ГоловнаСтаттіТекстиПерекладНовини
ТемаАкціїМистецтвоЛінкиГазетаРедакція
Двадцать минут Франсиса Понжа - ПРОSTORY - український літературний журнал Двадцать минут Франсиса Понжа Фрідріх Крьонке: По Києву на метро - ПРОSTORY - український літературний журнал Фрідріх Крьонке: По Києву на метро Бред в нашем пространстве - ПРОSTORY - український літературний журнал Бред в нашем пространстве
Друкувати

14 февраля або пальці в стіні

Дійові особи:Лиха Китайська Воєначальниця         
Красна Ваза         
Стрєли         
Ерік Берн         
Влюбльонная Пара         
Мєлок         
Амур Джугашвілі         
Сукумаріка         
Григорій-фемініст         
Масовка – Фабрика-5         
Хлопчик, що носить вазу, стрєли і мєлок (сліпий, глухий, наче не говорить)         
        
Пролог         
        
Голос Щастя. Любов блакитними ніжками         
зрошує ґрунт         
В панчішках своїх мне квіточки         
Їхні серця піднялися на бунт         
Оченята блищать як ті зірочки         
        
Голос Радості. Отак! Отак! Пишнії музи!         
Історію вам ми розкажем любовну         
В човнах підводних відкриймо-но         
шлюзи         
Нехай світом носить цю вість         
метамовну         
        
Голос Добра. Хай весь світ замовкне         
Хай штори попадають         
І листя пожовкле         
В снах нехай згадують         
        
Голос Світла. Вклонімось любові         
Вона це зоря         
Дай Боже гарячої юної крові         
У жилах вона тече ж недарма.         
        
Акт 1 (гайда!)         
        
(У центрі залізничних колій на стрєлах стоїть Лиха Китайська Воєначальниця. У неї очі в сльозах, тіло в снігу. Одна за одною вона витягує з-під себе стрєли. Назустріч проїжджають 2 поїзди. В їхніх вікнах теж сльози. І вікна.)         
        
Лиха Китайська Воєначальниця. Я така лиха, я така лиха китайська воєначальниця. Ось мій поїзд. Поберемось із ним. Тремтять стрєли. Колії сходяться, дрижить моє тіло. Ще один, ось він зараз впаде. (До неї біжить Сукумаріка. ЇЇ сарі розлітається у вітер. Вона на мить зникає.)         
Лиха Китайська Воєначальниця. Щорік те саме. Вона тягнеться за кожним вагоном, стає моїм металом і плавиться під моїм поглядом. (Амур Джугашвілі злітає з небес, падає на підняте догори праве плече Лихої Китайської Воєначальниці, від чого падають обоє. А потім Лиха Китайська Воєначальниця знов видирається на стрєли, чинно оглядаючи розруху навколо.)         
Амур Джугашвілі. Увага! Увага! Акція! Предлагаю Дворец Вечной Жизни! Об одном прошу: пусть местные власти заставят этих всадников заплатить мне деньги в возмещение убитого мужа.         
        
Лиха Китайська Воєначальниця (до Хлопчика, що носить вазу, стрєли і мєлок (сліпий, глухий, наче не говорить). Неси нам вазу! (Вона дістає з-за щоки монету, кидає її у вазу, на якій пливе Ерік Берн. Він перехоплює монету.)         
Ерік Берн. Я переправляю через Стікс. Монетку ковтнув. В мене така біографія, і я так граю, і цей магнетизм… Women and children first, Women and children first… (Під музику задумано і меланхолйно він від&146;їжджає на Красній Вазі. Колії коливаються. Починається гра.)         
Амур Джугашвілі. Чорт, ну? Ох, вот идет сюда Зло главной улицы, существо, которое ни мужем, ни женой не назовешь, а зовут его Сукумаріка.         
Лиха Китайська Воєначальниця. Я відчуваю, що вона вдягла всі кільця, я тут нічим не зараджу. (Її голова сповільнюється в оберті, волосся летить у вітер, очі з болем стискаються.) Сукумаріка! Моє зло!...Він вже близько… (Вдаряє Амура Джугашвілі.) Я мала імперії. Я ходила і завойовувала, поглинала материки, континенти.         
Амур Джугашвілі. Твої стрєли дрижать.         
Лиха Китайська Воєначальниця. Я йшла, мої кроки розтягували землю, вона підминалась під моєю величчю.         
Амур Джугашвілі. Твої стрєли розтріскуються!..         
Лиха Китайська Воєначальниця. А тоді я сповнилась цим світом, в мене їх було вже два. Спогади напливали зі страшною силою, вдаряючи по тім&146;ю. І чого ж я зупинилась?         
(Раптом стає темно. Гучно пролітають поламані стрєли.)         
        
Завіса         
        
Акт 2 (и немного надежды)         
        
(В углу сцены стоит Красная Ваза, на ней Эрик Берн. Он время от времени выходит из оцепенения и напряженно вращает глазами.)         
        
Григорій-фемініст (ныне ревностный защитник женщин и католиков). (Красной Вазе). Я сегодня немного задумчив и расстроен. Сантехника ни к черту, трубы – менять, хомуты сбились и протекают. Еще мой дядька Дайдодзи Юдзана – сюда же, в гости; он требует возмездия. Этот старый несчастный кривоногий. Попрошу! Я вне всего этого шабаша, гнусных карикатур моей молодости. Право же, все-таки, это умиляет. Женские напевы: «Тру-ля-ля зэт и два нуля». Нежный голосок. Ну-ну старый хрен Дайдодзи! Кто кого? (В форточку вваливается обрюзгший небритый грязно-розовый слон. Розовость слона и красность вазы вступают в непримиримый конфликт. Начинается противостояние: слон еще больше розовеет; ваза еще больше краснеет.)         
Хлопчик, що носить вазу, стрєли і мєлок (сліпий, глухий, наче не говорить). Му! Му!         
Григорій-фемініст. Василий Иванович, миленький, вы женщина? Дайдодзи, вы католик? Хорошие люди, а не умеют поставить себя на твердую ногу. (Драматичнее.) Черт, и воды уже нет вторую неделю, дверь с наружной стороны подперта бревном. Чувствую острое отчуждение от своего тела. И мыла нет. Главное, чтоб не стошнило, потому что если будет тошнить, то начнется тошнота. И какой дурак оббил стены бархатными гобеленами, напоминающими о сражениях при Хастингсе? Григорий, говорю я себе, ты их и оббил, ты-ты-ты и – никто другой. Становится ужасно тесно в своей грязной оболочке. Я – Григорий, я – феминист, я – ревностный защитник католиков… (Тело Григория взрывается. На его месте появляется бесплотный дух в форме гиперкуба в шапочке с вышитой буквой «Г».)         
Влюбльонная Пара. Тьфу! Фальшивщина!         
Эрик Берн: (самый трагичный персонаж, мессия) (Голова его стремительно движется вокруг оси Красной Вазы. Красная Ваза онемевает, но продолжает стоять как никогда.)         
Хлопчик, що носить вазу, стрєли і мєлок (сліпий, глухий, наче не говорить). Му-у-у…         
Григорій-фемініст. Эти мимолетные, слегка уловимые интонации… (Григорий-феменист замолкает, возносясь умственно и духовно к Медее, которая так трепетно кормит котят под сенью смоковницы перед свершением мести пакостному адюльтеру.)         
Влюбльонная Пара. Где наш мєлок?         
Мєлок. Я от бабушки ушел, я от дедушки ушел. (Кричит как полоумный, сжимая в руках кожаный берет).         
Влюбльонная Пара. Слабоумщина!         
Мєлок. Уберите этих персонажей с тротуара! Они обезумели! Эх, а я ведь так люблю природу, медведей. (Мечтательно-протяжно мечтопротягивал мєлок, многозначительно посматривая на Вазу).         
Красна Ваза. (шепчет на ухо Хлопчику, що носить вазу, стрєли і мєлок (сліпий, глухий, наче не говорить)).Дайте слово Берну!         
Хлопчик, що носить вазу, стрєли і мєлок (сліпий, глухий, наче не говорить) (в сторону). Я здесь ничего не решаю, я хожу и олицетворяю небытие, только и всего, так что обратитесь, гражданка Ка Вэ, к кому-то другому (все было проговорено гордо и почти с вызовом).         
Влюбльонная Пара. (хором). Мы бросаем скакалку на пол, и полной грудью вдыхаем стол!         
Григорій-фемініст. Так говорил Эрик Берн. Пусть он говорит.         
Сукумарика (кружась в платье-снежинке, укрываясь от холода возле двери Григория). Едва он приласкивал ноэму, все в ней растыркивалось, они впадали в грызность, в дикую кричность и черезкрайние выспуги…         
Мєлок: Тссс-с! Берн будет говорить!         
(Дебют массовки, второстепенные роли которой исполняют герои Фабрики-5.)         
Массовка: Волк украл бельча-а-ат!         
(Врываются балеруны, подхватывают Сукумарику и плотным кольцом смыкаются вокруг Фабрики-5. Давка.)         
Эрик Берн говорит.         
Берн: Все есть суть супружеские игры.         
Все (отшатываясь, в предэкстазе). Ах!         
Немая сцена восторга.         
        
Занавес.         
        
Акт 3 (дав Бог, останній)          
         
(Кімнати прикрашені польовими квітами. Стеля – рожева. Усюди – диво. Скрізь – щастя. Кохання розлите в повітрі.)         
        
Ерік Берн. Увагу хвилинки! Йо, камон, зараз вийде Бйо-о-орк! (О ужас, летящий на крыльях ночи! З&146;являється Сукумаріка.)         
Хлопчик, що носить вазу, стрєли і мєлок (сліпий, глухий, наче не говорить). Я так і знав, що ти Бйорк!         
Влюбльонная Пара. Вобще-то, мы – в центре внимания. Im Mittelpunkt stehen! Так сказать! Цветов нам, сердец и любовных напитков!         
(Чашу любовного напою їм підносить Амур Джугашвілі. Фінгал вдало підкреслює його гарні фіолетові очі і ті, що на потилиці також. Вони нас бачать. Тотальний контроль дійства. Із чаші промовляє голос Лихої Китайської Воєначальниці.)         
Лиха Китайська Воєначальниця. And if you complain o-о-оnce more, you meet then a-а-аrmy of me...         
Хлопчик, що носить вазу, стрєли і мєлок (сліпий, глухий, наче не говорить). Тю..! Хто ж з них Бйорк?         
Григорій-фемініст. Я теж не вірив у транспорт, не вірив у прогрес, у соціальні ланки, у холодильник «Дніпро», групу «Неба-жыдели»…і…         
Всі (хором). Ну скажи це! Скажи!         
Григорій-фемініст. Я не вірив в любов! У слізні прощання під місяцем! Дорогі шуби (хоча все одно їх в гардероб здавати…)         
Всі (хором) (наспіви американського протестантського хору):         
Lean on me         
When you are not strong         
I&146;ll be your friend         
I&146;ll help you… ca-a-ary on!         
Лиха Китайська Воєначальниця. Я все роблю не так, і знаю, і завжди продовжуватиму? Випий мене. (Григорій-фемініст випиває Лиху Китайську Воєначальницю, від того стає соковитим патісоном. Ждемо зміюку загартовану.)         
Мєлок. І мєня выпіть! І мєня вкусіть!         
Хлопчик. Егоїст (жадно ковтає мєлок).         
Влюбльонная Пара. Мы ли не в контексте?! Так выпьем же за любовь!         
(П&146;ють всі, тост же хороший. П&146;яні стрєли засинають у вазі, зразу під Берном. Сплять всі. Містично рухається чорноока Сукумаріка. У неї в руках Валентинки. Звідкись ніжно і лагідно сиплються серця.)         
Занавес и антіканец         
        
Інтернаціональна сім&146;я нерідних дітей…         
З любов&146;ю Творчий Колектив Шаргорода.         
        
        
 
Коментарі (2)
1 Понеділок, 06 Квітня 2009
мне нравится этот текст.
особенно "мелок".
2 Неділя, 22 Листопада 2009
Мене трохи злякало те, що текст зрозумілий:) Я навіть перестав помічати, якою стала сучасна реальність, або перестав помічати стрімкість змін у ній. Тому цей талановитий мікс багатокультурності на межі технологічного існування примусив тверезо поглянути на сучасну повсякденність і одночасно зазирнути в глибини екзистенції. Сподобалась відсутність інтерпретації, тому що феноменологічне відображення, як на мене, дійсно більш доречно для відтворення сучасності в літературі, якщо, як у цьому тексті, автор не вдається до штучного спрощення, яке уможливлює заглиблення, а чесно охоплює усю багатоманітність. В цьому сенсі обрана форма – Грецька драма, що по структурі ближча до трагедії, а по настрою до комедії – чудово підкреслює мінливість часу, а феноменологічність тексту залишає свободу читачеві наповнювати його індивідуальною емпірією.

Олег

Додайте Ваш коментар

Ваше ім'я (псевдонім):
Коментар:

eurozine
 


Головна  Статті  Тексти  Переклад  Новини  Тема  Акції  Мистецтво  Лінки  Газета  Редакція  


Дизайн Олександр Канарський ©2007.
При використаннi матерiалiв сайту бажаним є посилання на prostory.net.ua