ГоловнаСтаттіТекстиПерекладНовини
ТемаАкціїМистецтвоЛінкиГазетаРедакція
Агота Криштоф: МОНСТР - ПРОSTORY - український літературний журнал Агота Криштоф: МОНСТР Ришард Криницький: вибрані поезії - ПРОSTORY - український літературний журнал Ришард Криницький: вибрані поезії Німецька література після Повороту: основні координати - ПРОSTORY - український літературний журнал Німецька література після Повороту: основні координати
Друкувати

Гельмут Гьоґе: Секс і гроші

Разом із прискоренням циркуляції грошей пришвидшується статевий акт. Так, ще досить неквапливе біблійське «злягання» перетворилося на короткий скудний «секс» зі своїми характерними формами: «секс на одну ніч» (One-Night-Stand), «швидкий секс» (Quicki), «мінет» (Blow-Job) тощо. 

Sex sells! – переконувала себе спершу рекламна сфера, а нині те саме чути майже звідусіль. Жоден товар сьогодні не продається без обіцянки «сексу». Але тільки жінки (і чоловіки)-проститутки  враз на ділі компенсують це постійно підігріте бажання тілесної близькості та статевого єднання. Більше того: без їхньої пропозиції сексу грошей би взагалі не було. 

На думку культурологині Крістіни фон Браун, проституція виникла там, де і грошова економіка, – у сакральному просторі античного храму. І приблизно в один час обидві залишили цей простір і профанувалися. Перші так звані офіційні борделі згадуються в джерелах часів афінського політика Солона (594 р. до н.е.). На погляд фон Браун, «продажність» сексуальності прив’язує гроші до матерії. Отже, жінка діяла на межі неприродного і природного – та забезпечувала «покриття» зазвичай лише символічної грошової вартості, адже знакам на монетах не відповідала їхня «реальна» вартість – наприклад, вага срібла. «Чоловіче тіло репрезентувало знак на монеті, у той час як жіноче символізувало матеріальний еквівалент цього знаку… Сексуальна плоть стала втіленням абстрактного грошового знаку.» 

Тобто, чим більше грошей – тим більше почуттів вводиться в гру? За 10 євро повія виконує «роботу» стримано й коротко, але за 1000 євро вона викладатиметься на повну… Дане припущення відкидає тандем проститутка-гроші (назад) у сакральний простір. На підтвердження цього – у проституції відбувається постійний рух від інтенсивності до порядку, тоді як зрада тяжіє до безладу. Чимало проституток вірять у Бога – через реалізм. Силезька повія Еліс Фронерт, авторка двох книжок про проституцію, твердить, що багато жінок зі Східної Європи приїздять сюди на панель, бо вдома більше не мають роботи, «однак варто зазначити, що повервах ці жінки заводяться від місцевих чоловіків – скажімо, зі Швейцарії чи Люксембурга. Це, серед іншого, пов’язано з західними медіа та кіно – наприклад, «Кралечка» (Pretty Woman), яку деякі колежанки дивилися разів з десять. А я давно вже на Заході, на мене свого часу справив враження фільм «Денна красуня» (Belle De Jour)». 

Мюнхенський світський хронікер Міхаель Ґретер переконаний – «у житті є тільки гроші й секс, більше нічого»; і, особливо, у стосунках багатих та знаменитих «секс і гроші завжди разом». А біднякам та анонімам сьогодні пропонується ціла «секс-індустрія». В одному, хоча б інтернеті налічується близько 420 мільйонів веб-сторінок з порнографічним змістом. У США, де у багатьох штатах проституція заборонена, додаються ще й секс по телефону, кібер-секс, садо-мазо, секс-робота як перформанс (наприклад, прибирання в оголеному вигляді), стриптиз, танці на столі, ґоу- ґоу[1], масаж. У Німеччині, яка перманентно відтворювала америнкаські бізнес-ідеї, у борделях з танцями на столі доходить до того, що гості попередньо міняють євро на долари, аби не сунути танцівницям у труси мерзенні євро-купюри – хоча після роботи тим доводиться обмінювати ці долари назад на євро. Складна трансакція здійснюється в гардеробі. Її сутність стає зрозумілою, якщо слідом за філософом Жаком Дерріда «монетарне» відокремити від «грошей»: одне позначає економічну вартість, а інше – її символічний надлишок, також названий філософом «духом ринку», котрий оживлює в німецьких «доларах настільних танців» ідею корисності, вигоди та ефективної експлуатації аж до самої трати – і в такий спосіб цю ідею висміює. Симуляції мистецтва танцю, обіцянка сексу й ринок товарів, таким чином, зливаються в одне. Раніше оперні співаки, танцівники й акторки вважалися проститутками. Давню аристократичну заборону заробляти гроші мистецтвом відстоювали ще християнські теологи, такі, скажімо, як Бернар Клервоський, комуністи ж останніми переслідували будь-яку торгівлю як бридку «спекуляцію», проституція була заборонена, а клієнтів допитувала служба безпеки. 

Власне, і досі не припиняються суперечки про те, чи пропозиція сексу за гроші з боку чоловіків робить жінку проституткою чи пропозиція жінки сексу за гроші робить чоловіка клієнтом, однак напевно відомо, що у сфері сексуальних послуг так само падають ціни при надмірній пропозиції, у той час як при зростанні попиту – вони ростуть. Коли друкарі західноберлінської «Таґесшпіґель» у шістдесяті й сімдесяті роки страйкували за покращення умов праці, повії надавали їм 50% знижки. Щось подібне пише у своїй «Хвалебній пісні повії» й чилійський автор Ернан Рівера: про робітників селітрових копалень, які під час страйків могли купувати у кредит «дівчат із Пампи».

У Берліні, де знаходиться близько 600 борделів – стільки, скільки у Франкфурті банків, – проститутки віднедавна скаржаться на багаторічних «постійних покупців», що прощаються з ними, обґрунтовуючи це тим, що втратили джерела постійного прибутку. У деяких борделях з’явився «єдиний тариф»: за фіксованою ціною (70–100 євро) «покупець» може мати стільки «сексу», скільки зможе, зі стількома жінками, скількох захоче. Деякі політики називали таку практику «сучасною формою рабства» й намагалися її заборонити – мовляв, проституція остаточно «перетворилася на товар». Поряд із натиском чимшвидше впоратися (гроші – це час), скасовується опція, яку у борделях називають «оргазм гарантовано» й на що повії вже давно нарікають: «Мій досвід з клієнтами повторився у «Лорд Ґабріель» у Фридрихсгайні, – розповідає українська проститутка Лілі Бранд (у своїй книзі «Транзитні історії»), – а саме, вони намагалися за 20 хвилин, які коштують 40 євро, кінчити двічі. Для цього вони вдавалися до різних фокусів. Один полягав у тому, аби нічим не показати оргазму й трахатись далі. Однак із часом я помічала це, тільки-но член м’якнув. Найбільш поширеним був такий прийом: сидиш з ними у порно-залі, й вони все більше збуджуються, врешті погоджуються піти в номер. Перед цим хочуть ще зайти в туалет помити руки. Замість того мастурбують нашвидкуруч, а потім треба неабияк піднатужитися, щоб вони змогли кінчити ще раз».

Якщо мислити означає обертати щось на гроші, тоді мислити в царині пристрасті означає проституцію, – сказано в Жана-Франсуа Ліотара у «Лібідинальній економіці». На світі ще багато, хай навіть маленьких, фактично, зниклих народів, яким чуже таке (ціново-продуктивне) мислення, тому що вони не мають грошової економіки та не знають проституції. У деяких сучасних південно-азійських країнах проститутки все ще симулюють суспільство, що тримається на обміні дарами, коли замість грошей вимагають «приватний подарунок». В індійському штаті Андхра-Прадеш навіть лишилося близько 25 тис. повій при храмі. Тим часом у нашому медіа-суспільстві легалізована проституція знаходить порятунок від дотепер присутнього морального презирства в гаслі Porn is chic. Разом з порадою шукачам роботи від експертів з професійного зростання («Ви повинні навчитися краще себе продавати!») відбувається нове усвідомлення тіла та його застосування. Водночас проституція у формі порнографії знаходить вихід зі згадуваного проклятого марґінесу і потрапляє до чистенького «мейнстриму». Теоретик медіа Ґеорґ Зеслен описав це у формулі: «Твоє тіло належить тобі не як духовна чи історична власність, а як автомобіль чи банківський рахунок. Воно належить тобі як товари в обігу; ти можеш його продати, здати в оренду, лишитися в ньому, здобути йому додану вартість чи втратити на спекуляціях. Чим ти неосексуальніший (neosexuell), тим менш рідним воно тобі буде, однак тим більше ти зможеш на ньому заробити». 

На думку Зеслена, першу американську порно-зірку Лінду Лавлейс («Глибока горлянка»), скоріш за все, режисер/сутенер примусив публічно заявити, що їй сподобалося, але вже Деббі Гаррі (Блонді) можна було повірити, що це «класно» – трахатись і ще й заробляти на цьому. Наразі чимало порно-актрис стали «світовими зірками», інші пішли в політику (Чічоліна), стали бізнес-вумен (Тереза Орловскі) або ж авторками книжок із власним ток-шоу (Доллі Бастер). І ось тепер на веб-порталах дають поради, що робити, коли єдине, що ти можеш, – це трахатися перед камерою. І що далі? Коли один з екс-коханців Періс Хілтон продав зняте ним «приватне порно» під назвою One Night in Paris, батьки Періс, занепокоєні репутацією дочки, хотіли засудити його за «зґвалтування», натомість Періс Хілтон домоглася частки від прибутків з продажу. 



[1] Англ. «Go-go dancing». Еротичні танці, при яких танцюристки й танцюристи, на відміну від стриптизу, не роздягаються. Слугують для розваги гостей дискотек. (Прим. пер.)

 

Додайте Ваш коментар

Ваше ім'я (псевдонім):
Коментар:

eurozine
 


Головна  Статті  Тексти  Переклад  Новини  Тема  Акції  Мистецтво  Лінки  Газета  Редакція  


Дизайн Олександр Канарський ©2007.
При використаннi матерiалiв сайту бажаним є посилання на prostory.net.ua