ГоловнаСтаттіТекстиПерекладНовини
ТемаАкціїМистецтвоЛінкиГазетаРедакція
Речь Герты Мюллер на Нобелевском обеде 10 декабря 2009 года - ПРОSTORY - український літературний журнал Речь Герты Мюллер на Нобелевском обеде 10 декабря 2009 года Ришард Криницький: вибрані поезії - ПРОSTORY - український літературний журнал Ришард Криницький: вибрані поезії Донбасс борется за права человека: пресс-конференция в Северодонецке - ПРОSTORY - український літературний журнал Донбасс борется за права человека: пресс-конференция в Северодонецке
Друкувати

Дорогою до мови Гайдеґґера

Мартін Гайдеґґер. Дорогою до мови / пер. з нім. В. Кам&146;янець. – Львів: Літопис, 2007. – 232 с.    
   
Нещодавно світ побачила збірка перекладів українською декількох невеличких текстів німецького філософа Мартіна Гайдеґґера – «Дорогою до мови». Переклад виконав український перекладач Володимир Кам&146;янець. Передусім, треба зазначити, що дотепер український читач мав змогу ознайомитись з творчістю Гайдеґґера у тому числі і «пізнього» переважно через російськомовні переклади, виконані Володимиром Бібіхіним, Олексієм Черняковим, Ігорем Міхайловим та іншими. Хоча у російськомовних перекладах текстів Гайдеґґера представлена далеко не вся творчість мислителя, адже повне зібрання його творів нараховує понад сто томів, але корпус основних творів, який дозволяє скласти більш-менш цілісне уявлення щодо філософії Гайдеґґера – вже перекладено. Отже, з виходом збірки «Дорогою до мови» в українського читача нарешті з&146;явилася можливість ознайомитись з думкою «пізнього» Гайдеґґера українською мовою.    
   
До збірки «Дорогою до мови» увійшли переклади шістьох текстів Гайдеґґера, написаних ним між 1950 і 1959 роками, вступна стаття Михайла Мінакова «Сутність мови і смисл буття в онтології Мартіна Гайдеґґера», «Від перекладача» та примітки щодо ориґінальних текстів. У вступній статті Мінаковим коротко викладено основні положення філософії Гайдеґґера а також короткі вступні зауваги щодо Гайдеґґерового розуміння мови. Самим перекладачем окреслено деякі з перекладацьких стратегій, засадничі інтуїції щодо текстів загалом. Прикрим є лише те, що до збірки не додано іменного покажчика, приміток, в яких би удокладнювалися окремі моменти. Невеликий словник ключових термінів також би не завадив.    
   
Деякі з текстів («Слово», «Із розмови про мову...», «Шлях до мови») вже перекладено російською мовою, деякі – ні. Отже, перекладач не мав змоги орієнтуватися на їх російськомовний переклад, чим інколи надто захоплюються декотрі з українських перекладачів. Кожен з текстів можна розглядати одночасно як такий, що містить власний задум, підпорядкований окремій меті і як такий, що перебуває у тісному зв&146;язку з іншими текстами. Так, наприклад, в одній із трьох лекцій, об&146;єднаних під назвою «Сутність мови», Гайдеґґер каже, що ці лекції «хотіли б підвести нас до можливості набути досвіду мови» . Таким чином філософ артикулює, немов би, спільну мету кожної окремої думки, викладеної ним також і в інших текстах, що складають збірку. За Гайдеґґером, ми набуваємо досвіду мови у мовленні. Отже, набувати досвіду мови означає почати мовити. Власне Гайдеґґерове прагнення до мовлення зумовлено його достатньо напруженими стосунками зі світом у повоєнні роки, адже між 1945 і 1950 роками через кооперацію з націонал-соціалізмом його позбавлено права викладади і вести активну публічну діяльність, зрештою, позбавлено права мовити. Хіба що у ці роки публікуються разом в одному виданні «Платонове вчення про істину» і «Лист про гуманізм» («Platons Lehre von der Wahrheit. Mit einem Brief über den Humanismus», 1947), а у 1949 році у Бремені виголошено доповідь під назвою «Поворот» («Die Kehre»).    
   
Недарма Гайдеґґер також вдається до досить специфічного інтерпретування поезій Стефана Ґеорґе (Stefan George, 1868–1933), Ґеорґа Тракля (Georg Trakl, 1887–1914), Фрідріха Гьольдерліна (Friedrich Hölderlin, 1770–1843) та інших, адже: «...там, де треба висловити щось, що до того часу ще не було мовлене, усе залежить від того, чи дає мова відповідне слово, чи ні. Один із таких випадків – це поезія» . Що ж це таке – «поезія»? Для Гайдеґґера, поезія – це саме та царина, де слово видобувається поетом наново, або ж вперше задля того, аби вдихнути життя у мовчазну картину. Отже, у вірші вперше зустрічаються німе і слово, а поет, водночас, є учасником і, немов би, організатором, упорядником цієї зустрічі. У статті «Мова в поезії. Означення поезії Ґеорґа Тракля», яка вперше з&146;явилася у 1953 році, Гайдеґґер як мислитель немов би бере уроки набуття досвіду мови у поета: «Розмова мислення з поезією зводиться до того, щоб викликати сутність мови, щоб умирущі знову вчилися мешкати в мові».    
   
Нарешті, на початку праці «Мова» читаємо: «... лише мова дає людині змогу бути людиною» . У той самий час ми не зустрінемо запитання «Що таке мова?» (зрештою, як і «Що таке людина?»), адже мова як мова, за Гайдеґґером, не є «щось» у сенсі об&146;єкта інструментального ставлення, підставки. Якщо людина не відповідає мові («Людина мовить, лише коли вона мові відповідає» ), то вона, зрештою, не є людиною, оскільки, виходить, не відповідає самій собі.    
   
Сам Володимир Кам&146;янець в одному з номерів журналу «Критика» пише наступне: «Завжди із трепетом берешся за переклад книжки, розуміючи, що тобі судилося стати посередником між текстами, між культурами» . Від себе додам лише, що переклад Гайдеґґерових текстів надає перекладачеві статусу особливого посередника, медіуму між культурами у точці, де саме поняття культури набуває особливого, специфічного значення, а саме: культури, яку інтеґрував у своїх текстах великий німецький філософ у повоєнні роки минулого сторіччя і культуру українського читача філософської літератури. Як зіставити сучасні «читацькі» реалії, скажімо, українських інтелектуальних кіл і переклад складної філософської думки? Справа у тім, що вихід у світ збірки «Дорогою до мови» є, як на мене, значною подією в українському гуманітарному просторі. Але цей простір ще не є у достатній мірі інтерпретативно-спроможним задля «перетравлення» складних інтеґрованих текстів у широкому розумінні цього слова іншомовного, іншокультурного, сказати б, походження (не кажучи вже про ступінь відповідальності перекладача). Хоча сам по собі переклад, особливо філософської літератури, зазвичай обертається в академічному середовищі як предмет жвавого обговорення, яке, у кращому випадку, створює позірність критичної налаштованості щодо вже зазначених «текстів», екстраполяціїї цих текстів на вітчизняну традицію інтерпретації. Але не зважаючи на це, вихід книжки «Дорогою до мови», принаймні, є кроком на шляху до відповідного рівня вже згаданої вище інтерпретативної спроможності.    
   
Список літератури:    
   
1. Сафрански Р. Хайдеггер. Германский мастер и его время. – М., 2005.    
2. Мартин Хайдеггер/Карл Ясперс. Переписка. 1920 – 1963. – М., 2001.    
3. Farias V. Heidegger and Nazism. Temple University Press, 1989.    
4. Thomä D. (Hrsg.) Heidegger-Handbuch. Leben-Werke-Wirkung. Stuttgart 2003.   
  
  
  
  
  
 
Коментарі (21)
1 П'ятниця, 09 Січня 2009
Складається таке враження, що Львів - це окрема українська галактика, траекторія якої лише иноді перетинається з иншим україномовним світом. Ось і Мартин Гайдеґер (Martin Heidegger), прізвище якого вже домовлено транскрибувати українською саме так, а не інак, у Львові знову деґрадує до рівня Мартіна Гайдеґґера.
А що стосується самого перекладу Кам'янця, то він, за великим рахунком, украй кепський, за винятком кількох влучних місць. Наприклад, das Gestell влучно перетлумачено по-українському як "підставка". Крім того, що такий варіянт перегукується із ориґіналом, він слушно передає сенс Гайдеґерового поняття. По суті, Гайдеґерові ідеться про доповнення його ж таки екзистенціяльної аналітики тут-буття, проєкт якої був розроблений ним ще у "Бутті і часі" (1927), адже "підставка" є ще одним екзистенціялом (екзистенціяли - це трансцендентальні визначення тут-буття), але тоді несправжній вимір техніки ще не давався взнаки так виразно, як це сталось після Другої світової війни.
На цьому тлі варто зауважити таке: україномовну Гайдеґеріяну слід починати саме зі спроб перекласти "Буття і час", а не братися за пізнього Гайдеґера, та ще й доручати таку відповідальну роботу філологові, котрий, судячи з перекладу та його вступного слова, гадки не має про те, що таке фундаментальна онтологія Гайдеґера. Профанація перекладу філософських текстів в Україні триває. З чим усіх читачів сайта я не вітаю...
2 П'ятниця, 27 Лютого 2009
Робити з Martin'a Мартина - це те саме, що робити з John'а Івана. Вам не здається? По-друге, де і як "домовлено" транскрибувати ім'я і прізвище Martin'a Heidegger'a саме так, а не інак? І чому саме так? Чи знаєте ви, що подвоєння голосних і приголосних у прізвищах, іменах та інших власних назвах у німецькій та інших германських мовах виконують не лише фонетичну функцію, а й ідентифікаційну та індивідуалізаційну, тобто саме ту функцію, яку й покликані виконувати власні назви як такі. Це означає, що, наприклад, Hans Lehmann - це Ганс Леманн, а Hans Lehman - це Ганс Леман. Сподіваюся, вам зрозуміло? А якщо переклад украй кепський, то чому ви не наводите хоча б одного прикладу, а навпаки акцентуєте увагу на, на ваш погляд, "влучних" (може, краще "вдалих"?) місцях. Переклад кепський чи некепський можна судити лише тоді, коли добре знаєш ориґінал. Б'юся об заклад, що цих творів німецькою мовою ви не читали. Перекладача для цього твору видавництво "Літопис" шукало кілька років поспіль, то де ж були філософи та ще й зі знанням німецької мови? І чи ви дійсно вважаєте, що кожен, хто знає мінімум дві мови, вже може перекладати з однієї на іншу чи навпаки? А ви знаєте, що щоб перекладати, потрібні ще й перекладацькі навики, а найкраще перекладацька освіта. І може, все ж таки, хай перекладають філологи, а філософи допомагають їм добрим науковим редагуванням як у цьому виданні? Чому ви не згадуєте наукового редактора цього перекладу, який прекрасно знає фундаментальну онтологію М. Гайдеґґера? І останнє. Ні я, ні видавництво "Літопис" не винні в тому, що київські "Основи" досі не розродяться "Буттям і часом".
3 П'ятниця, 27 Лютого 2009
продовження

"...але тоді несправжній вимір техніки ще не давався взнаки так виразно, як це сталось після Другої світової війни." То коли М. Гайдеґґер, власне, звернувся до теми мови, і коли він опублікував свої праці на цю тему? От тобі й знавець фундаментальної онтології.
4 Субота, 14 Березня 2009
Шановний пане Кам'янець! Перепрошую, що не відразу відповів на Ваше обурення з приводу мого коментаря на Ваш переклад Гайдеґера, просто цей сайт я не відвідував після того, як лишив коментар. Допіру сьогодні побачив Ваш обурливий відгук. Я чудово розумію, що тон Вашої відповіді зумовлений тоном мого коментаря, тому не ображаюсь на Ваш відгук. Та менше з тим, конкретно Вас образити я не хотів, я лише висловився щодо якости Вашого перекладу. Що стосується Ваших закидів щодо транслітерації прізвищ, то, гадаю, Ви погодитесь, що навіть серед професійних філологів не існує наразі одностайности щодо транслітерації німецьких прізвищ та власних назв. Щодо "домовленостей", існування яких Ви піддаєте сумніву, то усі київські перекладачі філософської літератури уживають такої транслітерації. Навіть Ваш науковий консультант пан Мінаков у своїй монографії "Історія поняття досвіду" уживає саме такої транслітерації. Погляньте, будь ласка, також на останні числа часопису "Філософська думка" - редакційна політика цього видання також спрямована на застосування саме такої транслітерації.
Ваша ж відверто емоційна заява про те, що я не читав перекладених Вами текстів Гайдеґера німецькою, не витримує жодної критики. Ви гадки не маєте про те, хто я такий та що я читав. Більшість текстів з цієї збірки я читав німецькою, але після того, як повністю прочитав "Буття і час" в ориґіналі, адже російський переклад Бібіхіна, як на мене, має опосердкований стосунок до Гайдеґерового мислення. До речі, Ви сказали, що б'єтесь об заклад, на яку суму Ви готові посперечатися? Пропоную 1000 грн., залиште мені у коменті адресу своєї електронної пошти, я зв'яжусь з Вами і ми зможемо обговорити умови парі. Маю надію, що перекладач такої поважної літератури відповідає за свої слова. Так само у приватному листуванні я міг би розповісти про недоліки Вашого перкладу, котрі унеможливлюють його використання у навчальному процесі на філософських факультетах України (бо мені йдеться лише про це), але пан Мінаков, котрого я знаю особисто, казав, що усі ці зауваження робив як Вам особисто, так і видавництву, але його чути не хотіли, тож він відмовився від наукової редакції Вашого, шановний, перекладу, і виступив у ролі лише наукового консультанта.
Ваш же останній коментар свідчить лише про те, що через емоції Ви неуважно читали мій коментар. Тому є потреба Вам повторити: лише після ДСВ техніка починає заполонювати життєсвіт, що у двадцятих роках, коли писався трактат "Буття і час", ще не давалось взнаки. Тому, як на мій погляд, das Gestell є пізнішим додатком до екзистенціяльної аналітики тут-буття, засади якої Гайдеґер виклав у 20-і роки.
Мене дуже цікавить, чи Ви ще збираєтесь щось перекладати з текстів Гайдеґера? Якщо так, то які саме?
І останнє, Ви кажете, що тексти філософів мають перекладти лише філологи. Категорично з Вами не згоден. Це нормальна світова практика, коли перекладами фахової літератури займаються професіонали (у даному випадку філософи), а не аматори, сказати б, дилетанти. До речі, росіяни це вже зрозуміли, тому філологів до перекладів Гайдеґера, після переспіву Бібіхіна, не підпускають на гарматний постріл.
Усе. Чекаю на Вашу адресу та на приватне листування.
5 Понеділок, 16 Березня 2009
Шановний пане "авторе коментаря",

по-перше, не треба мене перепрошувати, що ви не відвідували сайту. Мені це, повірте, все одно.
По-друге, я не робив вам жодних закидів щодо транслітерації (до речі, це - транскрипція; загляньте до словника і вивчіть різницю), а навів відповідні фахові арґументи. Ваш же арґумент зводиться до того, що так "домовилися" усі київські перекладачі філософської літератури. А де ж ваш науковий сумнів, що саме він і є рушійною силою всякого пізнання? Вам, як нефілологові, тобто дилентантові в цьому питанні, скажу, в питаннях правопису не можна керуватися домовленостями в тих чи тих колах, хай би які вони були.
По-третє, якщо навіть серед філологів немає одностайності (ваші слова), то чому ви дозволяєте собі такий брутальний закид? Виглядає на те, що у вас щось не склалося зі Львовом.
По-четверте, ви говорите суцільні нісенітниці (а тому, мабуть, і не оприлюднюєте свого прізвища) про наукового консультанта. Він був науковим консультантом, а не науковим редактором із цілком інших причин, і всі його зауваження я, звичайно ж, урахував. Це - суцільні інсинуації, щоб не сказати гірше, і тому мені за вас прикро. Невже ви вважаєте, що такий поважний науковець і громадський діяч, як пан Михайло Мінаков, не відмовився б узагалі від роботи над цим виданням і не заборонив би, щоб там стояло його прізвище, якби його зауваження не були враховані?
По-п'яте, ви голослівно заявляєте про "украй кепський" переклад, не наводячи знову ж таки жодного на те арґумента, а вчергове обсмоктуєте переклад одного слова, на якому я поміж іншого зупинився в своїй короткій передмові, і наголошуєте вдалість перекладу цього слова. Таке враження, що й читали ви тільки передмову, і що ви просто хочете похизуватися своєю обізнаністю, яка у вас, на жаль, як випливає з вашого коментаря, украй куца.
І останнє. Я ніколи не даю своєї приватної адреси людям з ніками замість імен і прізвищ. Про мої перекладацькі плани прошу не турбуватися, а зайнятися своїми. Ще стільки всього не перекладено з Гайдеґґера та інших німецьких філософів, так що вам, як філософові, є над чим працювати.
І найостанніше. Напишіть, будь ласка, свого наступного коментаря, якщо вам не складно, німецькою мовою. Тоді й поговоримо про парі. Закінчую вашим категоричним "усе".
6 П'ятниця, 24 Квітня 2009
Добридень, шановне панство!

По-перше, пан Мінаков не єдиний і, підкреслюю, не найкращий знавець фундаментальної онтології Гайдегера в Україні. Покликатись на нього як на авторитет (нехай він би і виступив науковим редактором) є украй необачливим. На те є ряд аргументів. Витлумачення Мінаковим філософії Гайдегера є однобоким, спотвореним "бібіхінською" перспективою (не дивлячись на його мовну обізнанність). По-друге, пане Кам'янець, чи не здається Вам, що закидати людині неволодіння мовою вульгарно? По-друге, скількома мовами володієте особисто Ви? І що узагалі, на Вашу думку, означає "володіти мовою"? Ви проігнорували ухвалений більшістю знавців варіянт транслітерації прізвища "Heidegger". Звісна річ, що питання про транслітерацію прізвища не є первинним у стосунку до инших питань, пов'язаних з перекладом. Те, що якесь видавництво не може "розродитися" "Буттям і часом", а инше береться за "пізнього" Гайдегера, - спричинено обставинами, радше, комерційного характеру. Гадаю, що ні для "Літопису", ні для "Основ" не настав час:) Що стосується якости перекладу, виконаного паном Кам'янцем, то дозвольте мені просто скромний сумнів у його академічности.
7 Середа, 29 Квітня 2009
Шановний пане shojla,

таке враження, що ви все намагаєтеся довести, що "...єдиний і, підкреслюю, ...найкращий знавець фундаментальної онтології Гайдегера в Україні" - це ви, проте вам ніяк не вдається зреалізувати свого неабиякого потенціалу. Тоді, будь ласка, хоча б назвіть себе.
То ви, позичивши очі в Сірка, покликаєтеся на пана Мінакова як на авторитет, то знову його, цей авторитет, заперечуєте. Говорите про якийсь "ряд аргументів", а "аргументуєте" (це дієслово ніяк не може окреслити того, як ви тут спілкуєтеся), вдаючись до голослівних звинувачень спочатку на мою адресу, а тепер вже й на адресу пана М. Мінакова. Це змушує мене взагалі засумніватися у вашій, вибачте, адекватності.
Про вульґарність у закидах я б на вашому місці ліпше помовчав (знову ж таки мушу перепросити за дещо різке висловлювання). Найвульґарніші закиди - це нічим не підкріплені голослівні звинувачення, до яких ви цілий час вдаєтеся.
Далі. Скажіть, будь ласка, хто такі "знавці", і що означає "проігнорували"?
Про комерційні причини затримки з виданням "Буття і часу" в "Основах" ви знову ж таки фантазуєте, бо причини цілком інші. До речі, у ваших дописах щораз більше знаходжу підтверджень того, що більша частина ваших так званих думок ґрунтується саме на фантазіях, як не прикро це констатувати.
І останнє. Облишмо ваші ніякі знання німецької і звернімо краще увагу на ваші знання української мови. Ваше "инше" й "инакше" на тлі "обізнанність", "скромний сумнів у його академічности" (це не родовий відмінок, як вам, мабуть, здається) тощо виглядає звичайним блюзнірством.
8 Четвер, 07 Травня 2009
що за дешева ятка? видаляєте коментарі, жодної свободи слова, а як же audiatur et altera pars?! Кам'янець, отже, має право бризкати слиною та вихвалятися (свідомо/несвідомо?) своє провінційністю, а інші навіть невинного комента не можуть лишити? Якась така пролетарська вибірковість...
9 Вівторок, 12 Травня 2009
Приєднуюсь до написаного вище. Головний редактор - більшовик. Видалення коментарів стало нормою, що свідчить про виконання подібними сайтами репресивної функції у стосунку до вільно висловлюваної думки. Маю підозру, що під прізвищем "Кам'янець" своєю провінційністю вихваляється хтось із редакції, що, між тим, негативно впливає на рейтинг "просторів"... Бидло якесь...
10 Вівторок, 12 Травня 2009
Хочу офіційно :-) заявити, що під прізвищем Кам'янець висловлюється саме Кам'янець, і що "спостереження", "автор коментаря", "shojla", "читець" і "читач" - це одна й та ж особа, яка боїться назвати себе на ім'я.
11 Середа, 13 Травня 2009
Я Вас, пане, запевняю, що останній коментар ("читач") належить мені. Звати мене Олексій Капустін. Мешкаю у Києві, здобуваю освіту на філософському факультеті КНУТШ. Жодного стосунку до інших коментарів я не маю (хоча деякі думки, викладені у них, відверто поділяю). Коментарі на цьому сайті видаляють всюди, не тільки з під цієї теми.
12 Середа, 13 Травня 2009
Пане Кам'янець, я дуже не хотів би, щоб мої коментарі розглядались Вами, чи будь-ким стороннім, як якась аґресія. Капустін переказав мені, що Ви продовжуєте відповідати на наші коментарі. Хочу поставити усі крапки над "і". Я, як і інші коментатори цього огляду до Вашого перекладу Гайдеґера - студенти філософського факультету Київського університету Шевченка. Я, зокрема, студент 5 курсу маґістратури, зі спеціалізацією теоретична філософія, навчаюсь на кафедрі філософії, котру очолює професор Лой. Диплом пишу з Гайдеґера, щоправда з "Буття і часу", а не з пізнього Гайдеґера, переклад текстів котрого здійснили Ви.
Що стосується пана Мінакова, за "авторитетом" якого Ви намагаєтесь сховатись, то, як я вже писав, його інтерпретація Гайдеґера дуже слабка. Якщо Ви хочете ознайомитись з сильною інтерпретацією Гайдеґера, то почитайте текст Андрія Богачова "філософська герменевтика", зокрема сьому лекцію. Лікбез з філософії Гайдеґера Вам, з огляду на Ваші коментарі, не завадить. Але я упевнений, що за ніком "Володимир Кам'янець" насправді переховується якийсь львівський студент-германіст або філософ, котрий хоче звести наклеп на шановного перекладача. Я просто не можу повірити, що людина, котра переймається перекладом таких складних текстів, може писати такі неврівноважені, емоційні, школярські коментарі, повсякчас удаючись до особистого, а не змістового рівня дискусії. До того ж, наскільки мені відомо, панові Кам'янцю десь далеко за сорок років, тож така доросла людина навряд чи б писала такі емоційні "відгуки".
13 Четвер, 14 Травня 2009
який там студент-германіст!? Певен, що це справа рук редакції (можливо, напівдебільної Ваховської).
14 П'ятниця, 15 Травня 2009
І ще. Хочу офіційно заявити: якщо під прізвищем "Кам'янець" випорожнюється саме Кам'янець, то коли приїду до Львова, - знайду його і затоплю в мармизу!
15 П'ятниця, 15 Травня 2009
Льоха, не перегинай палиці )))
16 Середа, 27 Травня 2009
шановний Олексію Капустін, я, звісно, шалено втішена тим, що Ви не забуваєте про мене навіть у темах, до публікації яких я абсолютно непричетна. чим же я Вас так образила? цей вир дитячої образи викликано невисокою оцінкою на дифзаліку в лінгвістичному?дуже перепрошую, що не оцінила всю глибину й витонченість Вашої філософської думки, яку Ви,безперечно, ще висловите на ПРОСТОРАХ, і то не в стилістиці "випорожнень".
17 Середа, 27 Травня 2009
до всіх критиків і поціновувачів перекладу: ідеальних перекладів не буває, і, впевнена, пан Кам"янець це знає незгіш за студентів 5 курсу. але шановні критики, якщо вже закидаєте щось перекладачеві - аргументуйте, замість переказувати закулісні плітки й розмахувати кулаками! може, молоді філософи зроблять альтернативний переклад? простори з радістю опублікують обидва варіанти, щоб дискусія стала предметною і публічною!
18 Четвер, 28 Травня 2009
Прикро побачити такий рівень студентів, їх претензійність і невпевненість у собі. Тобто вони і бояться і не вірять, що сам Перекладач (людина, як я розумію, дуже демократичних поглядів) удостоїв їх відповіді. В їх маленькі голови просто не укладається, що В.К. може з ними говорити. Звичайно, навіть будучи дуже демократичною людиною, дуже великодушною, важко вести дискусію на такому рівні і відповідати. Я дякую панові Володимиру, що він взяв участь у обговоренні й ще раз показав прірву між культурою, увагою до тексту, хвилюванням щодо нього, чесним перекладацьким підходом, - і зухвалістю, поверховістю, самозакоханістю тих, хто просто не в змозі ані перекласти текст, ані навіть на високому рівні прокоментувати рецензію. Ваші коментарі – студенти – це просто особисті образи, позбавлені змісту. Прикро. Навіть, дуже прикро.
19 Понеділок, 08 Червня 2009
Зізнаюся щиро, що доки Олексій Капустін не написав про те, що ці так звані коментарі пишуть студенти, їхнього автора я уявляв як такого собі незреалізованого, а тому заздрісного і злого на весь світ, чолов'ягу років п'ятдесяти, а може, й більше. Це, власне, один з недоліків віртуального спілкування, під час якого volens nolens уявляєш собі свого vis-à-vis, судячи з його манери висловлюватися. Від вашої ж манери висловлюватися, шановні студенти, чи то пак, шановний студенте, віє, на жаль, давньою радянською риторикою, що дуже прикро усвідомлювати стосовно молодого покоління. Такі категоричні твердження, як приміром, "украй кепський", "неакадемічний" чи "не можна використовувати у навчальному процесі" тощо потребують дуже й дуже вагомих арґументів і обґрунтувань. Чи ви так не вважаєте? Від твердження про те, що когось там "не підпускають на гарматний постріл", теж тхне нафталіном, бо начебто є хтось, хто має виняткове право на, в даному разі, Гайдеґґера, і тільки цей хтось однозначно знає, що і як має бути, і кого підпускати, а кого ні. Вам не прикро? Мені дуже прикро. Після ж вживання ось цього: "випорожнюється" та "знайду його і затоплю в мармизу!" я багато що зрозумів про свого vis-à-vis і геть йому не дивуюся. Дивуюся собі, що не зрозумів цього на самому початку.
20 Субота, 29 Травня 2010
Дуже прикро і соромно, за тих людей, яких я знаю особисто. Не всі студенти філософського факультету Київського університету Шевченка демонструють таку "толерантність" і "обізнаність". Є і нормальні люди.
21 Понеділок, 02 Квітня 2012
здорово!
позмагалися...

Додайте Ваш коментар

Ваше ім'я (псевдонім):
Коментар:

eurozine
 


Головна  Статті  Тексти  Переклад  Новини  Тема  Акції  Мистецтво  Лінки  Газета  Редакція  


Дизайн Олександр Канарський ©2007.
При використаннi матерiалiв сайту бажаним є посилання на prostory.net.ua