эссе Маши Привен
(Неділя, 15 Лютого 2009) /
Тексти
Перевод Наталии Чермалых
(П'ятниця, 13 Лютого 2009) /
Статті
Переклад Андрія Рєпи
(Середа, 11 Лютого 2009) /
Статті
 Завданням цього, формально присвяченого двом поетам (Сен-Жон Персові і Паулю Целану), тексту, як власне всієї книги, що намагається артикулювати неоднорідну «суб'єктивність» ХХ століття, є застосувати щодо ХХ століття своєрідний іманентний метод. Йому ми маємо слідувати і залишатися вірними від початку до кінця: не нав'язувати своє бачення і розуміння того, чим було століття, бундючно влаштовуючи рукозаламувальні «трибунали історії», зверхньо підносячись над ним із позицій нинішнього моменту (а живемо ми нині, за твердженням Бадью, (...)
|
Евгения Белорусец
(Понеділок, 09 Лютого 2009) /
Статті
 «Смерть переводчика»? Печальная весть. Умер, мол, переводчик, смерть ему пришла, ну и поминай, как звали, мне-то что. Вернее, грустно это, но сегодня ещё и не такое случается.
Так что я на похороны не приду. Или можно возмутиться: нет, скажите пожалуйста, автора лет 40 назад прикончили, но на этом не успокаиваются, норовят и переводчика.
Да. Хмуро получается. Безысходность... Нехорошо. Но тут мне впору возразить: остановитесь! Откуда эта мнительность? Что за склонность к поспешным выводам?
|
Катерина Міщенко
(Вівторок, 13 Січня 2009) /
Арт
(Субота, 10 Січня 2009) /
Статті
 Поэтическое видение Мандельштама, его статьи о поэзии, оказали огромное влияние на Целана. Так, образ стихотворения как бутылочной почты из статьи «О собеседнике», возникает и обретает новое измерение в его «Бременской речи».
Из многочисленных иностранных поэтов, переведенных Паулем Целаном, Мандельштам - единственный, кому Целан посвятил передачу на радио. В этой передаче Целан говорил о стихотворениях Мандельштама, о его поэтике, и сказанное им о Мандельштаме вошло с незначительными изменениями в «Меридиан», - в речь при получении премии им. Георга Бюхнера. Это - программная речь, где Целан утверждает свою поэтику, свое видение задач поэзии.
|
Переклад О. Курилас
(Середа, 17 Грудня 2008) /
Переклад
 Діти стомлено опустили руки, вони махали з такою витривалістю, спершу в цілковитому захопленні та незважаючи на відсутність взаємності, потім, певно, зі звички й дитячого самолюбства, точно годину вони махали, притискаючи до шибок свої роти, які залишали на запітнілих шибках контури поцілунків, тручись носами об шибки, вони махали, поки Катя не сказала братові: Я більше не можу, ходи, припиняємо, - й Алєксєй кивнув головою так, неначе воно й добре нарешті здатися, добре покласти прощанню край. (...)
|
Переклад А. Рєпи
(Понеділок, 15 Грудня 2008) /
Переклад
 Відтоді як люди винайшли мистецтво (чи, може, це мистецтво винайшло людей?), як загальну здатність розподіляти чуттєві форми і конфліктні драми комунікації, на цій планеті не перестають точитися естетичні війни. Мистецтво потребує жертв? Так, але це другорядна констатація. Спершу мистецтву потрібні солдати, яких воно кине в амбіційну, смертельну атаку. За правилами чи без, як у справах сердечних чи державних. Не ви перші й не ви останні. На заклання йдуть усі. Пруст це чудово пояснив: «Я стверджую, що закон мистецтва є жорстоким, згідно з ним люди помирають, і ми помремо, випивши до дна чашу страждань (...)
|
Роземарі Поярков
(Вівторок, 09 Грудня 2008) /
Статті
Рецензія Таміли Кирилової
(Субота, 29 Листопада 2008) /
Статті
|
|
|
|
|
Действие происходит в лагере для военопленных (Цайтхайн, бывшая ГДР) и ограничивается временными рамками в три последние августовские недели, 2008 года. Наверное, для многих из нас в какой-то момент очень вдруг, неожиданно и остро, слово война обретает настоящую глубину и четко обозначает кошмар, и боль, и масштаб - и тогда обрывает. Присоединение к волонтерскому международному движению показалось мне действием и попыткой поиска ответов. Нашлось также еще что-то другое (...)
Мы публикуем поздравления Жака Гербера и предлагаем тем, кто побывал 12 февраля на обсуждении газеты №1 «Смерть переводчика», оставить под этой статьёй комментарии, замечания или пожелания, связанные с обсуждением.
Последние двадцать с лишком лет французский писатель Жак Гербер посылает свои новогодние пожелания друзьям в форме коротких новелл, в которых из года в год встречается один назойливый персонаж - Поль. Вот текст, который он адресовал нашей газете, в начале нового 2009 года.
У Гамбурзькому Домі фотографії Дайхторгаллен з 21 листопада по 11 січня 2008 року проходила перша у Німеччині ретроспективна виставка нині покійного японського фотомитця Кійоші Судзукі (Kiyoshi Suzuki), творчість якого високо цінують у вузьких колах знавців, а для широкої публіки вона стала нагодою познайомитися з японською фотографією. Центральний простір виставки належить сімом проектам самостійно виданих книжок Судзукі, це свідчить ще й про той цікавий факт, що центральним медіумом у фотографії Японії й досі лишаються книжки. На виставці було представлено (...)
У рамках теми "Війна": Коли мені запропонували взяти участь у театралізованій акції на тему «1968 рік», то спочатку я відреагувала скептично. Моя різнокольорова плетена камізелька вже тривалий час переверталася на антресолях, а свою футболку зі знаком «піс» я давно пустила на шмату. Мій активний політичний протест закінчився у віці 18-19 років розчаруванням. Ініціативна група охорони довкілля, до якої я належала, за два роки встигла перейти від демократичних дискусій до залучення оплачуваного посередника. (...)
Критична праця під редакцією А. Шільдта й Д. Зігфріда «Між Марксом та Кока-Колою. Молодіжна культура в поступі європейських суспільств, 1960-1980 рр.» засвідчує неабиякий інтерес до розвінчання ідеї економічного прогресу в дусі консьюмеризму. Власне вже в самій назві роботи робиться спроба зіставлення двох рубіжних зламів - початку та кінця ХХ століття - як своєрідна метафора переходу від марксистської ідеології до ідилічного життя в стані наркотичного сп'яніння під молодіжними рекламними гаслами на кшталт «Завжди Coca-Cola». Збірка вміщує, поряд з критичними працями самих упорядників, тематичні розвідки А. Марвіка, Р. Кроса, П. Віке, К. Дусселя, Д. Герцога, Дж. Бурга (...)
