchtig verkorkst, im zirkel-wurf ohne zustich, durch spatenzunge aufgeladenen turf, so in etwa, hoch dreck hebts, drängt nach das eingelippte bröselt in sich auf bricht es, alles, sonnenwonne stochert zwischen den brauen sehen auf, das bringt: die gesichter - aus dem gleichen ins wanken, das heisst: zeichen müssen die blicke decken, und prasseln auch schon nieder, einknirsche trotz achselschmalz und armklatsche lautet nach, o, name beführ alles oder nichts wortet, drallt durch die gänge, ein hörfang ablass, also: wo ohr schall dort rahmt, bleich, die felle und trommelt der bänder flucht ins gewirksame, ein mit spiel im auftaumel, das rutscht, was wog, weg das heisst im wortgezitter: begreif es doch, nimm spur aus atem, ein er begriff, nie sie, aber all, also es, durch noch mal, durch dieses mal: so spragelts sich, was zu erwarten war hüpft, amselzitterich von einem ast zum nächsten wir,rnis hoch festigt das feste gar und nicht blitzt auf im farbenwusch, geziert zwingt es hinter das bein ins geh,irn und steigt, und steigt, dass es nur fallen muss, frucht, mensch auch, tier in der falle dazu, fall gesagt, aber (gedacht) zu spät Фердинанд Шматц вело творіння, кльоц нічого, що все воює, вісь відхиляючи, вопіючи високо - виття завмирає верховно накочує хвилі гомону на зв'язки голосу долу, аж тут врізаються в доли для паль, оголюють їх, блокують, таранять тиранячи, луна громова голосить, а вони дибляться - на руні агнця - гіллям до стебла, ґанджуючи в коло, не жалячи жалю роздвоєним жалом, заряджати всує щось близько того, лайно лає, випирає з писка, крушіє, крихне, хрящить, між брів пищить сонця паска очі дгорі, от воно привиддя - хистке всупереч, сиріч: зір зникомий під знаків зливою слізною, запах пахв не спиняє рипу, плечі плескають вслід, ий, іменем повіч все або нич, напирай переходами, виходь зі слухоходу таким робом: де вухо звуки стиха слуха, перетинки лупить, зв'язки пруть в тиск, старт екстазу гри вислизає ледь-ледь, геть в трясці слів це є: осягни ж, подих тобі допоможе, ви сновки зроби ти, не я сно, а воно сном сонм, ця оказія: так кажеться і сподівано плигає стрибайчик горобейчик вгорі гіллям гиля-гиля, не сполучає цілого, цілком спалахує поливою фарби, ґалантно спихає в карби мозку і ну вище-вище, поки не гепне, не репне люд, нелюд - плід лід трісне, та (думаю) запізно psalm 159 (wer alles hat, lobt gern) псалом 159 (добре хвалити тому, хто має все) 1 ja, es hallt, hoch jauchzt gelobtes, füllt das zelt mit blau, aber lullt es ein, wenn es nur das grosse herausstellt, wenn es hoch weist, weite, die nie nah, und, eben diese ganz ist. 1 о так, іде луна, хвалене торжествує, виповнює небеса синню, вколисує, лиш виставляє велич, тільки високо цілить, в далеку непідступну даль, а вона цілістю. 2 hoch jauchzt das, was sich im lob zusammentut, ist Immer nur eins, jede tat herrlich, schafft (an) und hebt (nicht) auf, was sich als unterschied gibt: schöpfung, die Macht (in ihn). 2 торжествує попід небеса те, що купчиться у хвалі і завжди водно, кожне діяння лепське, (не) ліпить і (під)лестить, відхрещує відмінності: творіння, в-ладування (його) 3 hoch jauchzt nicht nur der mund, alles, was dient, blech, schrift, papier, saite - posaunt, schreibt, zitiert, tönt weiter, es. 3 торжествують попід небеса уста, а ще все, що вста... мідь , слово, папір, струна - дмухає-видуває, пише-награває, трембітає, є 4 hoch jauchzt, seis trommel oder mund, alles dreht sich Um seine seite im kreis, schlag wie pfiff. 4 торжествують попід небеса цимбали і слова, все колує в коло коло його, грим, грюк, звук. 5 hoch jauchzt auch der dunkelste stahl, wird hell, klingt Wohl (zimbelgebimbel). 5 торжествує попід небеса найглухіша струна, світліє,ясніє, дзвеніє добросердіє (дзвонять дзвони). 6 alles jauchzt hoch, was den atem hat, lang und hält an (ihn), hallt, aber lullt es ein! 6 торжествує попід небеса всяка душа. Дише все тихше, луна тихне, сон тих! Psalm 43 (was sehnt, das sehnt) псалом 43 (що сумує, те й жадає) - ausser lande, nicht im stand, sich zu richten, ein oder aus, erläutere mir, wie ich da steh, ohne haus, unter bösen, falschen, das richtige (prüfe mich oben auf herz, und unten auf nieren auch). Не вдома, не в стані випростатися Туди чи сюди, розсуди, як просто бути Без хати, серед кривдників, лицемірів, як треба (обстеж мене пильно з голови і до п'ят). 2 ein stoss würde genügen, meine muskel wären los aller kraft, die schafft - aber du immer nur an. mein abgang erfolgt gesenkten kopfes (die hirsche aber Weihen sich was am haupt und platz). 2 вистачило б і одного поштовху, з моїх м'язів вийде вся міць, творча, а ти твориш мене, піду геть похнюплено (а ненатлі власники хизуються на тлі ласо). 3 geschickt strahlt es, hell, mich zu leiten weg von den leuten, hin zu den nicht falschen: die haben alles, einfach, unter dach, bergen stetig, ohne hast sich selbst und rasten ein (in die stätte deines raumes). 3. як вправно світить, ого, веде мене геть від людей обману, до тих інших: в них є все, просто, в порядку, тільки хапають без поспіху і відпочивають (в місці твого пробування). 4 geborgt richten sie ihn zu (und uns), wähnen sich wogend, dass es mich schüttelt, in wonnen sättigt an fett und mark, auch den mund oben, der verbunden zum bild von der harfe klingt im schmerz seiner selbst (als herz oder gesang). 4. вони його (і нас) затишно огріють, впевнено колишучись, аж мене стрясає, в блаженстві не бракує ні молока ні медів, а вуста згори, до образу арфи додані, викривляються дзвінко від смутку (чи співу) 5 die (anderen) sehen, aber du - was bildest du aus in Mir (das hirschtier, zerfällt es)? Trübe bläst es innen, aber entzündet aussen den brand, aufs erste blickt es angesagt in die sicht: weder vor noch nach dem wort, glaube ich, wäre sie jedenfalls die meine. 5 ті (інші) бачать, а ти - що ти з мене твориш - (чи кривди розпадаються)? Понуро гуде всередині, а назовні запалює пожежу, найперше дивиться в перспективу: ні перед словом, ні після, думаю, вона не була б моєю хоч як.
Коментарі (1)
1
Неділя, 31 Травня 2009
Дуже цікавий переклад. Дякую! Мені подобається саме ця модель , вона є відкритою, переклад та інтерпретація. Х.Н. передала найважливіше – інтонацію, матеріал цієї поезії. Шмац мені вже давно подобається, в його поезії присутні і оберіу, і футуризм і сучасний австрійський авангард.
Додайте Ваш коментар |
|
|||||||||||
Головна Статті Тексти Переклад Новини Тема Акції Мистецтво Лінки Газета Редакція |
||||||||||||
|