ГоловнаСтаттіТекстиПерекладНовини
ТемаАкціїМистецтвоЛінкиГазетаРедакція
Відео на паркані - сателіт виставки «Погляди» - ПРОSTORY - український літературний журнал Відео на паркані - сателіт виставки «Погляди» Öffentliche Kreuzigung der Wahrheit - ПРОSTORY - український літературний журнал Öffentliche Kreuzigung der Wahrheit Гендрік Джексон: У Бурґері з Мадонною - ПРОSTORY - український літературний журнал Гендрік Джексон: У Бурґері з Мадонною
Друкувати

Черга на квартиру

У травні 2008 року в київському Центрі Сучасного Мистецтва при НаУКМА був реалізований проект "Homestories", під час якого німецькі та українські художники, архітектори і куратори обговорювали свої бачення дому як посередника між публічним і приватним. На підсумковій дискусії німецькими кураторами були представлені матеріали і каталог виставки "Revisiting Home", яка відбулась восени 2006 року в Берлінському товаристві образотворчого мистецтва NGBK і стала стимулом для організації заходу в Києві. "Домашні історії" продовжили розгляд теми "житло, дім, квартира".

Концепт «квартира» заселений безліччю емоційно заряджених змістів, які можуть спричинити у різних мешканців нашої мови так само різні, а подекуди й протилежні відчуття і почуття: від надії до болю. У пострадянській міській культурі з її несформованими альтернативними стилями життя теми «власної квартири», «сім&146;ї» стають приводом для глибоких роздумів та довірливих розмов, за якими дихає пошана до цих засадничих категорій, бо саме вони, граючись, тримають над прірвою за ноги самоусвідомлення та сприйняття кожного індивіда як повноцінного члена суспільства. Така традиційна картина світу в головах змучених цією грою городян небезпечно поєднується з фінансовою недоступністю житла, чим міфологізує образ власного помешкання, перетворює його на згусток емоцій, непридатний до спокійної рефлексії, і на делікатес для безпритульних мас-медійних псів. У телевізійній інтерпретації реальності історії з квартирами фігурують в усіх жанрах, напр. як важливі ланки сюжетів урядових криз 2005 та 2007 років (прес-конференція голови Держсекретаріату про будинок на вул. Грушевського у Києві та квартира як хабар судді Конституційного суду). Очевидно, ідеологи таких стратегій тлумачення усвідомлюють всю успадковану з попередньої епохи і посилену вже зараз демонічну привабливість «квартирного питання» для споживачів теленовин і активно виводять його на політичний рівень, на якому воно працює так само ефективно, як і на економічному, де квартира – це надійне капіталовкладення, а ажіотажний попит на цю послугу спонукає до купівлі уявного простору в запроектованих будинках.

Отже, квартира - це уявний простір, не лише для інвестора, що, притулившись до зеленого будівельного паркану, дивиться на придбане ним повітря над головою, у якому через деякий час повстане (а може і не повстане) нове джерело прибутку. Квартира як ідея – про актуальність такої постановки питання свідчать не тільки згадані вище реалії і травми, але й активне опрацювання цієї проблеми методами мистецтва в рамках таких понять як «дім» і «приватний простір», про що вже повідомлялось. Вдалий діалог аналітичних спроб і художніх рефлексій на цю тему знаходимо в каталозі до виставки «Revisiting Home», де поряд з описом включених до експозиції творів розміщені соціологічні статті.

Теза кураторів виставки Ані Корніліус, Біргіт Каммерлор, Яна Пате, Інкен Райнерт та Джанін Сак про те, що «…індивідууму в акті проживання приписуються соціальні коди, які стають його другою природою», знаходить вираження у 13-хвилинному фільмі Корінни Шніт «Living a Beatiful Life», який показувався і в Україні. Кай фон Кайц пише про цей фільм: «…Нам показують жінку і чоловіка, що добре виглядають, вони мешкають у стильній віллі на узвишші біля Лос-Анджелесу і по черзі повідомляють у камеру, що мають все те і є всім тим, про що інші тільки мріють… Глядач ледь витримує ці нескінченні виснажливі базікання про тотальне щастя і відчуває, що споглядальний настрій красиво вибудуваних сцен його додатково провокує…»

В фільмі моделюється ідеальне житло, яким у масовій свідомості все ще залишається сімейний будинок за містом. Гартмут Гойзерман, професор соціології міста з берлінського університету Гумбольдта, говорить у статті «Wohnmodelle», що прикладом для наслідування цієї моделі стала буржуазія, яка вже давно почала облаштовувати вілли за містом. Карикатурою на це явище стало масове переселення у заміські будинки. Хоча тепер, за словами професора, така модель відходить, оскільки сучасні умови роботи в проектах і мережах потребують постійних і активних контактів з різними людьми, що можливо лише всередині міста.

Взагалі, як зауважує Гойзерман, модель сім&146;ї, яка складається з двох поколінь, зараз розпадається. Але вона і надалі залишається базою для соціального планування житла. Оскільки така модель базується на понятті приватності, де сім&146;я існує в закритому приміщенні, в якому передбачено кімнати для дітей, для батьків, а приватність в свою чергу як ознаку буржуазності було значно підважено студентською революцією 1968 року, то професор закликає до поєднання приватності (приватних квартир) і елементів колективного простору (колективних приміщень у будинках). Також Гойзерман закликає до врахування в квартирному плануванні різних стилів життя: людей, що самі виховують дітей, бездітних пар, одинаків, людей, що працюють вдома, сімей з дітьми, осіб, що мешкають групами і т.д.

Оскільки міська культура проживання в Україні видається законсервованою у своїй примхливій традиційності, акцентування на подібних питаннях видається проблематичним в ситуації, коли велика буржуазія лише входить у смак прирощення приміських земель до свого майна, коли приміщення колективного використання у багатоквартирних будинках перепрофільовуються під бізнес-площі, а в центрі декларованого житлового кредитування і надалі стоїть молода сім&146;я. В цьому контексті фільм Корінни Шніт може мати зовсім інше прочитання, а саме як мета і спонукання до дії, оскільки соціальні концепти та ідеології матеріалізуються, за словами кураторів виставки, у квартиробудуванні, дизайні, архітектурі, і таким чином з готовністю сприймаються.

Квартиру як простір дії ідеологічних сил демонструє Інкен Райнерт у своїх інсталяціях. Вони являють собою великі куби, складені з меблів часів НДР, які колись через дефіцит мали надзвичайну цінність, а тепер її втратили. Відбувається рісайклінг минулого, цей текст зрозумілий і в нашому контексті євроремонтів.

Універсальні складові концепту «квартира», такі як страх перед вторгненням та втратою помешкання, розробляють різні митці. Олафур Гісласон у своїй інсталяції «З дитячої кімнати» працює з нічними кошмарами дітей у звичайних квартирах. На стіні висять роздруківки розмов художника з дітьми. Наприклад такий уривок:
«…
Оскар: Коли щось робиться, наприклад хтось піднімається сходами, я відкриваю очі, бо мої гардини – на моїх гардинах такі кущі намальовані, і я інколи думаю.
Олафур: Ти щось там бачиш?
Оскар: Так – там – я бачу відьму, яка їде на велосипеді, чи хокеїст, футболіст, чи відьма на велосипеді, яка їде навпаки.
Олафур: Навпаки? Задом наперед?
Оскар: Голова дивиться вперед, але велосипед повернутий назад.
Олафур: Футболіст, гонщик та карлики, ти мені казав?
Оскар: Так.
Олафур: Ти все бачиш у цих рослинах?
Оскар: У кущах.
Олафур: На завісах, коли ти дивишся на них?
Оскар: Так.
…»

Проект Міхаеля Раковіца демонструє на конкретних прикладах, як змайструвати тимчасове помешкання зі звичайних матеріалів, як то пластикових пакетів і т. д. Ідеї найшли застосування серед безпритульних Америки. Концепцією проекту є символічна стратегія спротиву пасивності й відмежуванню від культури в ситуації втрати житла.

Страх як важлива складова концепту «квартира» і породжений ним підвищений попит на безпеку, що є актуальним і в нашій ситуації, є темою розмови митця і теоретика Міхаеля Цінганеля та соціолога Фрітца Зака під назвою «Maximum Security». Така проблема, як стигматизація (за висловом професора Гойзермана) певних районів міста, аналізується в цьому тексті через механізми віртуалізації, уяви та міфологізації. На основі міфу про зовнішню загрозу конструюється ментальна карта мешканців міста (mental mapping), яка містифікує певні райони як осередки щастя, а інші як «no go areas», або, в нашому випадку, як абстрактну троєщину. Таке зміцнення стереотипів може бути подолане через програми стабілізації, які включали б правильне міське планування та роботу з суспільною думкою. Натомість мають місце зворотні тенденції, коли на тілі міст утворюються окремі відгороджені ареали для «спільнот за інтересами» (communities of interest) з подібними формами проведення дозвілля, однаковим рівнем доходів і т. д., що руйнують традиційні форми спільного існування. Такі «царські села» мають високі стіни і надійну охорону і вже найшли широке застосування в країнах Південної Америки і Африки з їх острівками надійних світів за високими мурами (gated communities).
Створенню цих ареалів поруч зі страхом сприяють вже зазначені вище тлумачення квартири як капіталовкладення. Процес &147;gentrification&148;, коли з певного району міста витісняється все (або всі), що зменшує вартість житла, мобілізує заможних мешканців на «буржуазний спротив» напр. проти притулку для мігрантів чи наркоманів. Містопланування також визначається інвестиційною привабливістю житла. Саме остання і формує такі поняття нашого дискурсу, як «точкова забудова», «ущільнення забудови», а також невпізнаний силует рідного міста на фоні вечірнього неба як шикарну інсталяцію панівної ідеології.

«Дім служить індивідууму як інструмент для контекстуалізації в світі та розуміння світу», - говорять куратори виставки «Revisiting Home» у вступній статті. Інша стаття каталогу називається «Вікно як рамка», що символічно та просторово визначає наше сприйняття світу. Межа між внутрішнім і зовнішнім, приватним і публічним – вікно, а також стіна, кущі, паркан, сходи, двері з відеонаглядом. Все для захисту, за словами Міхаеля Цінганеля, «святості приватності». Носій цієї святості - житло. І черга, що, незважаючи на зміну систем, супроводжує людей все життя. І живуть люди, «чекаючи на квартиру».

Каталог до виставки "Revisiting Home", NGBK, Berlin 2006

Лінки до теми:

Revisiting Home

Homestories

Комунальная квартира. Виртуальный музей советского быта

 

Додайте Ваш коментар

Ваше ім'я (псевдонім):
Коментар:

eurozine
 


Головна  Статті  Тексти  Переклад  Новини  Тема  Акції  Мистецтво  Лінки  Газета  Редакція  


Дизайн Олександр Канарський ©2007.
При використаннi матерiалiв сайту бажаним є посилання на prostory.net.ua