ГоловнаСтаттіТекстиПерекладНовини
ТемаАкціїМистецтвоЛінкиГазетаРедакція
Читання поезії зі збірки «Чорний квадрат» Тадеуша Домбровського - ПРОSTORY - український літературний журнал Читання поезії зі збірки «Чорний квадрат» Тадеуша Домбровського Перекладацькі зустрічі: Танго голоду й праці - ПРОSTORY - український літературний журнал Перекладацькі зустрічі: Танго голоду й праці Про якість перекладу: після дискусії - ПРОSTORY - український літературний журнал Про якість перекладу: після дискусії
Друкувати

сон про дівчинку із громадянською свідомістю

До Дня захисту дітей

Гості зібралися для фінального розіграшу лотереї. Кожний караван приходить по свій коровай. Голодні собаки жевріють, а коровай чекає на переможця. Знаючи, що ним може стати будь-хто будь-якої миті, гості гарно вбралися, як на шкільний випускний – за концептом сьогоднішньої урочистості. Чоловічі костюми роздулися, як чорні повітряні кульки, від сутнісних змін вчорашніх випускників – сьогоднішніх успішників. Першокласниці-жінки успішних чоловіків – вчорашні випускниці в атласних декольтованих сукнях та діамантах, колись штучних, а тепер, на щастя, носять тільки справжнє. Шлях до гідності пройдено, коровай здобуто, та караван не спиняється, бо найбільший діамант діадеми кожної дами – діти. У цій перспективній країні багато важких дітей. Переможець лотереї передасть виграш дитячому фондові найщасливішої жінки країни, яка процвітає завдяки своєму доброму господареві.

Відома телеглядачам учениця Ш. була запрошена для колориту вечора і на знак пошани до усіх відмінників країни. Подейкували, що вона має громадянську свідомість.

Між урочистим розіграшем та гостями простяглася червона стрічка, розрізати яку випала честь безкрилому янголятку – ще одній маленькій гості вечора, безрукій Надійці. Надійка завітала на свято з притулку для інвалідів при монастирі, збудованого коштом видатного громадянина і політичного діяча. Надійка має добрі здібності у малюванні ротом, та художницею стати не може. Через свою занадту гріховність – говорить дівчинка в інтерв'ю світським хронікам. Більше Надійка нічого не промовляє, її вуста саме виконують сакральну місію відкриття свята.

Від аплодисментів бульбашки шампанського втрапляють на об'єктиви камер і до декольте блискучих суконь. Краплини на стегнах танцівниць розлітаються під час їхнього виступу, зображення в камерах пливе, розігріте товариство тане з цікавості – хто ж виграв джек пот. Кольорові повітряні кулі облич витягуються з нетерпіння, гумові циліндри сплітаються у хороводі, від якого раз по раз відлунювало кого-хочеш-обирай. Запрошена дівчинка на ім'я Ш. витягує тонесеньку червону паперову стрічку, на якій стоїть ім'я Надійка. Під оплески не здивованої публіки Ш. простягає папірець переможниці. Надійка радісно хапає його зубами.

Головна благородиця країни, берегиня золотого фонду прийняла від Надійки лотерейний виграш. На ці кошти збудують храм, де всі гості сьогоднішнього свята зможуть молитися за наших дітей-інвалідів. У цю мить очі Надійки сльозилися від щастя. А спалахи фотокамер відбивали світло на осяйному, просякнутому миром, гладесенькому обличчі благодійниці-хазяйки фонду.

***

До залу закотили візок із величезною круглою полуницею й кілька багатокутних відерець із чорним та білим шоколадом. Полуниця-гігант – новітнє надбання селекції, таки є сенс країні інвестувати у генну інженерію. А ще серйозні розмови дорослих точаться навколо легендарного майстерного голу. Співпереживання, взаємопідтримка, гордість, патріотизм – яка шикарна комбінація! Молодці, показали, не підвели. Провидіння передрікає – країну врятує футбол.

У Ш. уривається терпець і вона голосно питає - чим займаються замащені шоколадом журналісти і скільки ще телеглядачі будуть, мовчки, усе це ковтати. Вони не повинні переховуватись по домівках, так само як інваліди…

Яке симпатичне дитя, які розумні речі говорить така крихітка - гості новим хороводом збиралися довкола Ш. Деякі сильні чоловіки цього світу зронили сльозу від її слів. А й справді – їм вдалося виховати майбутню еліту, надію нації.

Журналісти поцікавилися настроєм Надійки серед цієї кількості емоцій, та вперто мовчала, а коли їй майже припнули до рота мікрофон, прошепотіла – якщо говориш у храмі, на тебе чекає смуток.

 

Додайте Ваш коментар

Ваше ім'я (псевдонім):
Коментар:

eurozine
 


Головна  Статті  Тексти  Переклад  Новини  Тема  Акції  Мистецтво  Лінки  Газета  Редакція  


Дизайн Олександр Канарський ©2007.
При використаннi матерiалiв сайту бажаним є посилання на prostory.net.ua