ГоловнаСтаттіТекстиПерекладНовини
ТемаАкціїМистецтвоЛінкиГазетаРедакція
Європа як супермаркет - ПРОSTORY - український літературний журнал Європа як супермаркет Презентація антології сучасної німецької літератури «Вертиголов та інші політичні тварини» - ПРОSTORY - український літературний журнал Презентація антології сучасної німецької літератури «Вертиголов та інші політичні тварини» Михаэль Крюгер: Избранное - ПРОSTORY - український літературний журнал Михаэль Крюгер: Избранное
Друкувати

Тадеуш Домбровський вірші зі збірки «Поміж» (2013)

Тадеуш Домбровський – поет, есеїст і критик, редактор літературного часопису «Топос». У Польщі вийшло шість його збірок поезії.  Лауреат Премії Косцєльських, премії Губерта Бурди для молодих поетів зі Східної Європи, Фундації Польської культури, присвоєна Тадеушом Ружевичем.  Вірші поета перекладені на двадцять мов у тому числі на українську (переклади публікувалися зокрема й у ПРОStory).  До збірки поезій «Чорний квадрат» (Meridian Czernowitz, 2013) увійшли вибрані вірші Тадеуша Домбровського із книжок «Те Деум», «Чорний квадрат», «Поміж» у перекладах Василя Лозинського, Остапа Коня, Остапа Сливинського і Маріанни Кіяновської, упорядник – Василь Лозинський. Художнє оформлення – з серієї живописних робіт «Райдужні перспективи» художниці Лесі Хоменко. Книга видана за підтримки Польського Інституту у Києві та на замовлення Міжнародної літературної корпорації Меридіан Черновіц. 

 

Вірш без таємниці 

Бути собі оператором шлюзу на Жулавах
на неважливому відрізку каналу,
посеред плаского краєвиду. Щоденно
їздити велосипедом до бетонної будки,
меншої ніж газетний кіоск. Спостерігати крізь
квадратне віконце за сходом та заходом
сонця. Не мати поняття про мистецтво, знати,
де чаяться щуки, а де вугри. Одного
туманного ранку, попиваючи чай
зі спиртом, почути по радіо, яке ловить
тільки одну станцію, що на світі живе
понад десять мільйонів видів рослин і
тварин, і не повірити у це, або
що є такі країни, де люди вмирають
з голоду, і замислитись над цим, і забути
спустити шлюз. І залити декілька найближчих лук.
І не понести жодної відповідальності за наслідки.

 

* * *

Я – один з десяти
мільйонів щурів у цьому місті,
щодня шастаю каналами, не знаю
навіщо. Може лише для того, щоб знайти
якусь щурицю, до якої я міг би притулитися і
на мить забути, що я – щур. Іноді
зустрічаю щурів, які говорять: «Дай собі
спокій, не будь щуром, будь собою!» Вони мають
ампутовані хвости або нишком ховають їх у
штанині, вони голять шерсть, а коли виходять назовні,
стають на задніх лапках і задирають носа.
Мені цікаво, хто нас годує, хто розсипає
отруту, розставляє пастки.
І який йому з цього зиск. І без того ми б
розмножувалися і здихали.


Starry Night*
 

Я поглинув за тиждень стільки мистецтва, що коли б
мій літак впав в океан, вода
б забарвилася всіма кольорами
і всіма відтінками сірості. За якийсь час
розлилася б пляжами Африки кічуватим
заходом сонця, сіткою дощу в Лондоні,
ніччю там, де ніч.
 
* Зоряне небо – картина Вінсента ван Гога, що знаходиться у колекції Музею сучасного мистецтва (МоМA) у Нью-Йорку. 
 
 

* * *

Священик з Кальмару публічно зізнався, що не вірує
(пастор Томас з фільму Причастя
зізнався про це лиш Мерті), віддаючись у руки
 
народу. Справжня сповідь. Єпископ відізвав
його з посади. Проте віруючі знали, що він був добрим,
і хотіли його повернути. Надсилали у цій справі апостольські
 
листи до єпископа та в пресу. І єпископ знову
його поновив. Тепер вони творять спільноту не-
віруючих у Христі. Вони як діри від цвяхів.
 
Як пустий гріб.
 

* * * 

Ця мить перед сном, коли непрохано приходить
Всечогонезнаю. Той час, за який стільки можна
було б зробити, але вже запізно. Я відчуваю, що падаю, я так
сильно хотів би за щось вхопитися, я б вхопився за
дружину, що спить міцно як немовля,
проте боюся, що потягну її за собою. Я б вхопився за
спогади, проте боюся, що потягну їх
за собою як останній гість, якому вже вдосталь. Кличу вас:
нумізматико, філателістико, рибки і літаки
з дитинства, поглиньте мене назад. Так сильно
я хотів би хотіти щось мати. Квартири, шмотки
і машини, зробіть так, щоб я вас прагнув. Нехай
мене щось поглине, якщо не назавжди,
то хоча б на той час, коли приходить
Всечогонезнаю. І нехай це буде лише
краса, лише пекло.
 

 

Додайте Ваш коментар

Ваше ім'я (псевдонім):
Коментар:

eurozine
 


Головна  Статті  Тексти  Переклад  Новини  Тема  Акції  Мистецтво  Лінки  Газета  Редакція  


Дизайн Олександр Канарський ©2007.
При використаннi матерiалiв сайту бажаним є посилання на prostory.net.ua