ГоловнаСтаттіТекстиПерекладНовини
ТемаАкціїМистецтвоЛінкиГазетаРедакція
Наброски к судебному заседанию - ПРОSTORY - український літературний журнал Наброски к судебному заседанию Церкві й державі час жити нарізно! Феміністичний марш 8 березня - ПРОSTORY - український літературний журнал Церкві й державі час жити нарізно! Феміністичний марш 8 березня 5 березня: презентація проекту «ПРОSTORY» у Львові - ПРОSTORY - український літературний журнал 5 березня: презентація проекту «ПРОSTORY» у Львові
Друкувати

Тадеуш Домбровскі: Вірші

Тадеуш Домбровскі (Tadeusz Dąbrowski) (1979 р.н.) – польський поет, есеїст, редактор польського літературного часопису „Topos”, співробітник телеканалу TVP Kultura. Публікувався зокрема у таких періодичних виданнях Польщі як  “Tygodnik Powszechny”, „Polityka”, „Rzeczpospolita”, Dziennik”, „Twórczość”, „Odra”, „Zeszyty Literackie”, „Res Publika Nowа”, а також численних закордонних часописах. Лауреат Літературної премії ім. Косьцєльських (2009), Hubert-Burda-Preis (2008), премії Splendor Gedanensis (2007), Мистецької премії GTPS (2007), премії „Czerwonа Różа” (2000, 2002), Премії міста Ґданськ для молодих  митців (2002). Номінований на телевізійну премію “Пегас” за 2001 рік. Від Тадеуша Ружевича отримав премію Фундації польської Культури (2006). Тексти перекладені п’ятнадцятьма мовами. Автор поетичних збірок:  Wypieki (1999), e-mail (2000), mazurek (2002), Te Deum (2005, 2008) і Czarny kwadrat (2009). Редактор антології Poza słowa. Antologia wierszy 1976–2006 (2006). Збірки вибраних віршів незабаром з’являться в Німеччині та США. Мешкає в Ґданську.

Тадеуш Домбровскі, часто порівнюваний з польськими поетами Гербертом та Ружевичем, вписується у традицію метафізичної та аскетичної поезії. Сумніви у метафорі та полемічність Домбровського є новими поетичними здобутками молодого голосу у цій течії. Теологічний дискурс його віршів підсилює полемічність завдяки іронії, а то й сарказму, а часті звернення до автопоетики у поєднанні зі скромністю перетворюють автора на скептичного спостерігача дійсності.



альфа і омега

Досі йшлося про те, щоб виходити
з себе і бачити сповна, ставати в цей спосіб
лицем до лиця зі своїм справжнім положенням.

Бути на крок збоку і на крок вперед,
дивитись на себе, того, хто дивиться, спостерігати того, хто
спостерігає, відтак писати того, хто пише.

Мене побільшало, хоча я відчував, як мене меншає,
і навпаки. Пізнався ледь не у всьому, та
не пізнав нічого; зайнятий собою відійшов

далеко від того, який був, є і прийде
день, коли він напише нескінченну поему
про вас.


Молитва (робочий файл)

Наділи мене терпінням.

Дай ласку розуміння,
що терпіння – це ласка.

Нехай буде непорочне,
бо зроблю усе, щоб

сприйняти його як кару.
Зроби так, щоб я говорив до Тебе

без страху, щоб Тебе почув я.
І щоб не боявся цього вірша,

а водночас тремтів
перед ним так як зараз.

І щоб цього вистачило.

 

(…)

з кожним наступним словом щораз щільніше укріпляю
цей вірш якби він мав бути ідеальним я мусів би
в ньому померти не раз я чув що найважливіше
це людина то ж залишаю у вірші щілину через 

яку я в стані протиснутись цілком
можеш зайти туди щоб оглянути мій слід
якщо ти відважний можеш замість мене закритись 

можеш теж нічого не робити.
 
 

Літвечір 

– Пишете Ви радше днями чи ночами? – Днями і ночами,
люба пані. На світанку, як закінчу свою пияцьку мандрівку
в пошуках тіл, відчуваю, як ніч
вливається в мене вируючим струменем
 
атраменту. Потім просипаю сонце, а по
полудні починаю списувати пригоди нічного
героя. Це сумні вірші та штучні, хоча і
правдиві. Ніхто їх не бачив, бо невільно
 
писати супроти людської натури, так
водночас креслячи та пишучи, замазую
день і знову настає ніч. Найпрекрасніші
вірші постають уві сні – білі з римою,
 
втиснені cписаним пером у чистий і білий
зошит. Тих віршів я мимоволі шукаю ночами.
Піди мені назустріч, поки не забуду, навіщо я вийшов.
 


* * *

До небесного царства  не потрапить той,
хто чекає (роблячи купу непотрібних речей)
в п’ятницю до півночі, щоб могти безкарно з’їсти
кільце ковбаси. Не потрапить до неба той,
 
хто відчуває, що не може помолитися щиро, бо,
коли хотів торкнутись неба, торкав себе знову в
очікуванні на північ. Не потрапить і той, хто
молиться, натиснувши у магнітофоні на паузу,
 
і пауза визначає йому час. Не потрапить до
царства небесного врешті той, хто пише
за п’ять хвилин дванадцята вірш замість молитви.



Світло 

Подумай про сітку, яка перестає існувати
в міру того, як ти наближаєшся до неї. Перш ніж відчуєш
її холод, а потім впертість, на хвилю тобі здасться,
що ти вільний. Подумай про щілину для ключа, про око
вічка, яке бачить усе, а навіть більше.
І подумай про свою повіку, про свою душу
причаєну зразу за зірницею.


Зоологічний трактат
(з суспільним заанґажуванням)

                                Свідчення зловмисників нагадували переказ
               фільму, в якому вони мали б виконувати головні ролі.
                                                                                                      Новини 

                                         Мавпами опікується «Кредит Банк»
  Табличка в зоопарку   

 

 
1.
 
Уважно приглядаюся до опублікованих в пресі
облич бестіальних вбивць і знову
доходжу висновку, що Бог знає, що робить.
 
В їхніх рисах я шукав оправдання
для твердження: Злий ваш погляд, зло
тупим металевим пером виписане на ваших лобах.
 
– не знайшов. За цими портретами могли б
з таким самим успіхом ховатись молоді клірики, отож
 
проповідник не брехав: Усіх чекає небо,
хто засуджує зло, а не людину.

 
2.
 
Наступного дня йду з родиною в зоопарк. Як завжди
біля мавп з’являється клопітке почуття близькості,
коли поглядом зустрічаюся з поглядом шимпанзе,
 
яким колише трансовий ритм самотності.
Неначе сам диявол сотворив мавп, щоб звести нас
у подібності, але можна і по-іншому: мавпа
 
то бічне (гірше) відгалуження в еволюції людини.
Однак чи шимпанзе застрілив би п’ятеро
працівників Кредит Банку? Не думаю, хіба
 
що для забави, і в зоопарку.

 

Нічний вірш

Вчора вночі я вголос складав новий
вірш до світла на обріях слів
наповнених парою, а може радше пара-слів
з’явилась веселка – вицвілий але новий
 
знак приміряє слова до самого себе мови,
яка досконало обходиться без мене,
хоча кожне слово падало краплею на мене і по мені
стікало бо ж до біса не може бути мови
 
про правдиву веселку від штучного світла.


 

Камінець

Ти був посередником у справі комп’ютера
Атарі і скутера Ямахи моєю втечею
від важливих занять, хоча і не таких вже важливих
 
як Ти бував душем між Марією
і якоюсь іншою Маґдою, а потім навіть засобом
контрацептивним (не обов’язково ефективним)
 
віршем був Ти завжди аж сьогодні підчас
вечірньої хресної дороги крізь поселення
я по-справжньому відчув Тебе за постаттю гострого
 
камінця на який я клякнув спершу нехотячи
а відтак вже навмисне і з яким я хотів пройти
проклякнути решту станцій та був вмурований він
 
в хідник 
 
 
Коментарі (2)
1 П'ятниця, 16 Квітня 2010
Добре б було публікувати також і оригінал, багато читають польською і отримують від того задоволення
2 П'ятниця, 16 Квітня 2010
"часті звернення до автопоетики у поєднанні зі скромністю перетворюють автора на скептичного спостерігача дійсності"
важко сказати, хто з двох більший герметичний - поет чи автор передмови. у віршах, принаймні в перекладених, все досить прозоро і ясно. а от у передмові швидше смішно.

Додайте Ваш коментар

Ваше ім'я (псевдонім):
Коментар:

eurozine
 


Головна  Статті  Тексти  Переклад  Новини  Тема  Акції  Мистецтво  Лінки  Газета  Редакція  


Дизайн Олександр Канарський ©2007.
При використаннi матерiалiв сайту бажаним є посилання на prostory.net.ua