ГоловнаСтаттіТекстиПерекладНовини
ТемаАкціїМистецтвоЛінкиГазетаРедакція
Documenting Maidan - ПРОSTORY - український літературний журнал Documenting Maidan Наброски к судебному заседанию - ПРОSTORY - український літературний журнал Наброски к судебному заседанию Про героїв та людей. Примітки до роману Василя Шкляра «Залишенець. Чорний ворон» - ПРОSTORY - український літературний журнал Про героїв та людей. Примітки до роману Василя Шкляра «Залишенець. Чорний ворон»
Друкувати

В сегодняшнем окаменевшем ...

 

«Безумовно, у кожної європейської столиці є те, чим вона завжди пишається. Я переконаний, що сьогодні ми започатковуємо справу, якою буде гордитися не тільки наша столиця, але й уся Україна»

«... цим ми хочемо сказати: шановна влада, шановні чиновники, це - панукраїнський, це загальнонаціональний проект»

«Нехай ця перша виставка стане щасливою дорогою для цього загальнонаціонального, унікального, амбітного для України і нації проекту»

Виктор Ющенко про выставку «Вехи украинской пластики», открывшуюся 23.08.2009 в музейном комплексе «Мистецький арсенал».

 

Чтобы музей стал европейским - постановили там сделать ЕВРОремонт, а все, что напоминало бы о предыдущей функции здания, по возможности и со всем старанием облагородить. При крайнем напряжении сил и оставленных прозябать в разрухе тылах накануне дня Независимости в новом музее «Мистецький арсенал» состоялось торжественное открытие выставки «De profundis (из глубин). Вехи украинской пластики». Выставка  включает скульптуру, видеоарт, музыку, звукоинсталляции и по замыслу организаторов должна представить основные вехи в истории украинского пластического искусства.

Не стоит скрывать, своевременное открытие многим обязано молебну за успех реставрационно-строительных работ, который состоялся 14 июня 2008 года, и благословению самого Святейшего Патриарха Киевского и всия Руси-Украины Филарета, приглашенного для этой цели руководством музея. Именно Филарет тогда впервые высказал пророческую мысль о том, что Арсенал, где когда-то ремонтировалось дьявольское оружие, станет местом духовного возрождения Украины.

© Офіційне інтернет-представництво президента України.

На выставке

Экспозиция начинается с современной украинской пластики, выставленной под открытым небом. Берегиня наверняка пролила невольную слезу при виде таких стараний. Ведь не перевелись ещё современные украинские авторы, интересующиеся как её особой, так и духовными истоками своего происхождения. Тут должны быть упомянуты работы «Праправись» М.Малышко (напоминающая дыбу скульптура из сколоченных деревянных досок), Берегиня Ю. Багалики (стилизованная под Джакометти, новаторская Берегиня, отсылающая к образам пришельцев и зеленых человечков), а также все остальные фигуры этих и других авторов (Александр Дьяченко, Влад и Александр Волосенко), установленные вокруг самого знаменательного скульптурного события - «Писанки» Петра Антипа, сделанной, как кажется на первый взгляд (но это лишь оптический обман), из яйцевидных фрагментов высушенного навоза.

Петро Антип. Кам’яна писанка

Юрій Багаліка. Берегиня

Микола Малишко. Праправісь


Невольный восторг задерживает публику на несколько секунд около многообещающей писанки, затем начинается штурм самой экспозиции, размещенной в отреставрированном Арсенале.

Возле входа счастливых посетителей ждет бронзовая дощечка, на которой сам президент Украины расписался и оставил подбадривающее: «С Богом!».

Первый аккорд к вехам украинской пластики задает огромная копна сена: по замыслу, интерактивная части экспозиции. «Паша, я падаю в сено, ты меня снимаешь!», - неприхотливо предложила одна из посетительниц, и её примеру тут же последовали все, кто прежде стоял и с некоторым удивлением осматривал плоды усилий безымянных косарей.

Вслед за интерактивным сеном (автор этого объекта предпочел скромную неизвестность) следуют хаотично разбросанные по земле, сплетенные из почерневшей лозы кругляшки, которые я приняла сначала за реконструкцию посуды древних украинцев, что легко вяжется с сеном. По поводу кругляшек я ошиблась. Они оказались частью серии «Постаті» Тамары Бабак, и кроме круглых там присутствовали огромные корзиноподобные треноги, собственно «постаті», по сюжету прибывшие в кругляшках на выставку с другой планеты (подводка к космической теме).

СЕНО

Хоть космическая тема и обособляется то и дело организаторами вех пластики в нечто отдельное, само по себе важное, она постоянно находит свое отражение в мотивах библейских и национальных, чему нельзя отказать в прогрессивности. По другую сторону от сена и лозы, слева от входа в павильон, выставлены каменные глыбы и скульптуры, созданные украинскими мастерами ещё в IX столетии до нашей эры - вплоть до деревянных фигур XIX века уже нашей эры, что однозначно демонстрирует преемственность и верность традиции: основные свойства украинской пластики.

Тамара Бабак. Із серії «Постаті»


Вслед за «Постатями» в том же ряду следуют современные скульптуры, вытесанные из неподатливого дерева и камня в ХХ и ХХI веках: «Каин и Авель» Александра Ридного с трогательно пожеванными лицами, не менее пожеванные «Авраам и Исаак», «Зняття з хреста» и многие, многие другие герои современной духовной жизни.

Но как же на выставке такого масштаба без современных медиа? Над всей этой свистопляской духа то тут, то там реет видео-арт производства А. Дирдовского. Его глубокомысленные и потому бесхитростные сюжеты изображают выплывающих из недр (чего?) каменных баб, они плывут одна за другой, выдвигаются на передний план и вновь погружаются в пучину.

відео-арт


Кульминацией выставки, и я не побоюсь этого слова, апофеозом космической темы, можно смело назвать мастер-класс трипольской керамики, для которого был отведен отдельный зал. Тут и стар и млад, каждый, может приобщиться к современному украинскому искусству и даже обучиться его основам.

Один из педагогов, видная фигура в кругу деятелей искусства, - автор международного проекта «Коло Майя Дана», директор Международного БлагоТворительного Центра гео-био-космического информационно-энергетического взаимодействия глобальных систем, ведущий специалист ИнЭн-технологий (что бы сие ни значило), эзотелорог, Учитель и Мастер Традиции, художник Корниенко Павел Леонидович. Я постаралась не упустить ни одну из сфер деятельности этого выдающегося человека, гордо несущего свой крест. Мастер Традиции поделился со мной лишь одним откровением: «Благодарение - взаимовыгодный бизнес», - поглаживая трипольскую статуэтку, произнес он. О своих дальнейших художественных проектах он поведал следующее: «Лечить, исцелять, снимать порчу - это лозунг каждого целителя».

© Офіційне інтернет-представництво президента України. В.Ющенко и П.Корниенко


Не может не порадовать тот факт, что именно эта незаурядная личность провела свой мастер-класс с президентом и премьер-министром Украины в день открытия «Мистецького арсенала».

Дополнить бесценный опыт может только посещение художественной галереи арсенала, где молодые скульпторы Андрей Пинчук, Олег Калашник и Ирина Шматова занимаются переосмыслением мифологических сюжетов.

А. Пинчук «Викрадення Європи – задум і слідство»


Подведем итоги: открытие удалось! Не понятно лишь, что забыли в этом космическом хоре произведения Пинзеля и фигуры из львовских костелов, их пронзительная выразительность не заглушается ни сенокосом, ни взаимодействием глобальных систем.

На выставке


На выставке


На выставке

Фото: Виталий Атанасов, Офіційне інтернет-представництво президента України

 
Коментарі (37)
1 Понеділок, 31 Серпня 2009
Автору может быть жаль, что он в этом "окаменевшем" не участвует. Очень удобная у вас позиция, а главное - патриотичная((
2 Понеділок, 31 Серпня 2009
патриотичная позиция - это значит восхищаться всей этой шароварщиной с окраины мировой цивилизации
3 Вівторок, 01 Вересня 2009
Какое отношение имеет патриотизм к этой выставке, не совсем понятно.
Да и зачем Нам, таким искуссным и умным, этот патриотизм!
Мы "з Богом" и в полном Трипіллі!
И чувствуем себя очень комфортно, а на таких выставках воистину сакрализируемся!
4 Середа, 02 Вересня 2009
Цікаво буде подивитися на галерею, проанонсовану як "український лувр". Судячи з фото, ця виставка - жест остаточного прощання з дійсністю, адептам якого нарешті є де поспілкуватися з уявними друзями-трипільцями.
5 Середа, 02 Вересня 2009
какой кошмар. одних фото хватает, чтобы ржать безостановочно. а текст так вообще - убой. украинский лувр, блин, я краснею
6 Субота, 05 Вересня 2009
Панове, усі ваші обурені вигуки, звісно, мають підґрунтя, що вичитується з вищенаведеного огляду, світлин тощо, але вам не здається, що в Україні принаймні виникло місце (виникло фізично), де у майбутньому зможуть виставлятися пристойні митці, не можна ж увесь цей величезний простір заповнити непотрібом.

Питання до авторки.

Читаючи Ваш огляд у мене склалося враження (може, воно помилкове), що усе українське Ви ототожнюєте з шароварщиною. Я навіть вичитав якусь аґресію та відверте глузування не лише з вартого таких кпинів "музею-виставки", а й якийсь прихований підтекст, ніби в Україні нічого вартого уваги "витонченого інтелектуала" не може виникнути взагалі.
Нарешті питання: чи тон Вашого допису є емоціями, котрі важко стримати, дивлячись на примітивні уявлення наших "державців" про мистецтво (бо те, що Ви зафіксували на світлинах справді викликає лише відразу та зневагу), а чи Ви справді уважаєте, що в Україні не може постати щось варте уваги?
Може, це питання і не має прямого стосунку до змісту Вашого огляду, але мені дуже цікаво почути Вашу позицію.
7 Неділя, 06 Вересня 2009
У своїй роботі «Про імперіалізм» (1948 рік) Ганна Аренд пише, що патріотизм у його старій, націоналістичній формі вже ніколи не стане політичною основою життя європейських народів. Більше того – він не є плідною основою для індивідуального розвитку і заважає людині побачити своє «субстанційне» коріння.
Якщо говорити про патріотизм загалом, то варто розрізнити любов до держави України та любов до країни України, до її художнього життя, etc. Мені здається, що у вашому питанні ці вкрай різні соціальні почуття зливаються в одне ціле. Музей «Арсенал» і виставка „De Profundis“ – більшою мірою прояв держави України, ніж України-як-країни. Прояв сьогоднішньої державної ідеології, яка придушує незалежне, молоде українське мистецтво і надає простір для вишколених і годованих владою художників (так само як за радянських часів) та псевдомістичної нісенітниці, яка НІЯКОГО відношення до мистецтва не має.
Виставка – яскравий приклад антиінтелектуалізму у його пострадянській формі, на жаль, саме українського антиінтелектуалізму. І якщо ми заслуговуємо на щось краще, нам варто критично дивитися на те, що відбувається від нашого імені (ця виставка претендує на національний рівень).
8 Понеділок, 07 Вересня 2009
Хотів би відповісти дописувачу "пробі" та принагідно сказати декілька слів про саму статтю.

Так, щодо того, що "що в Україні принаймні виникло місце (виникло фізично), де у майбутньому зможуть виставлятися пристойні митці," з Вами слід погодотися. Але з одним невеличким зауваженням, "ТЕОРЕТИЧНО виникло". І не факт, що ця (теоретична) можливість, в найближчому або й не дуже майбутньому буде реалізована.А от стверджуючи, "не можна ж увесь цей величезний простір заповнити непотрібом", Ви помиляєтесь. Зробити це для наших можновладців та їхніх придворних митців, я гадаю, цілком під силу.

А тепер - щодо "непатріотичності" авторки. Висновувати, мовляв, для авторки "усе українське" є "шароварщиною", чи те, що аторка переконана, мовляв, "в Україні нічого вартого уваги "витонченого інтелектуала" не може виникнути взагалі", якось не випадає. Сама стаття підстав для таких висновків не дає. Якщо Ви й досі в змозі "вичитати" "аґресію" та вищеназваний "прихований підтекст", то я попросив би Вас навести відповідні цитати зі статті, або хоча б якось обґрунтувати такі страшні звинувачення.

Ну й, взагалі, якб українська культура була для Євгенії Білорусець апріорі "шароварщиною", то на цьому сайті навряд чи би публікували сучасні українські тексти. До речі, наскільки мені відомо, наразі (сподіваюсь я тим самим не розголошую якоїсь страшної таємниці) Євгенія перекладає Вальтера Беньяміна, перекладає українською. Повязати це з "антиукраїнськістю" авторки, погодьтеся, непросто.

Насамкінець хотів би сказати кілька слів про саму статтю. Безумовно стаття написана майстерно, але йдеться не лише про це. Ваші ("пробі") почуття, тобто ті почуття, які спричинили до такої реакції (не зовсім, відверто кажучи, адекватні звинувачення на адресу авторки), мені в чомусь надзвичайно суттєвому зрозумілі. Принаймні, мені здається, що я хоча б частково можу їх пояснити. Читаючи цю статтю, ми безумовно конфронтовані й з емоціями авторки. Але насправді - і це величезна заслуга цієї статті - ми конфронтовані (майже виключно) зі своїми власними емоціями. Гадаю, що це стосується не лише мене, - мабуть не просто описати описати емоції, які охоплюють тебе при читанні статті, але є мабуть в тому і справжній біль, і сором... Можливо, при читанні цієї статті, таких емоцій не уникнути навіть "найнепатріотичнішому" мешканцю України. Адже майстерно, і саркастично описаний абсурд не є (на превеликий жаль!) плодом фантазії авторки, - ні, йдеться якраз про нашу справжнісінька реальність в усій її красі. Звичайно, що від такого може бути боляче, звичайно може виникнути непереборне бажання звинуватити в усьому саму авторку, скажімо, звинуватити її в "антукраїнськості", в "непатріотичності", (тим більше, що текст написано російською...) Але якщо цей текст і має співавтора, то ним є не російський шовінізм, а наша реальність. Погодьтеся, що якби описане в ньому дійство було вигаданим, і відбувалось на якійсь далекій неіснуючій планеті, або навіть, будучи реальним, відбулося десь так на Мадагаскарі, то цей текст такого враження не справляв би. Але (нажаль) - цей текст ані фікціональний, ані описує реалії далеких та загадкових країн...
9 Понеділок, 07 Вересня 2009
Вообще, не оставляет ощущение неловкости от всего произошедшего. "Слони і державність", как в анекдоте 15-летней давности.
Текст вполне адекватен произошедшему событию. Спасибо.
Я только одного из комментариев не понял: акции, которые на этой площадке проводились до "официального открытия" администрацией теперь анулированы? других контемпорари площадок в городе и стране нет? бюджетный жир глаза застилает?
10 Понеділок, 07 Вересня 2009
Я навіть не чекав, що моє скромне питання, адресоване шановній авторці, спричинить таку хвилю емоцій та обурення.
По-перше, дякую пані Євгенії за відповідь.
По-друге, я не розумію, чому Ви, шановна, вирішили, що я закидаю Вам непатріотичність, адже зверніть увагу на те, що у моєму коменті не було жодного слова про якийсь патріотизм чи якісь його відміни. Мені лише здалось (!), що Ваш допис просякнуто підкресленою зневагою до усього українського, з Вашої відповіді я зрозумів, що моє відчуття було помилковим.
Що стосується мене, то я взагалі не патріот цієї країни у жодному з означених Вами сенсів (як країни та як держави), бо уважаю, що Україна-як-держава є дзеркальним відображенням -як-країни. Між цими явищами, на жаль, є жорсткий причиновий зв'язок.
Ще раз дивуюсь такій реакції на мій, як на мене, нейтральний коментар. Я ж Вас ні у чому не звинувачував, не казав, що погано, якщо Ви все-таки зневажаєте усе українське. Словом, диво та й годі.А втім, я перепрошую, якщо мій комент Вас якось зачепив.

А тепер хотілося б відповісти на "широкомасштабну" відповідь, вочевидь, запеклого прибічника пані Євгенії - пана Кирила Ткаченка.
1. Заповнити такий простір нашим можновладцям з їхньою куцою уявою, як на мене, буде украй важко. Стільки трешу в Україні не знайти.
2. Цитат зі статті авторки я не наводитиму (тим більше, що після її відповіді це й неважливо), але зауважу, що в коменті мені йшлось саме про щось приховане, якийсь такий загальний настрій, тож, пане Кирило, і цей ваш закид відбито ))
3. Ваші емоції з приводу стану "культури і мистецтва" у нашій квазідержаві зрозумілі, але відразу набивається питання, що конкретно Ви зробили, щоб цей стан виправити, бо тоді ваші констатації не мають жодного сенсу. Череватому чиновнику усе-одно ніколи нічого не поясниш. У такому разі лишається три шляхи: 1. Почати щось робити самотужки, а не намагатися щось комусь довести та взяти когось на кпини. Гадаю, кожній людині, якій притаманний здоровий глузд, не треба додатково пояснювати як в нашій країні усе кепсько. 2. Обгуджувати чиновників, мужньо битися з савковими динозаврами, докладати усіх зусиль, щоб пояснити їм, що вони дурні, і все треба робити інакше, тобто не робити нічого (я не дуже тямлю на філософії Геґеля, але, здається, він називав це упредметненням (Vergegenständlichung)). 3. О, нарешті і цей шлях, просто топити свій "талант" у чарці, відпочивати, або стати чиновником.
11 Понеділок, 07 Вересня 2009
http://www.ut.net.ua/art/169/0/2965/

Почитайте рецензію на музей за цим лінком, та прокоментуйте її або там, або тут
12 Понеділок, 07 Вересня 2009
авторка рецензії - дехто Іда Ворс
13 Понеділок, 07 Вересня 2009
Гоголь-фест не будет проходить на этой площадке.
14 Понеділок, 07 Вересня 2009
що ви маєте на увазі під "площадкою"?

--> "Більшість подій відбуватиметься у "Мистецькому Арсеналі", за адресою І. Мазепи, 30"
15 Вівторок, 08 Вересня 2009
Шановний "пробі!!"!Спробую Вам відповісти.

Спочатку про "запеклого прибічника". Взагалі-то, я симпатик не лише Євгенії Білорусець, але й редакції, самого проекту, авторів та текстів. Що звичайно не означає, що я тут усе люблю, що кожен опублікований текст викликає у мене щире захоплення, чи щось в тому дусі. А от чого я дійсно не люблю, так це нападок на редакцію та авторів з боку "націоналістичного" чи то там "патріотичного" стурбованого читача (можливо Ви обуритесь: "Але ж це не про мене!", - не сперечатимусь, але висловлені Вами підозри стосовно авторки лежать для мене в тій же площині). На жаль, найбільше тут перепадає на горіхи саме Євгенії, бо її іноді дуже непогані тексти, "викликають праведний гнів", бо бачте написані російською, і разом з тим і дошкульні, і не дають спокою, і чимось турбують тощо.

Тепер по пунктах:

(1.) Ви все ж таки наполягаєте, що "заповнити такий простір нашим можновладцям з їхньою куцою уявою, як на мене, буде украй важко". Мені здається, що Ви таки помиляєтесь. Багато уяви тут не треба. Ви бачили сіно? Ви думаєте треба багато уяви, щоб привезти туди в сто разів більше сіна?... Ви бачили залізне яйце-райце? Ви думаєте вітчизняним металургам (під проводом наших двораків од мистецтва) важко налагодити їхнє серійне виробництво?... Ви гадаєте, що ті самі металурги не в змозі зробити таке саме яйце, але в 50 разів більше, так що воно пів-Арсеналу займатиме, і з лівого берега видно буде? (Тобто мабуть там все ж таки щось зявлятиметься, є ж там роботи Пінзеля, є там фігури зі львівських костьолів? Але то - винятки. А от чи відбудуться тут якісь суттєві зміни, - це ще невідомо.)

(2.)Не важливо, "відбито", чи то "не відбито" мій "закид". Я всього лиш питав, чи будете ви "в змозі" "вичитати" ті самі речі, які "видавались" Вам за першим дописом. Більше того, був впевненим, що про це таки не йтиметься, адже був вже знайомий з відповіддю авторки, та й взагалі від початку мав Вас за людину адекватну, свідченням чого для мене було хоча б Ваше обережне "(може, воно помилкове)", коли Ви говорите про Ваше "враження" від "огляду" (чи то авторки).

(3) Ви знаєте, ми ж все ж таки ведемо мову про статтю та відповідну подію. Якщо Вас так вже цікавить моя скромна персона, то я скажу, так, дещо я роблю. Грандіозними успіхами похвалитись не можу, але це поки-що й не вимагається, -займаюсь я філософією, і як на філософа - то вік у мене юнацький. Буде на те воля Аллаха - то може щось цікаве колись і зроблю. Але йдеться то не про те! Навіть якби я нічого не робив, то все одно мав би право критикувати ті дії влади, що її заслуговують. Ну не відкривав з нас ніхто (ані авторка, ані дописувачі) ніколи чогось на кшталт "Мистецького Арсеналу", так що, ми маємо язики в дупи позасовувать, і з дебільними посмішками на обличчі німо радіти тому, що ВОНИ "соізволілі", чи щось в тому дусі? Щодо "Череватому чиновнику усе-одно ніколи нічого не поясниш" Ви помиляєтесь, їх навіть можна прибирати. Та взагалі, багато чого з ними можна робити.
16 Вівторок, 08 Вересня 2009
Пане Кирило!

Та годі вам з цим "патріотізьмом", вам, либонь, це слово дуже до вподоби, попри те, що я до нього жодного стосунку не маю, хоча й намагавсь пояснити це вище. Та менше з тим.
Тексти пані Євгенії, наприклад, мого "праведного гніву" не викликають, бо мені байдуже до того, якою мовою вони писані, головне, щоб тією, яку я розумію, а оскільки російською, як і українською, я трішки володію, то усе гаразд. Тим більше зауважте, що я не дорікав авторці стосовно мови, якою написано її огляд. Своєю неувагою ви нагадуєте мені Петера Кіна, був такий філософ-сходознавець ))
До речі, у своєму останньому коменті я не заперечував права кожної притомної людини критикувати чиновників. Просто я хотів сказати, що найкращою критикою будь-якого чиновника (української, звісно, випічки) є не дорікання та безсенсова критика, а наполеглива робота. А оскільки українці у переважній більшості працювати не хочуть, то й наслідки матеріалізуються у такі собі мистецькі арсенали, яких лише сіном набити і можна. Утім, я наголошую на тому, що це винятково моя думка, якої я нікому у жодному разі не нав'язую.
Можна критикувати, наприклад, ректора університету Шевченка губерського, але який сенс, хіба щось від цього зміниться в ун-ті? У той самий час можна сидіти і перекладати українською (не замірковуючись над тим, чи знайдеться видавець) ну, напр., Кант і проблема метафізики Гайдеґера чи Людину без властивостей Музиля. Мені здається, що в останньому випадку коефіцієнт корисної дії буде вищим (звісно, якщо той, хто цим переймається, має належну для цього кваліфікацію, або намагається її таким чином набути).
В Україні ще не має критичної маси інтелектуалів, активної лівиці, прогресивного студенства, людей з досвідом європейської освіти, просто небайдужих, щоб щось змінити якоюсь критикою (майдан, до речі, яскраве підтвердження цих слів). Наше суспільство нерефлексивне - це його фатальна вада. Тому, мені здається, краще сидіти та займатися тим, що вмієш (звісно, це не стосується випадків, коли зачіпають гідність).

Ось що я хотів сказати, пане Кирило.
17 Середа, 09 Вересня 2009
Шановний "пробі!!!",

на все я відповідати не стану, але дещо прокоментую.

"Людину без властивостей" здається перекладають.Кант, Гайдегер тощо, - то ваша правда (згадую, добрими були переклади Гайдеґера у виконанні Тараса Возняка, тільки що переклади з Ґьольдерліна там же (в перекладі Возняка ж) може не дуже вдалими були.

"найкращою критикою будь-якого чиновника (української, звісно, випічки) є не дорікання та безсенсова критика, а наполеглива робота"- це звичайно правда. Але це не означає, що крім того й з чиновниками дещо робити можна. Не треба зразу розмахуватись на самого Губерського. Обмежтеся для початку тим самим філософським факультетом. Хто заважає студентам-аспірантам започаткувати ініціативу "Конвєрт-стоп!", чи щось в тому дусі? Хіба для того багато треба? Декілька ініціативних людей, краплинка мужності, і все. Просто питання в тому, чи на тому факультеті хоча б півтори каліки знайдуться, які взагалі потребу такої діяльності в змозі будуть добачити, не кажучи вже про те, щоб підпільно виготовляти і клеїти наліпки, розповсюджувати листівки і таке інше.

Щодо браку "критичної маси інтелектуалів" та "активної лівиці", то тут ви теж маєте рацію.Але й на цьому фронті дещо відбувається. Так от, якщо ваш цікавить "лівиця" (тобто "з досвідом європейської освіти" та без фанатизму у стосунку до СРСР, чи там латентного рос. щовінізму), то загляньте, скажімо, сюди: http://commons.com.ua/ Річ не перфектна, але на вдосконалення нам треба не лише критика (проти якої ми звісно ж нічого не маємо), але й співпраця, бо інакше не матимемо ми отієї "критичної маси", про яку ви говорите. А як не любите "лівачків", то пишіть або перекладайте для "Просторів", надсилайте їм (N.B. звісно ж редакція "Просторів" може з тих чи інших причин відмовити вам в публікації, але то не трагедія). Та й "Простори" - не останній ресурс, можете ще з кимось співпрацювати. А от відлюдництво, праця "в стіл", - то не вихід (не зрозумійте так, ніби це я про вас, просто кажу, що й "сидячи та займаючись чим вмієш" треба від народу не відбиватись.)
18 Середа, 09 Вересня 2009
Читачу, ввижатися може КОМУСЬ ЩОСЬ. або ви плутаєте відмінки, або посередньо знаєте рідну калинову - це до питання шароварного патріотизму.
ваші нападки на авторку - примітивні й безглузді. любов і ненависть - надто інтимні речі, щоб закидати їх комусь як аргумент. крім того любов до своєї країни вочевидь передбачає роботу з її покращення, а не німе захоплення трипіллям і пащекування на кожного, хто намагається щось робити.
19 Середа, 09 Вересня 2009
Пане Кирило!

Маю надію, Ви не образитесь, але Ви наївна людина. Ви гадаєте, що найгіршим наслідком критики губерського, чи якогось вищого чиновника ун-ту Шевченка може бути лише виключення з ун-ту. Може, для когось це звучатиме дико, але зараз у цьому закладі панує така банда, що насправді може йтися про фізичну розправу. Автор цих рядків особисто спілкувався з деяким студентами-аспірантами, котрим недвозначно погрожували такими наслідками. Щоб щось змінити, потрібне зусилля усіх студентів без винятку, а не маленької ініціативної групи.
20 Середа, 09 Вересня 2009
это бомба,сперва нужно посетить мыстецкий арсенал, причем здесь политика если речь идет о искустве
21 Середа, 09 Вересня 2009
Ну що Ви! За „звинувачення“ в наївності не ображатимусь. Адже насправді ситуація на факультеті мені ось уже 6-й, здається, рік відома лише з чужих слів. Знаю кількох в принципі критично налаштованих людей з факультету. Але лише кількох, а отже не можу судити про те наскільки їхня думка є реперзентативною. Ганити ситуацію на приватній зустрічі між собою за кавою чи там келихом пива вони готові. А от спробувати щось змінити шляхом організованого супротиву – взагалі ні. Вважають, що змінити тут нічого неможливо. В цій ситуації вони бачать для себе такі перспективи: або (1) звалювати з факультету, і то найкраще закордон, по змозі на Захід (стипендії, ну або взагалі хоча б якісь примарні сподівання на університетську посаду ТАМ), або (2) підлаштовуватися під ситуацію, терпіти, та по можливості намагатися при тому хоч щось толкове робити. У звязку з (2) до речі дуже часто використовують не зовсім адекватний арґумент, мовляв, „а могло б бути ще гірше“ (скажімо коли Ікс ще жахливіший за Ігрека, і зазіхається на його посаду Альфа-та-Омега). Просто не розумію, а чому б не виходити з того, що „а могло б бути й краще, і треба, щоб саме так і було“? Те, що Ви повідомили про Ваших знайомих з факультету видається мені просто неймовірним. Не тому, що я підозрюю Вас в брехні, - ні, просто мені дуже важко в це повірити. Але в будь-якому разі, про те, що робити, чи не робити, мають вирішувати самі люди з факультету. Я в даному випадку - аутсайдер, і за інших приймати рішення просто не в змозі. (Та й не маю такого права.)
Ви кажете: „Щоб щось змінити, потрібне зусилля усіх студентів без винятку, а не маленької ініціативної групи.“ - з висновком цього пасажу погоджуюсь, а от із засновком – ні. Для того, щоб піднялися всі, треба щоб хтось, нехай навіть одиниці, дали поштовх. Ну, принаймні так зазвичай буває...
22 Четвер, 10 Вересня 2009
це не сіно, це солома ))
23 Четвер, 10 Вересня 2009
Präsentation aktueller Publikationen. Lesung und Diskussion.
Begleitveranstaltung zum Online-Magazin „Prostory“
Präsentation
Kiew, 8.10.2009, 19.00 Uhr
Goethe-Institut Ukraine, Veranstaltungssaal
Ukrainisch
24 Неділя, 13 Вересня 2009
А судьи кто?!
Уважаемая Евгения, когда человек берется судить о чем-то, в чем он, мягко говоря, дилетант, следует для начала что-то изучить, посоветоваться с профессионалами, книги почитать, в конце-концов. Если эта статья - повод для Вашего самовыражения, то она не делает Вам комплимент как умной и творческой личности. Если же Вы хотели выступить в роли компетентного критика, это Вам, тем более, не удалось. Не знать чего-то - не стыдно. Стыдно демонстрировать свою необразованность и безграммотность вот таким вот способом, каким это сделали Вы. Только невежественный человек мог увидеть в такой выставке смесь из зеленых человечков, соломы и навоза...
25 Вівторок, 15 Вересня 2009
Марині Стрельцовій:
вибачте, але просто цікаво дізнатися, що Ви мали на увазі під фразою "в ТАКОЙ выставке"? Невже сам факт нехарактерності подібних заходів для нашої країни дозволяє надавати їм настільки позитивні конотації?
26 П'ятниця, 09 Жовтня 2009
To: bay-area pimps, passer-bу и иже с ними

Судя по комментариям и самой статье, у меня складывается впечатление, что уровень образованности и вкуса наших граждан оставляет желать лучшего. Кроме "Пинзеля и фигур из костелов" наши умы, оказывается, не в состоянии понимать ничего. К сожалению, даже эта (кстати, далеко не идеальная, но сравнительно качественная и "чистая" по своей форме)выставка не способна донести до наших людей, что такое "чистое", подлинное искусство. Слава Богу, в Украине начали проходить "нехарактерные" выставки - не салонные и не только для любителей красивых побрякушек.
27 Субота, 10 Жовтня 2009
пані Марино, дозвольте нагадати: риторика "здоров"я", "чистоти" й "автентичності" була прекрасно розбудована німецькими націонал-соціалістами 30-40-х років. якщо сучасний україноцентричний дискурс створювати на такій основі, легко втрапити в фашизм. хоча, звісно, якщо прикривати його "славабогами", то це, може, й не так помітно...хоч все одно непристойно.
28 Субота, 10 Жовтня 2009
Шановна пані Єво, як говорили за часи СРСР, "котлеты - отдельно, а мухи - отдельно". Ви ж обізнана і грамотна людина, а намагаєтеся надати моїм словам якогось дикого значення. Відверто кажучи, я, певно, зовсім профан, що ніяк не збагну до чого Ви приплели до моєї фрази "виставка і скульптури - чисті за своєю формою" націонал-соціалізм і фашізм. До речі, це далеко не тотожні речі (зверніться до енциклопедії і історії). Я мала на увазі, що нарешті в Україні почали виставляти не блискучі "цяцьки" для оздоблення камінів чи "вішалки" для парасольок, а справжню скульптуру, я якій головну роль відіграють такі категорії, як: форма, об`єм, простір, динаміка, пластика, ритм і т.д.
29 Вівторок, 13 Жовтня 2009
То, о чем вы пишете, Марина, пребывает, если говорить об этой выставке, в сфере богатого воображения. Тон выставки экспансивен и совпадает в своей болтливой избыточности, в работе с "традиционными ценностями" и другими правыми мифами – с тоном украинской власти. Одна из идей выставки - изъятие Украины из всеобщей истории, погружение в тождественное. У Горького: мещанин - это человек, который всему предпочитает себя. В Арсенале всему себя предпочитало наше государство.
30 Вівторок, 13 Жовтня 2009
Е.Б.
Не знаю, чему "всему" предпочитало себя наше государство в Арсенале. Но, исходя из названия выставки "Вехи украинской пластики", я не вижу в ней особой экспансивности или болтливой избыточности. Я вижу только фиксацию истории украинской скульптуры, ее определенных этапов, кое-где, неполную, кое-где, вероятно избыточную или представленную далеко не самыми лучшими образцами украинской
31 Вівторок, 13 Жовтня 2009
Е.Б.
Исходя из названия выставки "Вехи украинской пластики", я нахожу данную выставку адекватной ее основной идее - фиксированию определенных этапов развития украинской пластики. Можно долго рассуждать о качественности представленных образцов, их нехватке или избыточности (все это характеризует данную выставку), но, пожалуй, уже пора прекратить видеть в каждой арт-акции какую-то политическую окраску. Сомневаюсь, что "традиционные" скифские бабы, трипольские сосуды или даже торсы Архипенко были "знакомы" с тоном современной украинской власти. Мли они виноваты в том, что создавались в Украине на протяжении тысечелетий и веков и стали интересны Ющенко?! А что бы Вы хотели увидеть на выставке под названием "Вехи украинской пластики"? Очень любопытно!Кстати, Украину невозможно ниоткуда изъять, потому что она развивалась и развивается в контексте европейских ценностей и традиций, а национальное в искусстве еще никто не отменял.
32 Середа, 14 Жовтня 2009
Мне сложно осознать связь трипольских сосудов с украинской пластикой в контексте национальном. Украинцы - потомки трипольцев, преемники их культуры? А как же с древнеямной культурно-исторической общностью? Она тоже украинская? 3600—2300 до н. э.? Ведь она пришла на смену трипольской. Колдуны и знахари, дававшие мастер-классы, - современное искусство? Думаю, эти вопросы объясняют отчасти мою позицию по отношению к этому продувному мошенничеству и мрачноватой дикости.
33 Четвер, 15 Жовтня 2009
Доказательств преемственности трипольской культуры с украинской существует довольно много, и не только археологических, но и этнокультурных,и лингвистических. Ваше право, верить во что-то или нет, знать что-то в действительности или только повторять за украинофобами, что все украинское - это хутор, провинция и "дикость". Зачем вы снова и снова подменяете одни понятия другими, иронизируя над связью колдунов и знахарей с современным искусством?! А ведь до современного искусства Вы, извините меня, так и "не дошли" - сознательно, я имею в виду. Жить в стране и так не любить все, что с ней связано, - это, по-моему, трагедия. Пессимизм и пренебрежение, которые позволяют Вам в этой выставке видеть только "продувное мошенничество и мрачноватую дикость", тоже вызывают большое сожаление.
34 Четвер, 15 Жовтня 2009
Дикость - не все украинское. Дика, например, идея о связи украинской национальной культуры (украинская народность формируется в 15-16 вв. нашей эры) с трипольской цивилизацией, IV - III тысячелетие до н.э. Дико желание сделать свою родную страну "родиной мамонтов" и искать в прошлом несуществующие корни. Просвещение, я думаю, могло бы спасти от таких поисков, но "любители" украинской национальной культуры, занявшие большую часть руководящих постов в гуманитарной сфере, уничтожают высшее образование и делают его все менее доступным для большинства. В связи с этим, не удивлюсь, если скоро мы вернемся к мировоззрению так называемых предков, трипольцев, и не только на выставки, но и в школы знахарей позовем. Вот будет праздник!
35 Вівторок, 20 Жовтня 2009
Здивована звинуваченнями і хотіла б внести хоч якусь ясність щодо моєї позиції. Вважаю, що критика українського суспільства, рецепція міфологізованого та політизованого мистецько-суспільного простору, може сприяти самовизначенню тих, хто живе на цій землі, і вона не здатна спричинити жодної шкоди українській національній культурі. «Помічаю» я не тільки прояви українського шовінізму, але й антиукраїнські настрої чи «панслов’янські», і т.п., - і так само їх засуджую. Не бачу сенсу писати про все одразу в кожному тексті. Усі ці явища потребують окремої рецепції. Крім того, вважаю що сьогодні псевдопатріотично налаштовані державні службовці своїм внеском руйнують українські мистецькі терени, а не розвивають їх.
36 Вівторок, 20 Жовтня 2009
Чи на Вашу думку Арсенал повинен рівнятися на PinchukArtCentre, аби не бути потворним, приземленим і національним - що на вашу думку, як я розумію, є великою згубою для мистецтва в Україні?
37 Вівторок, 20 Жовтня 2009
Для більшої ґрунтовності та підкріплення висновків про мистецтво в Україні рекомендую відвідати http://www.documenta.de/
Може, це дасть вам відповідь на:
"что забыли в этом космическом хоре произведения Пинзеля и фигуры из львовских костелов"?

Додайте Ваш коментар

Ваше ім'я (псевдонім):
Коментар:

eurozine
 


Головна  Статті  Тексти  Переклад  Новини  Тема  Акції  Мистецтво  Лінки  Газета  Редакція  


Дизайн Олександр Канарський ©2007.
При використаннi матерiалiв сайту бажаним є посилання на prostory.net.ua