Неля Ваховська
(Понеділок, 14 Лютого 2011) /
Зоологія політичного
(Середа, 09 Лютого 2011) /
Новини
з німецької переклав Микола Ліпісівіцький
(Вівторок, 08 Лютого 2011) /
Зоологія політичного
 Я не чинила спротиву людям, які все виштовхували мене, аж доки я не опинилася десь між товарів домашнього вжитку, що користувалися меншим попитом і зрештою, вперлася в контейнер, повний жовтих свічок для новорічної ялинки, по дванадцять у кожній упаковці. Чомусь мені сподобалися ці свічки; вони були коротенькі, товстенькі, мали довершену циліндричну форму і матовий жовтий колір, що нагадував мені тягучий штучний мед, яким я любила поласувати колись давно, у дитинстві. Крихти кристалізованого цукру в ньому нагадували солодкий пісок, цукор-пісок (...)
|
Неля Ваховська
(Вівторок, 08 Лютого 2011) /
Зоологія політичного
Катерина Міщенко
(Понеділок, 07 Лютого 2011) /
Статті
з німецької переклала Олена Бєлозьорова
(Середа, 02 Лютого 2011) /
Зоологія політичного
Дені Клапер
(Середа, 02 Лютого 2011) /
Зоологія політичного
Неля Ваховська
(Понеділок, 31 Січня 2011) /
Зоологія політичного
з німецької переклав Петро Рихло
(Субота, 08 Січня 2011) /
Зоологія політичного
Неля Ваховська
(Вівторок, 28 Грудня 2010) /
Зоологія політичного
|
|
|
|
|
Відкриття Берлінського муру стало чи не першою в ХХ столітті суцільною медійною революцією: спровоковане прес-конференцією СПЄН та розтиражоване західнонімецькими ЗМІ, воно увійшло до колективного уявного Німеччини як телевізійна подія, якій не можна повністю довіряти. Так протагоніст роману Курта Драверта «Дзеркальний ландшафт» відмовляється навіть говорити на цю тему, про яку він не може, «точно сказати, чи це часом не було формою історичного феєрверку (...)
10 лютого, у четвер, о 18 год. у літературній каварні «Кабінет» (Львів, вул. Винниченка, 12) відбудеться зустріч з перекладачкою Катериною Міщенко, яка представить переклад збірки ранньої прози Альфреда Дьобліна "Убивство кульбаби та інші оповідання". Альфред Дьоблін (1878—1957) належить до світових класиків літератури. Поряд із Дж. Джойсом та Р. Музілем він створив роман ХХ століття. Однак на окрему увагу заслуговує й коротка проза Дьобліна, що стала одним з канонічних зразків прози експресіонізму (...)
Подібно до більшості східнонімецьких авторів 90-х, Катя Ланґе-Мюлер (нар. 1951) у своїх романах використовує свій біографічний досвід життя по обидва боки Муру, подекуди перетворюючи його на основний сюжетотворчий компонент. І звісно, біографія дочки функціонерки СПЄН, що в 16 років була виключена зі школи за «несоціалістичну поведінку», перебрала купу професій (набірниця, відповідальна за реквізит, доглядачка в психіатричному відділенні клініки Шаріте тощо), зрештою стала письменницею й у 1980-ті роки виїхала до Західного Берліна, дає їй для цього багатий матеріал (...)
Відомо, що українській книзі доводиться існувати в умовах структурного насилля, яке полягає в не відрегульованій державній політиці щодо книговидання. Однак визначення єдиного дестабілізуючого фактору – державної не-політики – виявляється досить позірним, коли самі гравці на полі українського книжкового виробництва, як-от видавництво, перекладач, автор, книгарня, не прямують до консолідації, крім хіба що на риторичному рівні. Натомість практичний рівень проявляє низку сліпих плям (...)
Він був вдячний шефові за дуже літературну ідею: одному з його персонажів спало на гадку самому встановити час свого народження. Ця фігура несподівано була перенесена до великого міста й раптом відчула, що змінилась – перша весняна злива, що розпочалася вночі, змила спогади цієї фігури про її колишнє життя в богом забутій провінції. Щоб його не звинуватили в прозорих аналогіях до свого минулого, В. прописав спогади свого вигаданого персонажа про його життя в печері. Його персонаж животів у якомусь бункері (...)
Заявлені в назві роману Вольфґанґа Гільбіга «Я» лапки легко перескочити – вони легкі й непомітні, проте вказують на сутнісний вимір цього тексту: йдеться про «Я» в лапках, Я-цитоване, визначене кимось іншим, невласне-Я. Роман, що вийшов друком у 1993 році, проводить антропологічну розвідку з питання, коли чи на підставі чого суб΄єкт має право говорити про себе як про Я. Гільбіг ставить питання про умови, в яких можливе це Я. В умовах змодельованого автором НДРівського життя за режиму СПЄН (...)
У самоописах об΄єднаної Німеччини головну роль було віддано місту як центру соціальної динаміки та екрану історичних процесів. При цьому Берлін постав особливим локусом Повороту й Об΄єднання: це місто історично було площиною реалізації політичних постановок, визначальних для колективного уявного Німеччини: від Ваймарської республіки, коли Берлін було проголошено культурною столицею світу, до гітлерівських часів, за яких попри те, що оплотом націонал-соціалізму вважався Мюнхен, Берлін обов΄язково мав стати серцем ІІІ Райху, й аж до Холодної війни (...)
Собаче буття – це паркування авта в обідню пору.
Вже підзаголовок роману «Роман про батьківщину» задає проблемне поле «Кімнатного фонтана» – потребу створення парадигми батьківщини, цілісного місце-образу для нового життя. Вираз відсилає до відповідної жанроформи тривіальної літератури ХІХ ст., проте сюжет роману зовсім не відповідає традиційній схемі: замість сільської ідилії, ураженої небезпекою ззовні, читач одразу втрапляє в епіцентр розриву – квартиру в районі берлінських новобудов, що виник як простір символічного стику колишніх Західної і (...)
