ГоловнаСтаттіТекстиПерекладНовини
ТемаАкціїМистецтвоЛінкиГазетаРедакція
Від театру «Воскресіння» до Порохової вежі – враження від Львівського книжкового ярмарку 2008 - ПРОSTORY - український літературний журнал Від театру «Воскресіння» до Порохової вежі – враження від Львівського книжкового ярмарку 2008 Фердинанд Шматц. Три вірши - ПРОSTORY - український літературний журнал Фердинанд Шматц. Три вірши Філіп Солерс: Ніцше і французький дух - ПРОSTORY - український літературний журнал Філіп Солерс: Ніцше і французький дух
Друкувати

Тумас Транстрьомер: вибрані поезії

Minnena ser mig

En junimorgon då det är för tidigt
att vakna men för sent att somna om. 

Jag måste ut i grönskan som är fullsatt
av minnen, och de följer mig med blicken. 

De syns inte, de smälter helt ihop
med bakgrunden, perfekta kameleonter. 

De är så nära att jag hör dem andas
fast fågelsången är bedövande.


переклади Юлії Мусаковської

Спогади бачать мене

Червневий ранок, ще вставати рано,
але запізно, аби знов заснути.

Я мушу вийти з дому в зелень, повну
спогадів, що мене проводять поглядом.

Їх не помітно, бо вони зливаються
із фоном, бездоганні хамелеони.

Вони так близько – чую їхнє дихання,
хоча птахи співають так оглушливо.


Шторм 

Раптом подорожній тут зустрічає
старий великий дуб, який – мов скам’янілий лось із
кроною завширшки з милю, перед чорно-зеленою
фортецею вересневого моря. 

Північний шторм. Це в той час, коли зріють
грона горобини. Прокинешся у темряві й чуєш:
сузір’я б’ють копитами у стійлах
високо над деревами.

 

Storm

Plötsligt möter vandraren här den gamla
jätteeken, lik en förstenad älg med
milsvid krona framför septemberhavets
svartgröna fästning. 

Nordlig storm. Det är i den tid när rönnbärs-
klasar mognar. Vaken i mörkret hör man
stjärnbilderna stampa i sina spiltor
högt över träden. 

 

До-мажор 

Коли він ішов по вулиці після побачення,
сніг кружляв у повітрі.
Зима прийшла,
поки вони кохалися.
Ніч світилась білим.
Від радості він ішов швидко.
Ціле місто схилялось перед ним.
Усмішки перехожих –
всі усміхалися за піднятими комірами.
Було так вільно!
І всі знаки питання оспівували присутність Бога.
Так він думав.

Музика звільнилась
і вийшла у шалений снігопад
довгими кроками.
Все було на шляху до ноти «до».
Тремтячий компас вказував на «до».
Година понад стражданнями.
Було так легко!
Всі усміхалися за піднятими комірами.

 

C-dur 

När han kom ner på gatan efter kärleksmötet
virvlade snö i luften.
Vintern hade kommit
medan de låg hos varann.
Natten lyste vit.
Han gick fort av glädje.
Hela staden sluttade.
Förbipasserande leenden -
alla log bakom uppfällda kragar.
Det var fritt!
Och alla frågetecken började sjunga om Guds tillvaro.
Så tyckte han.
En musik gjorde sig lös
och gick i yrande snö
med långa steg.
Allting på vandring mot ton C.
En darrande kompass riktad mot C.
En timme ovanför plågorna.
Det var lätt!
Alla log bakom uppfällda kragar.

 

Ранок і в’їзд 

Морська чайка – шкіпер сонця – скеровує політ.
Під нею – вода.
Зараз світ іще дрімає,
мов кольоровий камінь у воді.
Незрозумілі дні. Дні –
наче письмо ацтеків!

Музика. І я стою, ув’язнений
у цьому гобелені,
з піднятими руками – як фігурка
з народного мистецтва.

 

Morgon och infart

Havstruten, solskepparen, styr sin väg.
Under honom är vattnet.
Nu slumrar ännu världen som en
mångfärgad sten i vattnet.
Outtydda dag. Dagar -
som aztekernas skrivtecken!
Musiken. Och jag står fångad
i dess gobeläng, med
höjda armar - lik en figur
ur allmogekonsten.

 

Аллегро 

Я граю Гайдна в кінці чорного дня
і відчуваю легке тепло в руках. 

Клавіші прагнуть. М’які молоточки б’ють.
Звук – зелений, живий і тихий. 

Звук говорить, що свобода існує,
і хтось не платить імператору податків. 

Я кладу руки у свої гайднівські кишені,
як той, хто спокійно споглядає світ. 

Я підіймаю гайднівський прапор – це значить:
«Ми не здаємось. Але хочемо миру» 

Музика – це скляний будинок на схилі,
на який летить каміння, котиться каміння. 

І каміння прокочується крізь нього,
але кожна шиба залишається цілою.

 

Allegro 

Jag spelar Haydn efter en svart dag
och känner en enkel värme i händerna. 

Tangenterna vill. Milda hammare slår.
Klangen är grön, livlig och stilla. 

Klangen säger att friheten finns
och att någon inte ger kejsaren skatt. 

Jag kör händerna i mina haydnfickor
och härmar en som ser lugnt på världen. 

Jag hissar haydnflaggan – det betyder:
”Vi ger oss inte. Men vill fred.” 

Musiken är ett glashus på sluttningen
där stenarna flyger, stenarna rullar. 

Och stenarna rullar tvärs igenom
men varje ruta förblir hel.

 

З гори 

Я стою на горі і дивлюсь на затоку.
Кораблі спочивають на поверхні літа.
«Ми сомнамбули. Мандрівні місяці»
Так кажуть білі вітрила. 

«Ми прокрадаємось сплячим будинком.
Ми повільно розчиняємо двері. 

Ми притуляємось до свободи»
Так кажуть білі вітрила. 

Якось я бачив, як пливли бажання світу.
Вони тримали той самий курс – єдиним флотом.
«Ми тепер розпорошені. Ніхто не йде за нами»
Так кажуть білі вітрила.

 

Från berget 

Jag står på berget och ser ut över fjärden.
Båtarna vilar sommarens på yta.
"Vi är sömngångare. Månar på drift."
Så säger de vita seglen. 

"Vi smyger genom ett sovande hus.
Vi skjuter sakta upp dörrarna.
Vi lutar oss mot friheten."
Så säger de vita seglen. 

En gång såg jag världens viljor segla.
De höll samma kurs - en enda flotta.
"Vi är skingrade nu. Ingens följe."
Så säger de vita seglen.

 

Чорні листівки 

І 

Календар закінчився, майбутнє незнане.
Кабельне мугикає народну пісеньку нізвідки.
Снігопад у свинцево-тихому морі. Тіні
б’ються на пристані. 

ІІ 

У житті трапляється, що смерть приходить
і знімає мірки з людини. Ці гостини
забуваються, і життя триває. А костюм
шиється в тиші.

 

Svarta vykort 

Almanackan fullskriven, framtid okänd.
Kabeln nynnar folkvisan utan hemland.
Snöfall i det blystilla havet. Skuggor
brottas på kajen. 

II 

Mitt i livet händer att döden kommer
och tar mått på människan. Det besöket
glöms och livet fortsätter. Men kostymen
sys i det tysta.

 

Після чиєїсь смерті 

Одного разу стався шок,
який залишив по собі довгий, бляклий, миготливий хвіст комети.
Він прихищає нас. Він розмиває ТБ-зображення.
Назбирується холодними краплями на електродротах. 

Можна так само плентатись на лижах під зимовим сонцем
між гаїв, де торішнє листя ще висить.
Воно схоже на сторінки зі старих телефонних довідників –
імена абонентів поглинуті холодом. 

І так само приємно відчувати, що б’ється твоє серце.
Однак часто відчувається, що тінь реальніша за тіло.
Самурай виглядає дрібним
поряд зі своїм обладунком з луски дракона.

 

Efter någons död 

Det var en gång en chock
som lämnade efter sig en lång, blek, skimrande kometsvans.
Den hyser oss. Den gör TV—bilderna suddiga.
Den avsätter sig som kalla droppar på luftledningarna. 

Man kan fortfarande hasa fram på skidor i vintersolen
mellan dungar där fjolårslöven hänger kvar.
De liknar blad rivna ur gamla telefonkataloger—
abonnenternas namn uppslukade av kölden. 

Det är fortfarande skönt att känna sitt hjärta bulta.
Men ofta känns skuggan verkligare än kroppen.
Samurajen ser obetydlig ut
bredvid sin rustning av svarta drakfjäll.

                            **

хайку в перекладі Лева Грицюка

 

Орхідеї. Повз
Пропливають танкери.
Місячна повня.

 
Дуби та місяць.
Світло й тихі сузір’я.
Холодне море.

 
Сонце заходить.
Наші тіні — велетні.
Скоро тінь — усе.

 
Ніч тече собі
зі сходу на захід у
темпі місяця.

 
Дві бабки, одна
із одною зчеплені,
продзижчали повз.

 
Біле сонце до
синьої гори смерті
самотньо біжить.

 
Твердині, чуже
місто, холодні сфінкси,
пусті арени.
 

Додайте Ваш коментар

Ваше ім'я (псевдонім):
Коментар:

eurozine
 


Головна  Статті  Тексти  Переклад  Новини  Тема  Акції  Мистецтво  Лінки  Газета  Редакція  


Дизайн Олександр Канарський ©2007.
При використаннi матерiалiв сайту бажаним є посилання на prostory.net.ua