ГоловнаСтаттіТекстиПерекладНовини
ТемаАкціїМистецтвоЛінкиГазетаРедакція
Фрагменты из главы «Циркуль» романа «Перрудья» - ПРОSTORY - український літературний журнал Фрагменты из главы «Циркуль» романа «Перрудья» Нові українські журнали лівої критики на Форумі видавців у Львові - ПРОSTORY - український літературний журнал Нові українські журнали лівої критики на Форумі видавців у Львові Новий розділ ГАЗЕТА: усе про друковане видання "Проstory" - ПРОSTORY - український літературний журнал Новий розділ ГАЗЕТА: усе про друковане видання "Проstory"
Друкувати

Агота Криштоф: МОНСТР

Дія п'єси розгортається в уявному світі, заселеному мешканцями з примітивного племені, майже голими, з масками на обличчях. П'єса складається з шести сцен і може ставитися без декорацій.
 
Сцена 1
Поява Монстра
 
Ніч. Брязкіт ланцюгів і дзвіночків у глибині сцени. Крик жаху. Ноб, юнак, виходить на сцену. Тьмяне світло.
 
Ноб
(Пошепки)
Тім. Тім. (Голосніше.) Тім. Прокинься. (Торсає Тіма, який лежить на землі. Той підводиться.) Там величезний звір потрапив у пастку. Дивний звір.
 
Тім
Сам ти дивний звір, Ноб. Мені ще зарано вставати.
 
Ноб
Ні, Тім, справді, краще піди подивися. Ти будеш здивований. Ти ніколи не бачив такого великого і такого страшного звіра.
 
Тім
Страшного звіра? Якого звіра, Ноб? Він же має бути на щось схожим.
 
Ноб
Ні, справді, Тім. Я тебе запевняю, що це ні на що не схоже, ні на що з того, що нам раніше доводилося бачити.
 
Тім
Але це може почекати й до ранку, Ноб, це таки може почекати до ранку.
 
Ноб
Ні, Тім, я не думаю. Я не знаю, що робити, і... мені страшно.
 
Тім
Страшно, Ноб? Тобі? Ти боїшся?
 
Ноб
Так, я боюсь. Ходімо, Тім. Потім разом вирішимо, що слід робити. Чи ти не мій найкращий друг, Тім? Ти мені потрібен.
 
Тім
Здається, що це серйозно, Ноб. Добре. Я піду з тобою. (Встає.) Щось чути?! Що це за дивний шум?
 
Ноб
Це звір, Тім. Ти чуєш його дихання.
 
Тім
Це неможливо! З такої відстані?
 
Ноб
Так, Тім. Уже від цього хіба не страшно?
 
Тім
Ходімо подивимось.
 
(Вони віддаляються у глиб сцени. Ноб зупиняється.)
 
Ноб
Я не хочу, я не хотів би ще раз його побачити. Іди, Тім. Переконайся сам.
 
Тім
Що далі, то дивніше.
 
(Зникає у нічній темряві, потім повертається.)
 
Ноб
Ти бачив його, Тім? Ти зблід.
 
(Тім відвертається, трохи відходить, чутно, як його нудить. Він повертається.)
 
Тім
Розбудимо усіх. Ти підеш до Поважного Чоловіка. Він вирішить, що треба робити. А я візьму барабан.
 
(Ноб виходить, Тім бере свій барабан, б'є у нього посеред сцени. Відусюди збігаються чоловіки і жінки. Чоловіки озброєні. Чутно крики, плач жінок, які передчувають лихо).
 
Жінки
Лихо, лихо
Закінчився спокій
Яка біда нам загрожує
Лихо, лихо
Що ж станеться
З нашими дітьми
Такими милими
Такими тендітними
Такими невинними
Лихо, лихо
Що ж станеться
З нашими чоловіками
Такими сильними
Такими хоробрими
Такими гарними
Лихо, лихо
Загрожує нам велика біда.
 
(З'являється Ноб разом з Поважним Чоловіком, старезним дідуганом, з їх появою усі замовкають. Поважний чоловік виходить на середину, обличчям до глядачів).
 
Поважний Чоловік
(Нобу)
Говори!
 
Ноб
Цієї ночі я був на чатах біля великої пастки. Я заснув.
 
Поважний Чоловік
Це дозволяється.
 
Ноб
Я прокинувся від брязкоту ланцюгів і дзвіночків. Я пішов глянути. Це ... це - звір, якого в наших краях зроду не бачили. Він велетенський, ні на що не схожий, від нього йде жахливий сморід.
 
Тім
Нестерпний сморід. Від нього мене знудило.
 
Поважний Чоловік
Він мертвий?
 
Ноб
Ні. Він дихає. Аж звідси чути.
 
Поважний Чоловік
Тихо!
 
(Тиша. Чути, як дихає Монстр).
 
Поважний Чоловік
Живий! Попри гострі кілки на дні пастки! Жінки, розходьтеся по домівках. Чоловіки, за мною!
 
(Жінки розходяться, чоловіки відходять у глиб сцени, з танцями та співами).
 
Чоловіки
Ми - чоловіки
Дуже хоробрі
Захистимо наших дружин
Наших дітей
Наші домівки
Від усякої біди
Від усякої напасті
Ми не боїмося нічого
Ми переможемо
Ми - чоловіки
 
(У глибині сцени  з'являється світло, сходить сонце. Чоловіки оточують пастку. Попереду всіх - Поважний Чоловік).
 
Чоловіки
Який він потворний!
Смердючий!
Слизький!
Бридкий!
Жахливий!
Нестерпний!
 
Поважний Чоловік
Приготуйте списи!
 
(Чоловіки дістають списи і по команді Поважного Чоловіка метають їх у тіло Монстра. Тиша. Монстр дихає далі.)
 
Поважний Чоловік
Витягніть списи!
 
(Чоловіки витягують списи і розглядають наконечники.)
 
Чоловіки
Крові нема! Крові нема! Крові нема!
 
(Барабан. Тиша.)
 
Поважний Чоловік
Луки! Отруєні стріли!
 
(Чоловіки по команді Поважного Чоловіка пускають стріли у тіло Монстра. Монстр дихає далі.)
 
Поважний Чоловік
Каміння!
 
(Чоловіки скрізь збирають велике каміння. Вони разом його заносять, і по команді Поважного Чоловіка кидають у Монстра. Монстр дихає далі.)
 
Поважний Чоловік
Помолимось!
 
Усі
Боже єдиний шаного єдиного світу
Боже вічний нашого вічного світу
Допоможи нам
Ми стали слабкі і вразливі
Ми впали ниць у прах
Підведи з долу дітей своїх
Наша печаль велика
О, сподіваємось на Тебе
Боже єдиний нашого єдиного світу
Боже вічний нашого вічного світу
 
 
Сцена 2
Ноб і Ліл
 
З'являється Ноб з гітарою. Співає, чи, принаймні, намагається співати.
 
Ноб
Тіні
спадають на річку
роси на полях
слухай тишу
кроки вітру
що йде до нас
мовить
торкається.
 
(У розпачі зупиняється, сідає. З'являється Ліл, молода дівчина.)
 
 
Ліл
Продовжуй, Ноб. Співай. Це так гарно.
 
Ноб
Ні,  Ліл, це зовсім не гарно. Так більше не можна. Дивись, я навіть не можу налаштувати свою гітару. І поглянь на мої пальці. Їх зводить судомою кожного разу, коли я намагаюся грати. І мій голос хрипне, і мене бере втома. Поглянь-но на тіні. Вони ніколи не були такими темними. Я тремчу, Ліл! Я тремчу й боюся. Відтоді, як у нас з'явився Монстр, мені тяжко і сумно. 
 
Ліл
Про якого монстра ти говориш, Ноб?
 
Ноб
Про якого монстра? Про цього огидного звіра, якого ми знайшли однієї ночі у великій пастці і якого так і не вдалося вбити. Який же він був усім огидний! Він був смердючий і слизький, всіх, хто його бачив, знуджувало. А потім люди до нього звикли. А потім ... вони полюбили його. Я не розумію, не можу зрозуміти - як  це могло статися?
 
Ліл
Ти не розумієш, Ноб? Іди й дивись. Того, що ти називав монстром, уже немає. Його сіра шорстка спина вкрилася прекрасними квітами, і від цих квітів ідуть дивнi пахощі.
 
Ноб
Пахощі! Він смердить, незважаючи ні на що, смердить аж сюди. Його нудотний запах чути всюди. Він проникає у будинки, у ліси, простягається над озером, ми всі ним пройняті. У волоссі, в одязі, у їжі - скрізь його чути.
 
Ліл
Що ти вигадуєш! Ніякого запаху нема, навіть якщо наблизитися до нього...Зовсім нічим не пахне, крім аромату квітів.
 
Ноб
А, ти не відчуваєш? А його важке, уривчасте дихання ти теж не чуєш? Нікуди не подітися від цього нав'язливого, похабного, бридкого звуку. Я його чую навіть тоді, коли граю, коли співаю, навіть тоді, коли сплю. Він не дає мені спати, я його чую уві сні.
 
Ліл
Ноб, ти перебільшуєш. Справді, дихання чутно, але це не так жахливо. Навпаки, у цьому є щось заспокійливе і приємне. Нам би не вистачало цього звуку, якби він раптом затих. Зваж, Ноб, ти завжди був дуже чутливим. І ти став дуже самотнім. Ти ніколи не ходиш з нами співати і танцювати круг нього. Ти ходиш кручами зі своєю гітарою, самотній і сумний. Твої очі щораз похмуріші, а твій погляд щораз віддаленіший. Ти дуже змінився, Ноб.
                                                               
Ноб
Тут усе змінилося. Повітря, люди, усе, все життя. Я боюсь, Ліл, я відчуваю, що нам загрожує велика небезпека.
 
Ліл
(Сміючись)
Яка небезпека? Навпаки, життя стає дедалі прекраснішим.
 
Ноб
Монстр росте, Ліл, росте безупинно, ти це добре знаєш.
 
Ліл
Ну і що з того? Він росте. Місця вистачає.
 
Ноб
Місця, може, ще вистачає. Але Монстр їсть усе більше й більше, його запах стає сильнішим, його дихання голоснішає. І....він їсть усе підряд, навіть людей.
 
Ліл
О, який ти впертий! Він це зробив ненавмисно. Це були... це просто були необачні, що опинилися біля його пащі. Він закрив її, та й годі. Він не злий. Він навіть рухатися не може.
 
Ноб
Час від часу він душить дітей своїми лапами...
 
Ліл
Він важкий і неповороткий, та й годі. Він це робить не зі зла. Матерям просто слід краще дивитися за дітьми.
 
Ноб
Цікаво, як ви всі його захищаєте. Навіть ти.
 
Ліл
Так, я його захищаю, Ноб, бо я його люблю. Усі його люблять, крім тебе. Тому що ти ніколи не дихав пахощами його чудових квітів.
 
Ноб
Я про це чув. Кажуть, що коли вдихаєш пахощі його квітів, тих квітів, що виросли на його потворній спині, справді здається, що від їх пахощів відчуваєш дивне щастя, незвідане блаженство...
 
Ліл
Так, Ноб. І увесь страх зникає, і всі тривоги, і всі печалі. Навіть фізичний біль. Старі забувають про старість, а хворі забувають про хвороби. Він лікує від всякого зла, він лікує душі.
 
Ноб
Тимчасово, можливо, на певний час. Але Монстр росте, Ліл,  не забувай, що він росте дуже швидко. Він вже зайняв місце нашого колишнього поселення. Ми були змушені переносити наші будинки деінде, пересаджувати далі наші сади. А через кілька місяців доведеться це робити знову.
 
Ліл
Колись він припинить рости, хіба ні?
 
Ноб
Звідки ти знаєш?
 
Ліл
Тому що... Тому що...  Більше не залишиться місця ... для нас.
 
(Мовчання.)
 
Ліл
Ти мене лякаєш, Ноб. Ти бачиш все з поганого боку. Ось побачиш, усе зміниться на краще.
 
Ноб
Я так не думаю, Ліл, на жаль, я в це не вірю.
 
Ліл
Спробуємо поспати, ти не проти?
 
Ноб
Ліл, я хочу побачити твою душу.
 
Ліл
О, Ноб! Душу можна відкривати лише перед чоловіком, за якого виходиш заміж, або перед смертю.
 
Ноб
Ти можеш це зробити перед чоловіком, якого ти кохаєш.
 
Ліл
Я тебе кохаю, Ноб.
 
(Вона знімає маску, Ноб знімає свою. Вони дивляться одне на одного.)
 
Ноб
Тепер ми як чоловік і дружина.
 
Ліл
Але стільки суму у твоїй душі, бідолашний Ноб! Завтра ти підеш зі мною. Той, кого ти називаєш Монстром, тебе зцілить.
 
Ноб
Це ти потребуєш зцілення, Ліл. Ти і всі інші.
 
Ліл
Лягаймо спати, вже пізно
 
(Вони засинають, обійнявшись).
 
Сцена 3
Сон
 
(З'являються люди в масках, несучи труну. Чоловік, що йде попереду, грає на сурмі. Процесія обходить навколо Ноба і Ліл, потім зупиняється навпроти них.)
 
Ноб
Кого ховають?
 
Чоловік 1
Нікого.
 
Чоловік 2
Це не похорони, це родини.
 
(Вони ставлять труну на землю і знімають віко.)
 
Усі
Це малята Монстра. Він розродився сьогодні увечері. Ось чудові малята Монстра.
 
(З труни люди витягують монстриків з ганчір'я у подобі бридких звірят. Вони підкидають їх у повітря, весело вигукуючи. Ліл ловить одного монстрика, пригортає до себе, заколисує, як немовля.)
 
Ліл
Моє гарненьке малятко, моя дитинко. Мій любий монстрику! Який ти гарний, який ти милий! Воно голодне, бідне малятко, хоче пипки, моє любе.
 
(Вона виймає груди з пазухи і годує монстрика.)
 
Ноб
Ліл! Ні, Ліл! Що ти робиш?
 
Ліл
Поглянь. Він чудовий! Він їсть. Їж, мій любий, їж, моє малятко.
 
Чоловік 3
Лови!
 
(Чоловік 3 кидає монстрика Нобу, але той бридливо відступає вбік. Фігурка з ганчір'я розпластується на землі, це розлючує чоловіків. Вони кидають на Ноба, той тікає, бігаючи круг сцени.)
 
Чоловік 1
Ти його впустив!
 
Чоловік 2
Він тобі не потрібен!
 
Чоловік 3
Ти їх не любиш?
 
Всі
Смерть тобі! Смерть!
 
(Вони хапають Ноба і зв'язують мотузкою. Кладуть його у труну і кидають монстриків на нього.)
 
Чоловік 1
Ось гостинчик для малят!
 
Чоловік 2
Це ваша улюблена їжа!
 
Чоловік 3
Смакуйте свіженьке.
 
Ліл
Ти теж іди їсти, мій маленький. Поїж, мій ласунчику!
 
(Вона кидає свого монстрика на Ноба, той з криками відбивається. Усі танцюють навколо труни. Ноб підіймається, скидає з себе монстриків. У нього пташиний дзьоб і крила. Він вільний від пут. Він вилазть із труни і бере свою гітару. Усі інші мовчки дивляться на нього. Ноб іде геть, граючи на гітарі.)
 
Ліл
Ноб, куди ти йдеш?
 
Ноб
Кудись.
 
Ліл
"Кудись" не існує.
 
Ноб
У інший світ.
 
Ліл
Іншого світу немає.
 
Ноб
Ні. Для мене. Лише для мене він є. Світ без тіней, світ без монстрів.
 
Ліл
Ноб! Не ходи туди! Ти впадеш! Ноб! Там безодня!
 
Ноб
Ти не бачиш! Я - птах. У мене є крила.
 
Ліл
Но-о-об!
 
(Темрява, потім слабке світло. Труна і люди зникли. Ноб і Ліл лежать, як раніше. Світає.)
 
Ліл
Ноб!
 
Ноб
Що трапилося? Чому ти кричиш, Ліл?
 
Ліл
Ти стиснув мене дуже сильно. Ледь не задушив.
 
Ноб
Я бачив сон, Ліл. Мені приснилося, що...
 
Ліл
Що тобі приснилося, Ноб?
 
Ноб
Мені приснилося, що я птах, що я полетів дуже високо, дуже далеко.
 
Ліл
Без мене, Ноб?
 
Ноб
Так, без тебе. Сам.
 
 
Сцена 4
Зближення 
 
(Поважний Чоловік сидить на очеретяному килимі. З'являється Ноб і зупиняється на віддалі.)
 
Ноб
Я хочу говорити з тобою, Поважний Чоловіче.
 
Поважний Чоловік
Підійди ближче, сину мій. Говори.
 
Ноб
(Наближаючись.)
Не дуже давно я бачив сон, батьку мій, який  не можу забути.
 
Поважний Чоловік
Розкажи мені його, сину.
 
Ноб
Спершу це був кошмар. Снилися монстри, маленькі монстрики, що народилися від жахливого звіра з квітучою спиною. Люди мене поклали в труну і закидали цими монстрами, щоб вони живилися моїм тілом. Але я визволився, я перетворився на великого птаха, у мене були крила, і я полетів у інший світ.
 
Поважний Чоловік
Іншого світу не існує, сину.
 
Ноб
Світ ... після життя?
 
Поважний Чоловік
Смерть?
 
Ноб
Смерть, а потім - інший світ?
 
(Мовчання.)
 
Ноб
Чому ти не відповідаєш мені, Поважний Чоловіче?
 
Поважний Чоловік
Що ти хочеш від мене почути?
 
Ноб
Я хочу піти. Як у моєму сні. Піти у світ, що чекає на наші душі після смерті. У світ, про який ти нам стільки розповідав....
 
Поважний Чоловік
Чому? Чому ти хочеш піти, чому ти хочеш померти, сину мій?
 
Ноб
Через Монстра. Я його ненавиджу, ненавиджу так сильно, як зненавидів з першого дня. 
 
Поважний Чоловік
Однак його всі люблять.
 
Ноб
І ти теж, батьку?
 
Поважний Чоловік
О ні, ні. Я не люблю його. Я знаю, що він принесе нам загибель, що він нас знищить.
 
Ноб
Тоді чому ти не дієш? Чому ти нічого не робиш? 
 
Поважний Чоловік
А що я зроблю, сину мій? Ми вже спробували все з самого початку. До того ж,  тепер усі за нього. Я самотній і старий.
 
Ноб
Ні, ти не самотній. Я з тобою.
 
Поважний Чоловік
Ти ж хочеш піти...
 
Ноб
Я не можу тут більше жити. Я хочу жити у світі після смерті. Цей світ, про який ти нам стільки розповідав, він існує чи ні, батьку мій?
 
(Мовчання.)
 
Ноб
Скажи мені, батьку мій. Я маю це знати. Я маю право це знати.
 
Поважний Чоловік
Так, ти маєш право це знати, цей світ існує, сину мій, але я боюся, що там, у тому світі, немає нічого окрім темряви.
 
(Мовчання.)
 
Ноб
Тоді, мій сон... Що ж означає мій сон?
 
Поважний Чоловік
Твій сон означає, що ти віднайдеш цей світ світла, і ти його віднайдеш не після смерті, а тут, у нашому світі. Твій сон означає, що ти переможеш Монстра.
 
Ноб
Я? Чому я?
 
Поважний Чоловік
Скажи-но мені, сину мій, чи ти вдихав уже пахощі його чудових квітів?
 
Ноб
Ні, батьку мій.
 
Поважний Чоловік
Ось у чому твоя сила. Ти - єдиний, окрім мене, хто цього не робив.
 
Ноб
І я ніколи цього не робитиму, бо я знаю, що це буде моя загибель, що я почну його любити, як інші, і що я буду переможений.
 
Поважний Чоловік
Це ти переможеш, сину мій, я в цьому впевнений.  Ти сповнюєш мою душу надією, я більше не відчуваю себе самотнім. Завдяки твоїй мужності і моїй мудрості ми будемо сильніші, ніж Монстр.
 
Ноб
Та що ж ми можемо проти нього?
 
Поважний Чоловік
Іди додому з миром, сину мій. Я подумаю. Я покличу тебе, як настане час.
 
Ноб
Чекатиму з нетерпінням твого поклику. Ти повернув мені мужність, ти повернув мене до життя.
 
(Ноб йде геть, граючи на гітарі і співаючи.)
 
Ноб
У моїх очах виблискують
Небесні барви
У моєму волоссі тріпочуть
Пальці вітру
У моєму серці зринають
Щастя і спокій
Тривога моєї душі
Відступає перед надією
Земля повернеться
До людей нашого світу
На ній вони виростять
Квіти чисті й прекрасні
 
Сцена 5
Рішення
 
(Поважний Чоловік сидить на своєму килимі, оточений юнаками, серед них - Ноб і Тім.)
 
Поважний Чоловік
Я обрав вас, бо ви молоді й хоробрі. Я прийняв важливе рішення. Перед тим, як його сказати, я хочу знати, чи можу у всьому розраховувати на вас.
 
Усі
Так, Поважний Чоловіче.
 
Поважний Чоловік
Добре. Я дозволяю вам сісти, бо це буде довго. Всі ви знаєте, що Монстр росте зі страшною швидкістю. Ми повинні знову переносити наші будинки у інше місце і пересаджувати сади, бо він уже зайняв місце нашого другого поселення. Далі це не може продовжуватися. Якщо Монстр не припинить рости далі, нам не буде куди подітися. Нам більше не буде де жити.
 
Усі
Не буде... де жити!
 
Поважний Чоловік
Отже, нам потрібно діяти і завадити Монстру рости.
 
Усі
Завадити йому рости!
 
Поважний Чоловік
Після спостережень та роздумів я знайшов єдиний можливий вихід.
 
Усі
Він знайшов його!
 
Поважний Чоловік
Єдиний спосіб завадити Монстру рости - це позбавити його улюбленого харчу, тобто, людської плоті.
 
Усі
Людської плоті!
 
Поважний Чоловік
Так. Я помітив, що, проковтнувши людину, що опинилася біля його пащі, Монстр негайно починав рости неймовірним чином. І навпаки, коли він харчувався певний час лише своєю звичайною їжею, він не тільки зберігав свої звичайні розміри, а й помітно меншав. Мій висновок наступний: якщо ми позбавимо Монстра людської плоті і будь-якої іншої їжі на достатньо довгий час, він буде зменшуватися і зменшуватися, аж до повного зникнення.
 
Усі
До повного зникнення!
 
Поважний Чоловік
Для цього потрібно завадити людям наближатися до нього. Я знаю, що не всім це сподобається. Люди звикли до Монстра, вони відчувають у ньому потребу. Вони люблять вдихати отруту його квітів. 
 
Усі
Отруту?
 
Поважний Чоловік
Так, це отрута, що затьмарює їх свідомість, що дає їм відчуття щастя.
 
Чоловік
Великого щастя!
 
Поважний Чоловік
Ілюзію щастя, та ще й дуже нетривку. Навіть серед вас є ті, хто не хотів би від неї відмовитися.
 
Усі
Відмовитися? Назавжди?
 
Поважний Чоловік
Так, назавжди. Нам треба зробити вибір. Смерть усім, чи зникнення Монстра.
 
Усі
Тільки не смерть! Тільки не смерть!
 
Поважний Чоловік
Ті, хто за Монстра, можуть піти. Вони можуть знову повернутися до нього,  дихати отрутою його квітів, аж до повного запаморочення, від якого вони впадуть прямо до його розтуленої пащі. Давайте, годуйте його своїм тілом! Давайте, нехай він більшає й більшає!
 
Ноб
Отже, ти думає, Поважний Чоловіче, що пахощі квітів змушують заціпенілих людей падати у пащу до Монстра?
 
Поважний Чоловік
Саме так. Це хитрощі Монстра, який не може рухатися. Ось як він здобуває собі улюблений харч, єдиний, що йому справді підходить.
 
Ноб
Ви його чули? Ви розумієте? Тіла вашого він хоче. Неосяжне щастя, яке він вам дає, - це для того, щоб заманити вас у свою бридку пащу.
 
Поважний Чоловік
Нам слід зробити вибір. Хто хоче піти, хай іде.
 
(Ніхто не рушає з місця.)
 
Поважний Чоловік
Ви всі залишилися. Дякую вам. Я розповім вам про свій план. Ми маємо діяти швидко, бо момент сприятливий. Люди змушені знову переносити власні будинки у інше місце, вони не дуже прихильні до Монстра. Вони починають боятися. Перше, що треба зробити - це оточити Монстра кам'яним муром. Нехай усі візьмуть у цьому участь. Скажемо їм, що це для того, щоб завадити Монстру рости далі. Вони погодяться. Друга річ: зберіть усю зброю і викиньте її у прірву.
 
Усі
Обеззброїти людей?
 
Поважний Чоловік
Так. Силою чи хитрістю. Усіх обеззброїти. Окрім вас. Ви залишите собі зброю, бо вам вона буде потрібна. (Пауза.) Вам вона буде потрібна, тому що згодом ви муситимете стріляти у кожного, хто наблизиться до муру, який ми зведемо навколо Монстра. Стріляти без пощади, без вагання. У батьків, у друзів, без вийнятків. 
 
Усі
Без вийнятків!
 
Поважний Чоловік
І навіть у тих серед вас, хто захоче перелізти через мур...  Інші повинні вбивати їх, не вагаючись.
 
Усі
Не вагаючись!
 
Поважний Чоловік
Це жорстоко, я знаю. Але інакше ми всі загинемо. Ви мене зрозуміли?
 
Усі
Так, Поважний Чоловіче.
 
Поважний Чоловік
Ви готові виконати це криваве завдання, щоб врятувати наш світ?
 
Усі
Ми готові.
(Співаючи)
Ми вбиватимем
Ми вбиватимем
Без співчуття
Без пощади
Ми вбиватимем
Щоб врятувати наш світ
Ми вбиватимем одних
Щоб могли жити інші
Щоб помер Монстр
Без співчуття
Без пощади
Ми вбиватимем.
 
Сцена 6
Зникнення Монстра
 
(Поважний Чоловік сидить на своєму килимі, поруч немає нікого. У глибині сцени Ноб робить обхід муру. Він сам. Чутно кроки. З'являється чоловік.)
 
Ноб
Зупинись, чоловіче! Не йди туди!
 
Чоловік
Змилуйся.
 
Ноб
Над ким?
 
Чоловік
Наді мною.
 
Ноб
Я тебе не знаю. Я вже вбив своїх батьків. Дівчину, яку я кохав, Ліл, я теж убив. Я вбив свого найкращого друга, Тіма. Я повбивав дітей. Чому я маю змилуватися над тобою?
 
Чоловік
Я знаю. Ти невблаганний. Ти вбив навіть своїх товаришів по варті.
 
Ноб
Вони слабшали. Вони хотіли наблизитися до Монстра. Я їх убив. Усіх. Для того, щоб зник Монстр. І мені це вдалося. Через кілька днів від нього нічого не залишиться.
 
Чоловік
І що тобі з того? У поселенні теж уже нікого не залишилося.
 
Ноб
Що ти кажеш?
 
Чоловік
Я - останній житель поселення. Ти й твої товариші повбивали усіх.
 
Ноб
Усіх?
 
Чоловік
Лишився Поважний Чоловік... і ти... і я. Але я більше не можу жити. Для чого жити у самотності,  без щастя?
 
Ноб
Щастя?
 
Чоловік
Ти його ніколи не знав. Щастя, що приходило від пахощів квітів...
 
Ноб
Ні, я його ніколи не знав.
 
Чоловік
І тому ти такий невблаганний. Ти знаєш лише ненависть.  Ти весь сповнений ненависті.
 
Ноб
Без ненависті я не зміг би зробити того, що я зробив. Для того, щоб перемогти, я мав його ненавидіти.
 
Чоловік
Ти сам перетворився на Монстра. Ти тільки те й робиш, що вбиваєш. Ти винищив свій народ.
 
Ноб
Я врятував наш світ.
 
Чоловік
Ти його врятував лише для себе. Тепер він належить тобі! І що ти збираєшся у ньому робити?
 
Ноб
От ти ще живий. Ану йди геть, бо я тебе уб'ю!
 
Чоловік
Я не прошу тебе дарувати мені життя, бо я прийшов сюди, щоб померти. Я втратив усіх, кого любив. Я хочу воз'єднатися з ними у смерті. Тільки дай мені померти біля Монстра. Дай мені ще хоч раз вдихнути пахощі його квітів. Дай мені пізнати щастя в останній раз.
 
Ноб
А Монстр тебе з'їсть і знову виросте. І знову доведеться тижнями чекати його зникнення. А це зникнення зараз так близько.
 
Чоловік
Що тобі з того тепер? Тижнем, навіть місяцем менше, місяцем більше? Хіба це щось змінить?  Для кого? Для чого?
 
Ноб
Для мене. Я хочу виконати своє завдання. Я хочу, щоб Монстр зник. Я більше не можу. Я забагато вбивав. Я забагато чекав. Зупинись, кажу тобі! Не наближайся! Не наближайся до муру! Стрілятиму!
 
(Він натягує лук і стріляє. Крик. Чоловік падає. Ноб кидає лук, вилазить на мур, дивиться. Він зістрибує з муру і біжить до Поважного Чоловіка.)
 
Ноб
Я переміг! Я переміг! Монстра більше немає!
 
Поважний Чоловік
Підійди до мене, Ноб. Я скоро помру.
 
Ноб
Усе скінчено, батьку мій.
 
Поважний Чоловік
Так, усе скінчено. Твоя мрія здійснилася, Ноб. Ти житимеш у світі без монстрів. Сам. Потім ти помреш. Сам. На самоті, Ноб, ти чуєш? (Пауза.) Монстр переміг, Ноб. Він нас убив. Він убив... життя. Можливо, я помилився. Чи мусив я дозволити людям помирати у примарному щасті від пахощів квітів?  Можливо. Я вже не знаю. Уже пізно. Так, я помилився, але вже пізно.
 
(Поважний Чоловік знімає свою маску, кладе її біля себе, лягає і більше не рухається.)
 
Ноб
Я переміг Монстра! Я виграв! Це я, я переміг!
 
(Він оглядається навкруги, помічає барабан Тіма на землі, підбирає його. Він ходить по сцені, стукаючи в барабан.)
 
Ноб
Усі, усі сюди! Я виграв, я переміг Монстра! Ми знову житимем у радості, у спокої. Усі сюди! Влаштуємо велике свято. Сюди, друзі мої, старі й молоді! Ми будемо співати  й танцювати. Ліл, де ти? Іди танцювати, Ліл! Тім, де ти? Нумо співати зі мною! Усі сюди! Сюди!
(Ноб впускає барабан на землю, зупиняється, розгублено оглядається навкруги. Він повертається до старого.)
 
Ноб
Де вони? Куди вони всі поділися? (Хитає головою.) Я не розумію. Де Ліл, де Тім, де всі інші?  Я не розумію. (Пауза.) Ось де моя гітара. (Він піднімає гітару, струн більше немає. Довго  на неї дивиться.) Ось моя гітара.
 
(Ноб відштовхує старого і сідає на його  очеретяний килимок, у позі Поважного Чоловіка. Він знімає свою маску і надягає маску Поважного Чоловіка.)
 
Ноб
(Старечим голосом.)
Це сталося тут чи там
Десь там
Одного разу
Сьогодні вчора чи завтра.
  
Kristof A. Le Monstre et autres pièces. - Paris, éditions du Seuil, 2007.
 
Коментарі (3)
1 Вівторок, 10 Листопада 2009
Як на мене, дуже добра пєса, та й переклад здається нічого. Нібито є в ній щось схематичне, чи то навіть примітивне, чи як сказати. Але разом з тим дивна вона якась (в позитивному значенні цього слова), та й схематизм виявляється мабуть і не таким вже простим.
В будь-якому разі дуже дякую перекладачці. А ще хотілося б щось почути про саму авторку, хто вона взагалі така, що пише тощо?

NB до редакції: в тексті є кілька прикрих друкарських похибок. передивіться ще раз
2 Понеділок, 30 Листопада 2009
Агота Крістоф народилася в Угорщині у 1935 р., а згодом емігрувала до Швейцарії (у 1956 р.!). Вона самотужки вивчила французьку мову, працюючи на заводі, та дебютувала з творами, написаними нерідною мовою. Авторка описує своє дитинство та еміграцію в автобіографічному романі «Неписьменна» (2004), який складається з коротких новел-спогадів про злиденне життя в країні соцтабору, про письменництво тощо, тлумачить тему багатомовності (новела «Рідна мова та мови-вороги»). Її варто перекласти… Інша збірка новел також заслуговує на увагу українських перекладачів – «Все одно» (2005). Агота Крістоф пише також п’єси та романи. Наскільки мені відомо, принаймні два її романи перекладені російською мовою («Толстая тетрадь» та «Вчера»). Надзвичайно цікава письменниця. Вітаю ініціативу перекладачки !
3 Неділя, 10 Січня 2010
на заводе она как раз язык за 5 лет и не выучила. в одном интервью Агота Кристоф рассказывала, что практически ни с кем там не общалась, да и условия труда не способствовали. а вот потом, с трудом, но осваивала.
"Вчера" - это не роман, это рассказ.

Ирине Собченко - лично от меня - огромнейше СПАСИБО!!!

если у Вас, Ирина, есть еще переведенные тексты Аготы Кристоф, размещайте их скорее, пожалуйста)

и очень-очень большая просьба ко всем. может быть, кто-то знает, где можно достать фильмы:
1. Brucio nel vento (2002), film based on the novel «Hier» («Yesterday»)directed by Silvio Sodini;
2. Le Continent K. (1998) and Agota Kristof, 9 ans plus tard ... (2006), by Eric Bergkraut;
3. "The third lie" by Thomas Vinterberg.

Дайте знать, пожалуйста.
E-mail: gnjbs@inbox.ru

Додайте Ваш коментар

Ваше ім'я (псевдонім):
Коментар:

eurozine
 


Головна  Статті  Тексти  Переклад  Новини  Тема  Акції  Мистецтво  Лінки  Газета  Редакція  


Дизайн Олександр Канарський ©2007.
При використаннi матерiалiв сайту бажаним є посилання на prostory.net.ua